Рішення № 36416346, 23.12.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 року Справа № 915/718/13

м. Миколаїв

за позовом: Прокурора Заводського району міста Миколаєва (вул. Бузніка, 14, м. Миколаїв, 54030) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (вул. Чкалова, 20, а/с 34, м. Миколаїв, 54017)

до відповідачів: 1) Виконавчий комітет Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001)

2) Миколаївська обласна організація фізкультурно-спортивного товариства "Україна" (вул. Спортивна, 17, м. Миколаїв, 54015)

3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивно-оздоровчий комплекс "Україна" (Бузький бульвар, 16, м. Миколаїв, 54015)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача, Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)

про: визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 720 від 31.08.2001 року та визнання права власності на нерухоме майно за державою.

суддя В.Д. Фролов

за участю представників сторін

від позивача: Крамаренко С.Д., довіреність № 18 від 27.03.2012 р.;

від 1-го відповідача: Толпекін А.А. довіреність б/н від 07.05.2013 р.;

Корнієнко Т.І., довіреність № 2277/02.07.01-22/01/14/13 від 16.10.2013 р.

від 2-го відповідача: Іванцов І.А., довіреність б/н від 24.04.2013 р.;

від 3-го відповідача: Іванцов І.А., довіреність б/н від 24.04.2013 р.;

від третьої особи: представник не з'явився

В судовому засіданні приймає участь: прокурор Люта А.В.

Прокурор Заводського району міста Миколаєва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 720 від 31.08.2001 року та визнання права власності на нерухоме майно за державою.

За даними позовними вимогами 17.04.2013 р. було порушення провадження у справі суддею Семеновим А.К.. Дана справа перебувала у його проваджені з 17.04.2013 р. по 22.05.2013 р.. 24 травня 2013 р. справа прийнята до провадження суддею Дубовою Т.М. та перебувала у її проваджені до 18.10.2013 р.

Ухвалою від 21.10.2013 р. справа №915/718/13 прийнята суддею Фроловим В.Д. до свого провадження, розгляд справи призначено на 13.11.2013 р.

13 листопада 2013 р. від прокурора до суду надійшли уточнення до позовної заяви №(15-03) 1487-13 від 12.11.2013 р.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяви та уточненнях до неї.

Представники 1-го відповідача позов визнали.

Представник 2-го та 3-го відповідачів позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в задоволені позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що строк розгляду справи закінчується та те, що прокурор та позивач наполягають на розгляді справи та винесенню рішення по суті, суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами за його відсутністю.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши всі подані у справу докази, суд встановив:

Виконавчий комітет Миколаївської міської ради рішенням № 720 від 31.08.2001 р. вирішив оформити право власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані в м. Миколаєві: на адміністративну будівлю за Літ, А-1, А'-1, А''-1 площею 166.1 кв. м., гребний басейн за Літ. Б-2 площею 269.2 кв.м., павільйон за Літ.Ж-1 площею 88.8 кв. м., елінг та майстерню за Літ. З-1 площею 257.5 кв.м., адміністративну будівлю -інструкторську за Літ. Н-1 площею 30.8 кв.м., механічну майстерню за Літ. К-1 площею 20.3 кв.м., роздягальню за Літ. Л-1 площею 55.4 кв.м., тренерську за Літ. П-1 площею 18.7 кв.м., роздягальню за Літ. Р-1 площею 14.4 кв.м., тренерську за Літ. С-1 площею 14.4 кв.м., гаражі за Літ. Т-1 площею 164.9 кв.м., адміністративну будівлю за Літ. Ц-1 площею 171.4 кв.м., сарай-склад за Літ. Х-1 площею 31.0 кв.м., що розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Спортивна, 17, елінг за Літ. А-1 площею 365.6 кв.м., елінг за Літ. Б-1 площею 223.8 кв.м., навіс за Літ. В-1 площею 6.0 кв.м., склад за Літ. Г-1 площею 16.3 кв.м., вбиральню за Літ. Д площею 2.6 кв.м., навіс за Літ. Е-1 площею 39.6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Паромний спуск, 1-а та адмінбудівлю за Літ. А-2 площею 1235, кв. м., трамплін із вбудованим гуртожитком за Літ. В-3 площею 305,8 кв.м., адмінбудівлю за Літ Д-1 площею 112,9 кв.м., навіс за Літ.-Б-1 площею 31,2 кв.м., вбиральню за Літ. Е-1 площею 8,9 кв.м., склад за Літ. Г-1 площею 21,6 кв.м., бензосховище за Літ. Ж-1 площею 19,2 кв.м., зовнішні сходи площею 84,3 кв.м., залізобетонні споруди 3,4 набережну № 7, корти 8,9, II- VII підпірну стіну 10,14, огорожу 11-13, покриття I, які розташовані по Бузькому Бульвару, 16, за Миколаївською обласною радою спортивного товариства профспілок «Україна».

Відповідно до протоколу установчих зборів спортивного товариства «Україна» від 20.10.2001 р. назву Миколаївської обласної ради спортивного товариства профспілок «Україна» змінено на Миколаївську обласну раду фізкультурно-спортивного товариства «Україна».

Протоколом № 1 зборів учасників ТОВ СОК «Україна» від 30.09.2009 р. затверджено створення ТОВ «СОК «Україна», погоджено порядок внесків до статутного фонду часток, відповідно до якого нежитлові приміщення по Бузькому Бульвару, 16 в м. Миколаєві внесено до статутного фонду.

Рішенням Виконавчого комітету ММР від 26.10.2012 р. №1139 нежитловим будівлям та спорудам за адресою: бульвар Бузький, 16 (Літ. В-3, Г-1, №1, №2), які належать ТОВ «Спортивно-оздоровчий комплекс «Україна», договір оренди землі від 16.08.10 №8953, надано нову адресу: Бульвар Бузький, 16/1.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви та з вище значених уточнень до

позовної заяви, прокурор просить: визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради №720 від 21.08.2001 р., яким передбачено оформити право власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані в м. Миколаєві по Бузькому Бульвару, 16, а саме адмінбудівлю за літ. А-2 площею 1235, кв. м., трамплін із вбудованим гуртожитком за літ. В-3 площею 305,8 кв. м., адмінбудівлю за літ Д-1 площею 112,9 кв.м., навіс за літ.-Б-1 площею 31,2 кв.м., вбиральню за літ. Е-1 площею 8,9 кв.м., склад за літ. Г-1 площею 21,6 кв.м., бензосховище за літ. Ж-1 площею 19,2 кв.м., зовнішні сходи площею 84,3 кв.м., залізобетонні споруди 3,4 набережну № 7, корти 8,9, II- VII підпірну стіну 10,14, огорожу 11-13, покриття I, які розташовані по Бузькому Бульвару, 16, за Миколаївською обласною радою спортивного товариства профспілок «Україна».

Визнати право власності на нежитлові приміщення, що розташовані в м. Миколаєві по Бузькому Бульвару, 16, а саме: адмінбудівлю за літ. А-2 площею 1235,3 кв. м., адмінбудівлю за Літ. Д-1 площею 112,9 кв.м., навіс за Літ. Б-1 площею 31,2 кв.м., вбиральню за Літ. Е-1 площею 8,9 кв.м., бензосховище за Літ. Ж-1 площею 19,2 кв.м, зовнішні сходи площею 84,3 кв.м., залізобетоні споруди 3,4, набережну № 7, корти 8,9, II- VII підпірну стіну 10,14, огорожу 11-13, покриття I, та нежитлові приміщення, що розташовані в м. Миколаєві по Бузькому Бульвару, 16/1, а саме: трамплін із вбудованим гуртожитком за Літ. В-3 площею 305,8 кв.м., склад за Літ. Г-1 площею 21,6 кв.м. за державою в особі РВ Фонду Державного майна України у Миколаївській області.

Відносно першої вимоги щодо скасування рішення суд встановив, що вимога не підлягає задоволенню, оскільки заявник просить скасувати все рішення, хоча із позовних вимог випливає, що об'єкти, щодо яких він просить скасувати рішення є лише його частиною.

Також прокурор Заводського району м. Миколаєва просить визнати право власності на нежитлові приміщення розташовані за адресою Бузький Бульвар 16/1, а позовна вимога щодо визнання незаконним та скасування п.1.45 рішення виконкому ММР №1291 від 21.11.2012 року, яким оформлено право власності на вказане майно за ТОВ СОК „Україна", не заявляється.

Неодноразові вказівки суду про уточнення позовних вимог заявник та позивач так і не виконали.

З цих причин рішення не підлягає скасуванню, а вимога щодо визнання права власності на спірне майно та повернення майна без скасування рішення є неможливим.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи майно передавалось у власність Миколаївській обласній раді спортивного товариства профспілок «Україна» ще в 1991 р., за цей час значно зросла вартість спірного майна. Доказів, що утримання спірного майна здійснювалась за рахунок державних коштів не надано.

Не виконання вимог суду щодо проведення інвентаризації для встановлення частки грошових вкладень на утримання спірного майна як зі сторони позивача так і відповідачів, не дає суду можливості встановити їх дольову участь.

З наявного в матеріалах зведеного акту вартості будинків, господарський будівель та споруд станом на 18.12.2012 р. вбачається, що інвентаризаційна вартість майна вказана не по всім об'єктам, які перечисленні в ньому.

Також не підтверджена вартість нерухомого майна за ціною 4237305 грн., визначена в довідці ММБТІ документами останньої технічно документації.

З матеріалів справи вбачається, що спірні об'єкти довгий час знаходились в експлуатації відповідачів. За період експлуатації відповідачем спірного майна значно збільшилася його вартість.

Позивач не довів, що держава відносилась до даних об'єктів як власник відноситься до свого майна, зокрема не проводила ніяких витрат на його утримання.

До цього часу жодним Законом України не визначено підстав для вилучення зазначеного спірного майна у відповідача, який є добросовісним його набувачем та законним власником, відповідно до норм цивільного законодавства УРСР та України, яке діяло протягом використання цього майна з моменту його створення до цього часу.

Крім того, слід зазначити, що профспілки СРСР, в особі Всезагальної конференції профспілок СРСР, відповідно до Постанови ради Всезагальної Конфедерації профспілок СРСР від 18.11.1990 р. №2-1а, постанови ХІХ з'їзду профспілок СРСР від 27.10.1990 р., затвердили Договір від 18.11.1990 року про закріплення прав по володінню, користуванню та розпоряджанню профспілковим майном, яке знаходиться на території України за Федерацією незалежних профспілок України, згідно з додатками до якого, у власність профспілки України перейшло певне майно.

Будь-яких доказів щодо обтяжень держави, після передачі спірного майна профспілкам, суду не надано.

Суд вважає безпідставними і посилання Позивача на постанови Верховної Ради України від 10.04.1992р. №2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР", згідно з якою, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій та від 04.02.1994р. №3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", якою було встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. Оскільки питання щодо розмежування права власності на майно профспілок було вирішено у 1990 р.

Так, введений постановою Верховної Ради УРСР від 29.11.1990р. №506 "Про захист суверенних прав власності Української РСР" мораторій на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону УРСР про роздержавлення майна не розповсюджується на спірне майно, оскільки спірне майно належало до об'єктів права власності профспілок, як це прямо передбачалося наведеними нормами ст. 10 Конституції УРСР (1978 року) та ст. 87 і Глава 9 Цивільного кодексу УРСР (1963 року).

7 лютого 1991 року був прийнятий спеціальний закон, що визначав відносини власності Закон УРСР "Про власність". Відповідно до ст.20 цього Закону, професійні спілки були визнані суб'єктами права колективної власності, що і обумовило реєстрацію спірного майна за Відповідачем під час дії цього Закону саме на праві колективної власності.

З набранням чинності новим Цивільним кодексом України введено наступні форми власності: власність народу України, право приватної власності, право державної власності, право комунальної власності.

Отже, власність всіх юридичних осіб приватного права (в т.ч. і профспілок) була визнана приватною (ст. 325 Цивіьного кодексу України). Саме на праві приватної власності Відповідачу і належить спірне майно на даний час.

Підтвердженням того, що спірне майно належать профспілкам є також Постанова Федерацій професійних спілок України від 29.01.1993 р. №К-1-11 «Про власність професійних спілок» та постанови президії Федерації професійних спілок України від 24.03.1993 р.№П-3-5 «Про переліки майна профспілок України». Зазначені постанови не скасовані і недійсними не визнані.

Згідно ст. 97 Цивільного кодексу УСРС, який діяв на той час, профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються та розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень). Право розпоряджання майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ст. 98 зазначеного Кодексу, власністю профспілкових та інших громадських організацій є майно необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного суд вважає, що в ході вирішення спору встановлена законність набуття Відповідачем права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, Бузький Бульвар 16 та 16/1, а позовні вимоги є необґрунтованими як з точки зору законодавчого обґрунтування, так і з огляду на відсутність доказів належності спірного майна до державної власності, тому у задоволенні зазначених позовних вимог про визнання за державою права власності на це майно слід повністю відмовити.

Керуючись положення ст.49 ГПК України, суд покладає судові витрати на позивача, виходячи з ціни позову, визначеної прокурором та позивачем відповідно до вартості спірного майна.

У судовому засідання 23.12.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20, код 20917284) в дохід Державного бюджету України (ГУДКУ у Миколаївській області, МФО банку 826013, р/р 31218206783002, ЄДРПОУ 37992781, одержувач УК у м. Миколаїв /м.Миколаїв/ 22030001, код платежу 03499980, призначення платежу судовий збір) судовий збір у розмірі 1147 (тисяча сто сорок сім) грн. 00 коп. за немайнову вимогу та 68 820 (шістдесят вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. за вимогу майнового характеру.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Миколаївської області протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 27.12.2013 р.

Суддя В.Д Фролов