Постанова № 36415818, 27.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 р. Справа № 804/11794/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Конєвої С.О. Безрученко К.В. Пашковська Ю.Л., Альохін Д.О. Сивокозов О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-100» до Відділу примусового виконання рішень управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій відповідача, звільнення з-під арешту майна та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

06.09.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОП-100» звернулося з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області та, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 27.11.2013р., просить:

- визнати протиправними дії Старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Сивокозова О.М. щодо накладення арешту на нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, просп.Воронцова, буд.15, приміщення №1 на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення №1 поз.1-5, загальною площею 110,1 кв.м., приямок літ. а1, ганок літ. А6;

- звільнити з-під арешту, накладеного Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Сивокозовим О.М., нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, просп.Воронцова, буд.15, приміщення №1 на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення №1 поз.1-5, загальною площею 110,1 кв.м., приямок літ. а1, ганок літ. А6;

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області здійснити всі дії для виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про реєстрацію обтяжень належного ТОВ «МОСТ-ПЛЮС» майна (нежиле приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Воронцова, буд.15, приміщення №1, на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення №1 поз.1-5, загальною площею 110,1 кв.м., приямок літ. а1, ганок літ. а6), а саме: арешт нерухомого майна.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що державним виконавцем при винесенні постанови від 24.12.2012р. ВП №35803031 про накладення арешту на нежиле приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, проспект Воронцова, буд. 15 порушені ст.54 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1 Закону України «Про заставу», ст.3 Закону України «Про іпотеку», оскільки вказане майно знаходиться в іпотеці у позивача та саме позивач має першочергове право на задоволення вимог за іпотечним договором за рахунок предмета іпотеки перед іншими особами, тоді як наявність обтяжень третіх осіб у вигляді арештів порушує права позивача як іпотекодержателя на задоволення його вимог за рахунок заставленого майна.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні даного позову відмовити посилаючись на те, що на виконанні у державній виконавчій службі знаходиться виконавче провадження ВП №35803031 з виконання постанови ВП №28097289 від 22.08.2011р. про стягнення з боржників ТОВ «Алада-Керам», ТОВ «МОСТ-ПЛЮС» виконавчого збору у розмірі 527 826, 71 грн. та за результатами виконання вказаного рішення було встановлено, що за боржником - ТОВ «Мост-Плюс» зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, що розташоване у м.Дніпропетровську по пр.Воронцова, буд.15 та з метою забезпечення виконання рішення, 24.12.2012р. державним виконавцем було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у межах суми звернення стягнення - 521 348,78 грн. (залишок боргу). Державним виконавцем на звернення позивача від 01.08.2013р. була надана відповідь листом від 30.08.2013р., в якій позивача повідомлено про відсутність підстав для звільнення з-під арешту вказаного майна, оскільки ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» визначений виключний перелік підстав за яких арешт на майно боржника може бути знятий. Окрім того, позивачеві було запропоновано надати документи на підтвердження права на заставлене майно та роз'яснено, що відповідно до ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» позивач має право звернутися до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна. Представник відповідача вважає, що у ході виконання виконавчого провадження ним не було порушено ні норм Закону України «Про виконавче провадження», ні Закону України «Про іпотеку», державним виконавцем були вчинені дії щодо арешту майна та оголошення заборони на його відчуження у відповідності до вимог чинного законодавства України у зв'язку з чим вважає, що позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені та просить в їх задоволенні відмовити.

У ході судового розгляду справи із наданих документів судом встановлені наступні обставини у справі.

17.02.2011р. між ПАТ «Терра Банк» (Банком)та ТОВ «Рада-інвест» (позичальником) був укладений кредитний договір №02-ЮЛ/11/15 за умовами якого банк надав позичальнику до 17.02.2012р. грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн.(а.с.10-18).

Також, 17.02.2011р. в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за вищевказаним кредитним договором між ПАТ «Терра Банк» та ТОВ»Рада-інвест» було укладено іпотечний договір №02-ЮЛ/11/15 предметом якого стало нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, проспект Воронцова, буд.15, приміщення №1, на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення №1 поз.1-5, загальною площею 110,1 кв.м., приямок літ. а1, ганок літ. а6, яке належить ТОВ «Мост-Плюс» (іпотекодавець, майновий поручитель позичальника) на праві приватної власності згідно договору-купівлі-продажу від 01.07.2004р.(а.с.24-28).

