Постанова № 36415948, 23.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2013 року 11:46 № 826/19574/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., суддів: Добрівської Н.А., Пащенка К.С., при секретарі Яцюті М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доДержавної виконавчої служби Українипровизнання дій протиправними,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

від відповідача - Попів Р.І.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 грудня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної виконавчої служби України (далі по тексту - відповідач, ДВС України), в якому просив визнати протиправними дії щодо невчасного направлення постанови про закінчення виконавчого провадження №31384081 від 13 листопада 2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до судового розгляду на 23 грудня 2013 року.

У судовому засіданні 23 грудня 2013 року позивач наполягав на задоволенні позову. Крім того, під час виступу в судових дебатах, посилаючись на приписи частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, просив суд вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною і скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №31384081 від 13 листопада 2013 року.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з огляду на його необґрунтованість.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

23 лютого 2012 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №31384081 про примусове виконання виконавчого листа № 2а-12187/11/2670, виданого 25 січня 2012 року Окружним адміністративним судом міста Києва, щодо зобов'язання прокуратури Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 квітня 2011 року та надати обґрунтовану відповідь в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян» та Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генеральної прокуратури України №9гн від 28.12.2005р., та встановлено боржнику строк для добровільного виконання - протягом 7 днів з моменту винесення (отримання) постанови.

У зв'язку з невиконанням боржником рішення суду протягом строку, визначеного у постанові про відкриття виконавчого провадження для добровільного виконання, 16 вересня 2013 року на адресу останнього направлено вимогу державного виконавця №285-2/5-13-13, в якій зазначено про необхідність повідомити у строк до 26 вересня 2013 року про виконання судового рішення з наданням підтверджуючих документів.

30 жовтня 2013 року на адресу відповідача надійшов лист прокуратури Київської області №06/1/2-1807вих-13 від 23 жовтня 2013 року, в якому повідомлено про проведення розгляду звернення ОСОБА_1 від 06 квітня 2011 року на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2011 року, на підтвердження чого до нього додано копію листа, адресованого позивачу.

За результатами вивчення зазначених документів, державним виконавцем 13 листопада 2013 року у виконавчому провадженні №31384081 на підставі пункту 8 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка направлена на адресу позивача супровідним листом від 18 листопада 2013 року №285-5-13/13-2.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо направлення копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 13 листопада 2013 року з порушенням строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження», а також вважаючи вказану постанову необґрунтованою, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначеного, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі статтею 124 Конституції України всі судові рішення ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України від 21.04.1999р. № 606-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 2 названого Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 1 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з приписами статті 49 названого Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Саме на підставі наведеної правової норми державним виконавцем 13 листопада 2013 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

У той же час, частиною 3 статті 49 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV закріплено, що копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, а саме копії конверта, в якому на адресу позивача було направлено копію постанови про закінчення виконавчого провадження від 13 листопада 2013 року, згідно поштового штемпеля остання відправлена 21 листопада 2013 року.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та порушення відповідачем положень частини 3 статті 49 Закону України від 21.04.1999р. № 606-XIV щодо направлення стороні виконавчого провадження копії постанови про закінчення виконавчого провадження у триденний строк.

Посилання представника відповідача на дотримання названої правової норми з огляду на те, що супровідний лист про направлення сторонам постанови про закінчення виконавчого провадження датований 18 листопада 2013 року, суд до уваги не приймає, оскільки чинною нормою Закону чітко закріплено обов'язок направлення копії постанови про закінчення виконавчого провадження протягом 3 днів та не встановлено окремий строк для підготовки такого направлення окремо державним виконавцем та канцелярією органу виконавчої служби, на чому наголошував представник відповідача під час судового розгляду справи.

Щодо вимоги позивача, висловленої у виступі під час судових дебатів, на підставі частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження з огляду на її необґрунтованість, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до приписів частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними дій відповідача щодо несвоєчасного направлення на адресу позивача постанови про закінчення виконавчого провадження, тобто предметом судового захисту є право позивача на своєчасне отримання відповідної постанови, гарантоване Законом.

Отже, вимога про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження жодним чином не стосується захисту прав позивача, про який він просить в адміністративному позові.

Крім того, зі змісту частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається саме право суду вийти за межі позовних вимог, а не обов'язок вчинити такі дії, як посилався позивач у своєму виступі у судових дебатах.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної виконавчої служби України щодо несвоєчасного направлення ОСОБА_1 постанови про закінчення виконавчого провадження №31384081 від 13 листопада 2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної виконавчої служби України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73, код ЄДРПОУ 37471975) на користь ОСОБА_1 (04073, м. Київ, Рилєєва, 16) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 68 (шістдесят вісім) грн. 82 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча суддя - А.І. Савченко

Суддя: Н.А. Добрівська

К.С. Пащенко