Рішення № 36416217, 03.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/264/13 03.12.13за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"

до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 11 639,76 грн.

Суддя Удалова О.Г.

представник сторін:

від позивача Дзюба І.М. (за довіреністю)

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Провідна" (далі - ПрАТ "СК "Провідна") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (далі - ВАТ "НАСК "Оранта") про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування в розмірі 11 639,76 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "СК "Провідна" на підставі договору добровільного комплексного автострахування № 06/0624402/2310/10 від 01.10.2010 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому позивачем, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст.ст. 993, 1191 ЦК України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, з вини якого трапилось ДТП, що підтверджується постановою суду, була застрахована ВАТ "НАСК "Оранта", позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 11 639,76 грн. в судовому порядку.

Ухвалою суду від 04.01.2013 р. порушено провадження у справі № 910/264/13 та призначено її до розгляду на 29.01.2013 р.

17.01.2013 р. через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому останній відхилив позовні вимоги з наступних підстав. У зв'язку з тим, що позивач не звертався до відповідача з заявою або регресною вимогою щодо відшкодування шкоди, права ПрАТ "СК "Провідна" не порушені та, як наслідок, звернення з позовом до господарського суду є безпідставним та передчасним. Також, відповідач зазначає, що при розрахунку ціни позову позивач не врахував франшизу, передбачену полісом ВАТ "НАСК "Оранта".

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача відхилив позов. Суд оголосив ухвалу про відкладення розгляду справи та зобов'язав позивача надати додаткові докази.

У наступному судовому засіданні представник позивача надав письмові пояснення та докази сплати страхового відшкодування. Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 28.02.2013 р.

У судовому засіданні представник позивача надав документи для приєднання до матеріалів справи. Представник відповідача відхилив позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.02.2013 р. призначено проведення судової експертизи та провадження у справі зупинено.

16.05.2013 р. на адресу Господарського суду м. Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання експертного висновку у зв'язку з ненаданням для огляду об'єкту дослідження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.05.2013 р. поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та заявив клопотання про продовження строків вирішення спору. Представник відповідача в засідання не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2013 р. судом продовжено строк вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2013 р. було призначено судову експертизу та зупинено провадження у справі № 910/264/13.

13.11.2013 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок № 6856/13-54 від 28.10.2013 р. судової автотоварознавчої експертизи та матеріали справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.11.2013 р. поновлено провадження у справі № 910/264/13, розгляд справи призначено на 03.12.2013 р.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання представника не направив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та наявні матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2010 р. між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Провідна" (страховиком) та Рабінович Ольгою Іванівною (страхувальником) було укладено договір № 06/0624402/2310/10 добровільного страхування. Вищевказаним договором застраховано майнові інтереси страхувальника з володіння, користування, розпорядження транспортними засобами, у тому числі автомобілем Мітсубісі, державний номерний знак ВХ4199ВА.

17.06.2011 р. Калина Володимир Іванович, керуючи автомобілем Деу, державний номерний знак ВХ5665АН, на вул. Миру в місті Старокостянтинів, Хмельницької області, не обрав безпечної швидкості, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Мітсубісі, державний номерний знак ВХ4199ВА, чим порушив п. 10.9 ПДР. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області у справі № 3-1048/11 р. від 24.06.2011 р. Калину В.І. визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

02.04.2011 р. позивачем був складений та підписаний страховий акт за № 2301/06/1919/76230, згідно з яким пошкодження транспортного засобу Мітсубісі, державний номерний знак ВХ4199ВА внаслідок ДТП, яка сталася 17.06.2011 р., визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 11 639,76 грн.

09.04.2012 р. позивач сплатив страхове відшкодування в розмірі 11 639,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 017592 (025652293).

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної особи на момент скоєння ДТП була застрахована у ВАТ "НАСК "Оранта", згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АА/3410681.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням полісу № АА/3410681 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Деу, державний номерний знак ВХ5665АН.

У поданому відзиві на позовну заяву, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що в порушення вимог ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач згідно з вимогами ст. 36 вказаного закону в порядку досудового врегулювання спору не звертався з регресною вимогою до відповідача. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Статтею 38 Закону (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування на пред'явлення регресного позову, а не вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Відповідно до припису частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, у зв'язку з чим можливість використання судового способу захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів не може бути поставлена законом чи підзаконним нормативно-правовим актом у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, зокрема, й досудового врегулювання спору.

Аналогічного висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні № 15-рп/2002 від 09.07.2002 р., вказавши на право кожної особи вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. При цьому, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач отримав право вимоги потерпілої особи до страховика після виплати страхового відшкодування та не був зобов'язаний звертатися з вимогою (претензією) щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу безпосереднього до особи, відповідальної за завданий збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність.

Відтак суд погоджується з позовними вимогами частково з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи № 6856/13-54 від 28.10.2013 р. (висновок експертів за результатами проведення автотоварознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту (з урахуванням зносу) транспортного засобу Мітсубісі, державний номерний знак ВХ4199ВА внаслідок пошкодження в ДТП, яка сталася 17.06.2011 р. в м. Старокостянтинів, складає 10 861,13 грн.

Позивачем при розрахунку розміру страхового відшкодування не була замовлена оцінка матеріального збитку у суб'єкта оціночної діяльності, тому оціненою є шкода, визначена у висновку судової автотоварознавчої експертизи № 6856/13-54 від 28.10.2013 р. у розмірі 10 861,13 грн.

Статтею 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюється, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Згідно з полісом № АА/3410681 франшиза дорівнює 510 грн. Як вбачається з позовної заяви, позивач, при визначенні ціни позову, не врахував франшизу, передбачену полісом відповідача.

Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Таким чином, суд не погоджується з позовними вимогами в частині стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 11 639,76 грн. З відповідача підлягає стягненню 10 861,13 грн. оціненої у встановленому порядку шкоди - 510,00 грн. франшизи, що дорівнює 10 351,13 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині стягнення з відповідача шкоди в порядку регресу в розмірі 10 351, 13 грн. підлягають задоволенню. В іншій частині позовних вимог судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір та витрати по оплаті вартості експертизи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код 00034186) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь приватного акціонерного товариства "Провідна" (03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 25, код 23510137) 10 351 (десять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 13 коп. шкоди в порядку регресу, 1 431 (одну тисячу чотириста тридцять одну) грн. 33 коп. витрат по сплаті судового збору та 2 612 (дві тисячі шістсот дванадцять) грн. 38 коп. витрат по сплаті вартості експертизи.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 27.12.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова