Рішення № 36416265, 23.12.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р. Справа № 911/4295/13

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Солодкої Жанни Петрівни

до Публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод»

про стягнення 54400,00 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Перепелиця М.В., довір. б/н від 18.11.2013 р.

від відповідача: не з'явився

Обставини справи:

Фізична особа-підприємець Солодка Жанна Петрівна (далі - позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод» (далі - відповідач) про стягнення 54400,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору зберігання № 175 від 30.11.2012 р. в частині повернення майна, переданого на зберігання, в зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 54400,00 грн.

У судовому засіданні 23.12.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач у судові засідання 02.12.2013 р. та 23.12.2013 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов не надав.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 23.12.2013 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

30.11.2012 р. між Публічним акціонерним товариством «Кагарлицький цукровий завод» (зберігач) та Фізичною особою-підприємцем Солодкою Жанною Петрівною (поклажодавець) було укладено договір зберігання № 175 (договір), відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, згідно відповідних документів, які є невід'ємною частиною договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання цукор в кількості 8,5 тонн, вартістю згідно прибуткових або супроводжувальних документів (майно).

Згідно з п. 1.2 договору майно передається на зберігання за договором терміном до 31.12.2013 р. Термін зберігання може бути продовжено шляхом внесення змін до договору через укладення відповідних додаткових угод.

Підпунктом 2.1.3 п. 2.1 договору встановлено, що зберігач зобов'язаний повернути майно поклажодавцю повністю чи частково за першою вимогою останнього.

Відповідно до п. 2.4 договору поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повністю або частково майно, яке знаходиться на зберіганні.

Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з дати передачі на зберігання і до дати повернення поклажодавцю. У випадку знищення або ушкодження майна, яке зберігається, або його частини, зберігач повинен за свій рахунок повернути поклажодавцю рівну кількість аналогічного майна в належному стані або відшкодувати поклажодавцю вартість знищеного чи ушкодженого майна (п. 4.3 договору).

30.11.2012 р. на виконання умов договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято на зберігання 8,5 т цукру, що підтверджується актом приймання-передачі, підписаним представниками сторін.

ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» та ФОП Солодкою Ж.П. було підписано акт звіряння взаємних розрахунків станом на 05.08.2013 р. за договором зберігання № 175 від 30.11.2012 р., за яким товариство має заборгованість перед підприємицею на суму 54400,00 грн. або 8,5 тонн цукру.

12.08.2013 р. позивач звернувся до відповідача із претензією щодо повернення майна із зберігання, в якій просив повернути 8,5 т цукру до 25.08.2013 р.

ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» було надано ФОП Солодкій Ж.П. довідку № 433 від 07.11.2013 р., відповідно до якої відповідач повідомив позивача про те, що доступ до складу готової продукції для огляду цукру в кількості 8,5 т, який знаходиться на зберіганні згідно договору зберігання № 175 від 30.11.2012 р. неможливий у зв'язку з опломбуванням складу ПАТ «Кагарлицький цукровий завод» працівниками банку ПАТ АКБ «Київ», а також в.о. Голови правління товариства було повідомлено позивача про відсутність цукру на складі відповідача.

Оскільки відповідач не повернув позивачу передане на зберігання майно, останній і звернувся з даним позовом до суду про відшкодування вартості цього майна в сумі 54400,00 грн.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ст. 953 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

У відповідності з ч. 1 ст. 950 ЦК України, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач відзиву на позов, доказів повернення спірного майна або відшкодування вартості майна за договором № 175 від 30.11.2012 р. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача вартості прийнятого на зберігання майна, переданого відповідачу, а саме - цукру у кількості 8,5 тонн на суму 54400,00 грн. та не повернутого останнім, є обґрунтованою, відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кагарлицький цукровий завод» (09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Воровського, 16, код 19409200) на користь Фізичної особи-підприємця Солодкої Жанни Петрівни (07454, Київська обл., Броварський р-н, с. Требухів, вул. Комінтерна, 74, ідент. номер 2494314607) - 54400 (п'ятдесят чотири тисячі чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 30.12.2013 р.

Суддя В.М. Бабкіна