Постанова № 36415627, 23.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 грудня 2013 року 2а-1100/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областідоПриватного акціонерного товариства "Білоцерківське птахопідприємство"третя особаПриватне підприємство "Сантал"простягнення коштів, одержаних за нікчемним правочином,

в с т а н о в и в:

Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Білоцерківське птахопідприємство", Приватного підприємства "Сантал" про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином в сумі 607518,70 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.12.2013 було здійснено заміну Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на його правонаступника - Білоцерківську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - позивач).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 було допущено заміну Закритого акціонерного товариства "Білоцерківське птахопідприємство" на його правонаступника Приватне акціонерне товариство "Білоцерківське птахопідприємство".

Крім того, цією ухвалою суду допущено заміну відповідача Приватного підприємства "Сантал" на третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідач.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не укладав з третьою особою договір на поставку комбікорму, договір між зазначеними особами є фіктивним. Стверджує, що дані, відображені в бухгалтерському обліку відповідача, не відповідають дійсності, оскільки, третя особа названий товар на адресу позивача не поставляла.

За таких обставин позивач просить суд, керуючись ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), стягнути з відповідача на користь держави вартість майна, отриманого за нікчемним правочином.

У судове засідання, призначене на 23.12.2013, сторони не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином, але про причини своєї неявки суд не повідомили.

Частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 вересня 2000 року відповідач зареєстрований Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області як юридична особа, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 679043 та копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 261.

У період з 17 лютого по 2 березня 2009 року позивачем було проведено планову виїзну перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2006 року по 30 вересня 2008 року, за результатами якої 13 березня 2009 року було складено Акт перевірки №885/23-2-19405691/54 (далі - акт перевірки №885/23-2-19405691/54).

Зазначеним актом встановлено, що договір між відповідачем та третьою особою на поставку комбікорму на суму 607518,70 грн., в т.ч. ПДВ - 101253,12 грн., було вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, водночас, суперечать моральним засадам суспільства, а, отже, згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є нікчемним.

На підставі інформації, зазначеної в акті перевірки №885/23-2-19405691/54, позивачем було пред'явлено даний позов про стягнення коштів у сумі 607518,70 грн., як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу (ч. 1 ст.215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст.215 ЦК України).

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Наявні матеріали справи свідчать, що позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача коштів у сумі 607518,70 грн., як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином.

Ухвалою суду від 08 вересня 2009 року від відповідача було витребувано додаткові докази, перелік яких наведено у п. 2 прохальної частини позовної заяви.

Витребувані судом додаткові докази відповідачем надано не було.

Як вже зазначалося, 13 березня 2009 року позивачем було складено Акт перевірки №885/23-2-19405691/54.

Зокрема, вказаним актом встановлено, що позивач в березні 2008 року не мав господарських відносини з третьою особою.

Дані правовідносини були предметом судового дослідження в межах адміністративної справи № 2а-722/1070/13-а за позовом закритого акціонерного товариства "Білоцерківське птахопідприємство" (відповідача в адміністративній справі №2а-1100/10/1070) до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (позивача в адміністративній справі №2а-1100/10/1070) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 вересня 2009 року № 1150/0003750232/0.

Зокрема, постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2011 року у справі №2а-722/10/1070, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року, позивачу було відмовлено у задоволенні адміністративного позову до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (позивача у даній справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 вересня 2009 року №1150/0003750232/0.

Під час розгляду даної адміністративної справи судами першої та апеляційної інстанцій, з поміж іншого, було встановлено, що:

- товарно-транспортні накладні, товаро-супровідні документи, сертифікати якості, довіреності на матеріально-відповідальних осіб та інші документи, які б свідчили про відвантаження, транспортування та розвантаження товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) від відповідача від його контрагентів не виявлено;

- під час перевірки та під час розгляду справи відповідача не надано жодного документального підтвердження списання ТМЦ для передачі покупцям-контрагентам та документів, які б підтвердили отримання підприємством ТМЦ від продавців, подальшого їх зберігання та використання безпосередньо у своїй господарській діяльності;

- відповідачем не надано документів, що свідчать про конкретні правочини з контрагентами, а саме сертифікати якості та відповідності із зазначенням виду (сорту) товару, санітарно-ветеринарні документи, номенклатури товарів, специфікації, асортименти, договірні ціни тощо.

За таких обставин названі судові інстанції дійшли висновку, що відповідачем не підтверджено дійсності та направленості на настання реальних наслідків укладених між ним та третьою особою (ПП "Сантал") правочинів, а також не доведено їх відображення в бухгалтерському обліку позивача.

Наведене свідчить, що судами встановлено недійсність (нереальність) договору між відповідачем та третьою особою на поставку комбікорму в березні 2008 року.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Отже, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року набрала законної сили.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Фіктивність правочину між позивачем та третьою особою підтверджується також такими доказами:

- відповіддю відповідача на запит позивача про відмову у наданні копій документів для проведення перевірки від 16 березня 2009 року № 29;

- листами третьої особи від 18 грудня 2008 року №7 та від 04.03.2009 №1, згідно яких у період з 01.01.2008 по 31.03.2008 та по теперішній час третя особа договірних відносин з позивачем не мала і продукцію на його адресу не поставляли;

- податковою декларацією з податку на додану вартість третьої особи за І квартал 2008 року;

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що не підлягає доказуванню в межах даної адміністративної справи обставини, встановлені зазначеними вище судовими рішеннями.

Наведене свідчить, що з відповідача підлягають стягненню кошти у сумі 607518,70 грн., як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином.

При вирішенні справи судом також враховано, що державними податковими інспекціями у 2009 році було надано право подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, керуючись ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (чинною в момент виникнення спірних правовідносин).

Дана правова позиція наведена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2009 року №К-1470/09.

Отже, звернувшись до суду з даним позовом позивач скористався наданим йому правом.

Крім того, суд вважає, що позивачем не було порушено строку звернення до адміністративного суду за таких обставин.

Загальні правила звернення до суду з відповідними позовами визначені ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк (в редакції, яка була чинною на дату подачі позову), який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно строк звернення податкового органу до адміністративного суду з вимогою про стягнення відповідних санкцій становить один рік, який обчислюється з дня, коли податковий орган дізнався або повинен був дізнатися про порушення інтересів держави внаслідок вчинення відповідного правочину з протиправною метою. Таким днем може бути або день проведення відповідної перевірки або день надходження до органів державної податкової служби інших документів, які свідчать про вчинення відповідного правочину з протиправною метою, наприклад даних зустрічних перевірок контрагентів платника тощо.

Дана правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року №742/11/13-11.

Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки було складено 13 березня 2009 року, а з адміністративним позовом про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, позивач звернувся 20 липня 2009 року (через 4-ри місяця), про що свідчить реєстраційний штамп суду. Отже, строк звернення до суду позивачем пропущено не було.

За таких обставин, суд дійшов висновку про законність підстав щодо застосування у спірних правовідносинах санкцій, встановлених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, та необхідність стягнення з відповідача в дохід держави коштів у сумі 607518,70 грн.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем суду надано не було.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи, що спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 72, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Білоцерківське птахопідприємство" (код за ЄДРПОУ 19405691) на користь Державного бюджету України кошти в розмірі 607518 (шістсот сім тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн. 70 коп., як вартість майна, отриманого за нікчемним правочином.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.