18.02.2011р. на виконання вимог ст.4 Закону України «Про іпотеку» приватним нотаріусом було проведено державну реєстрацію вказаного іпотечного договору та зареєстровано обтяження на нерухоме вищевказане нерухоме майно про що зроблені відповідні записи до Державного реєстру іпотек (а.с.39-40)

13.08.2012р. між ПАТ «Терра Банк», ТОВ «ТОП-100» та ТОВ «Рада-інвест» був укладений договір відступлення права вимоги №КЛ/2012/08-15 відповідно до умов якого ТОВ «ТОП-100» (Новий кредитор) замінює ПАТ «Терра Банк» (первісний кредитор) та приймає на себе право первісного кредитора щодо вимоги грошових коштів на суму 1 140 000,00 грн. по кредитному договору №02-ЮЛ/11/15 від 17.02.2011р. та ТОВ «ТОП-100» стає новим кредитором позичальника(а.с.41-43).

Також, 13.08.2012р. між вищевказаними підприємствами, було укладено додатковий договір № 3 до іпотечного договору №02-ЮЛ/11/15-і від 17.02.2011р. за умовами якого ТОВ «Терра Банк» відступив та передав свої права Іпотекодержателя за вищевказаним іпотечним договором, а Іпотекодавець (ТОВ «Мост-Плюс») не заперечував, шляхом підписання договору погодився з таким відступленням та набуттям ТОВ «ТОП-100» прав Іпотекодержателя за вказаним Іпотечним договором від 17.02.2011р. (а.с.32-37).

В той же час, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області з 22.08.2011р. перебуває виконавче провадження № 35803031 з виконання постанови ВП №28097289 від 22.08.2011р., яка видана підрозділом примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області, про стягнення з боржників - ТОВ «Алада-Керам», ТОВ «Мост-Плюс» виконавчого збору у розмірі 527 826,71 грн.(залишок суми складає 521 348,78 грн.(а.с.102-111).

У ході примусового виконання вищевказаного виконавчого провадження, державним виконавцем було встановлено, що боржникові - ТОВ «Мост-Плюс» належить на праві приватної власності нерухоме майно, що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.Воронцова, буд. 15 та з метою забезпечення виконання рішення, на підставі ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» 24.12.2012р. державним виконавцем було прийнято постанову, якою накладено арешт та оголошено заборону на відчуженна вказаного нерухомого майна у межах суми звернення стягнення 521348,78 грн.(а.с.112, 146-147).

30.08.2013р. листом за №1814/19149 державний виконавець повідомив позивача про відсутність підстав для звільнення майна з-під арешту, оскільки ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік підстав за яких арешт з майна боржника може бути знятий, при цьому, також запропоновано позивачеві надати документи та підтвердження права на заставлене майно (а.с.47-48, 116-117).

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо накладення арешту на вищезазначене нерухоме майно та просить визнати такі дії відповідача протиправними, звільнити майно з-під арешту та зобов'язати відповідача вчинити дії щодо виключення вказаного майна з Реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна посилаючись на те, що накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки, порушує право позивача як іпотекодержателя та, накладаючи арешт на майно, відповідач порушив ст.54 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 1 «Про заставу», ст. 3 Закону України «Про іпотеку».

При цьому, представники позивача у судовому засіданні зазначили, що мають намір зареєструвати вказане нерухоме майно за позивачем у зв'язку з невиконанням позичальником та іпотекодавцем своїх зобов'язань за кредитним договором у відповідності до умов іпотечного договору.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.1 ст.6 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно до ч.1 ст. 11 Закону «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За п.5 ч.3 ст.11 вказаного Закону, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Частиною 5 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

У відповідності до частин 1-3 ст. 57 вищенаведеного Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Статтею 54 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;

- якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові,може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

З аналізу вищенаведених норм видно, що державному виконавцю надано право накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження у ході примусового виконання виконавчого провадження та такий арешт може бути знятий шляхом звернення особи, яка вважає, що майно належить їй до суду з позовом про визнання права власності і про зняття з нього арешту.

Судом у ході судового розгляду справи було встановлено, що позивач не звертався до суду з позовом про визнання за ним права власності і зняття арешту на вищевказане нерухоме майно у відповідності до вимог ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» та доказів, які б свідчили про набуття позивачем права власності на це майно у позивача відсутні, навпаки, представники позивача у судовому засіданні підтвердили той факт, що і на момент розгляду даної справи, спірне нерухоме майно перебуває у власності ТОВ «Мост-Плюс».

Також, як свідчать матеріали справи, і державним виконавцем у ході примусового виконання виконавчого провадження було встановлено, що вищевказане нерухоме майно належить на праві власності ТОВ «Мост-Плюс», що підтверджується відповідною інформаційною довідкою з КП МДБІ, наявною в матеріалах справи (а.с.110).

24.12.2012р. на підставі вказаних даних відповідачем згідно до вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» було накладено арешт на нерухоме майно та оголошено заборону на його відчуження, розташоване у м. Дніпропетровську по пр.Воронцова, буд. 15, яке належить боржникові - ТОВ «Мост-Плюс» (а.с.112, 146-147).

Окрім того, державним виконавцем 30.08.2013р. було надано відповідь на лист позивача щодо зняття арешту на предмет іпотеки, запропоновано позивачеві надати необхідні документи на підтвердження права на заставлене майно та роз'яснено право іпотекодержателя на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна у відповідності до вимог ст. 54 вказаного вище Закону (а.с.47-48,116-117).

Таким чином, із аналізу вищенаведених норм чинного законодавства та обставин справи і вчинених відповідачем дій видно, що державним виконавцем у ході вчинення дій щодо накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження не було допущено жодних порушень норм ст.54 Закону України «Про виконавче провадження».

Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, і частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладає обов'язок позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Так, у ході судового розгляду даної справи представниками позивача не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності дій державного виконавця у ході накладення арешту на майно боржника за постановою від 24.12.2012р.

При цьому, судом не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення посилання на те, що відповідачем були порушені норми ст.1 Закону України «Про заставу» та ст. 3 Закону України «Про іпотеку», оскільки будь-яких порушень відповідачем вказаних норм у ході судового розгляду справи судом не встановлено з урахуванням того, що вказані норми чинного законодавства не регулюють питання щодо накладення арешту на майно боржника у виконавчому провадженні та не містять заборон на накладення арешту на майно боржника, яке перебуває у іпотеці, під час примусового виконання виконавчого провадження посадовими особами органу державної виконавчої служби.

Є безпідставними і посилання позивача на відсутність між сторонами спору про право власності на вказане нерухоме майно та те, що позивач є власником нерухомого майна, яке він набув на підставі іпотечного договору, оскільки зазначені твердження суперечать ст. 334 ЦК України, якою передбачено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до Закону.

Суду не було надано документів, що підтверджують державну реєстрацію вказаного нерухомого майна за позивачем, що свідчить про наявність між сторонами спору щодо права власності на це майно.

Згідно зі ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги викладене та перевіривши дії відповідача щодо правомірності і обґрунтованості накладення арешту на майно боржника - ТОВ «Мост-Плюс»за постановою від 24.12.2012р., суд приходить до висновку про те, що вказані дії державного виконавця вчинені у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для вчинення дії, а тому у адміністративного суду відсутні правові підстави для визнання дій відповідача протиправними.

З огляду на вищевикладені обставини, законність дій відповідача та правомірність прийняття оспорюваної постанови, не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про звільнення з-під арешту нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, просп.Воронцова, буд.15, приміщення №1 на першому поверсі житлового будинку літ. А-4 нежитлове приміщення №1 поз.1-5, загальною площею 110,1 кв.м., приямок літ. а1, ганок літ. А6, оскільки будь-яких порушень відповідачем норм чинного законодавства у ході накладення арешту на вказане майно судом не встановлено та будь-якими доказами не підтверджено, також і не підтверджено право власності позивача на спірне майно з урахуванням вимог ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 334 ЦК України.

Слід відмовити також і у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вчинити всі дії для виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про реєстрацію обтяжень належного ТОВ «Мост-Плюс» майна, оскільки ці позовні вимоги є похідними від визнання дій відповідача протиправними щодо накладення арешту на майно боржника, які суд визнав такими, що вчинені відповідачем правомірно у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Статтями 8, 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 71,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП-100» до Відділу примусового виконання рішень управління держаної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій відповідача, звільнення з-під арешту майна та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 12.12.2013р.

Суддя С.О. Конєва