Постанова № 36415530, 23.12.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2013 р. Справа № 804/14288/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОзерянської С.І. при секретаріМізері А.В. за участю: представників позивача представника відповідача Алексєєнко Л.В., Денисенко Т.М. Кравченко М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровське спеціалізоване протипожежне підприємство " до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське спеціалізоване протипожежне підприємство» ( далі ТОВ «ДСПП») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 30.07.2013 року № 0001692250 про донарахування ТОВ «ДСПП» податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 20 084 грн., у тому числі 16067 грн. - за основним платежем, 4 017 - за штрафними (фінансовими) санкціями та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 30.07.2013 року № 0001702250 про донарахування ТОВ «ДСПП» податкових зобов'язань по податку на прибуток на загальну суму 21089 грн., у тому числі 16871грн. - за основним платежем, 4218 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковим органом було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Дніпропетровське спеціалізоване протипожежне підприємство » (код ЄДРПОУ 35269494). В акті №1540/225.08/35269494 від 25.06.2013 року, складеному за результатами перевірки, зафіксовано численні порушення законодавства та на підставі акта були прийняті податкові повідомлення-рішення №№ 0001692250, 0001702250 від 30 липня 2013 року. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення - необґрунтованими, прийнятими з порушенням вимог чинного законодавства та такими, що підлягають скасуванню. Висновки зазначені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі та просили його задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСПП» відмовити з підстав аналогічних викладеним в запереченні проти адміністративного позову, яке міститься в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши чинне законодавство, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське спеціалізоване протипожежне підприємство» (код ЄДРПОУ 35269494) зареєстроване 23.07.2007 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та з 24.07.2007 року знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області за № 14445, як платник податку на додану вартість.

На підставі п.п.20.1.6, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська 05 квітня 2013 року для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів операцій по господарських відносинах з ТОВ «Главмет»(код ЄДРПОУ 37577455) за січень 2012 року ,квітень 2012 року та травень 2012 року запитало у позивача інформацію з її документальним підтвердженням.

17 квітня 2013 року ТОВ «ДСПП» листом за вих. № 175 надало інформацію з підтверджуючими документами.

Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська прийнято наказ № 488 від 07.06.2013 року про здійснення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Дніпропетровське спеціалізоване протипожежне підприємство».

На підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI та на підставі наказу № 488 від 07.06.2013 року Державною податковою інспекцією у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСПП», з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Главмет» за період січень, квітень, травень 2012 року.

За результатами перевірки податковою інспекцією було складено акт №1540/225.08/35269494 від 25.06.2013 року, яким зафіксовано порушення ТОВ «ДСПП» п. 185.1 ст. 185, п.п 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI(із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «ДСПП» занижено податку на додану вартість на загальну суму 16067,40 грн., в тому числі : за січень 2012 року - на суму ПДВ 6189,40, за квітень 2012 року - на суму ПДВ 9878,00 грн.; порушення ст. 134, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI(із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «ДСПП» занижено податок на прибуток на загальну суму 16870,77 грн., в тому числі : в 1 кварталі 2012 року на суму 6498,87, в 2 кварталі 2012 року на суму 10371,90 грн.

На підставі акту перевірки Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001692250 від 30.07.2013 року, яким ТОВ «ДСПП» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 16067,00 грн. за основним платежем та 4017,00 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення-рішення № 0001702250 від 30.07.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 16871 грн. за основним платежем та 4218 грн. за штрафними санкціями.

Підставою для прийняття зазначених податкових повідомлень-рішень, податковий орган зокрема визначив нереальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Главмет», про що свідчить передусім інформація з акту перевірки зазначеного контрагента позивача.

Проте, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд не може погодитись з указаними доводами відповідача, з огляду на нижченаведене.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток),операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Стаття 134 Податкового Кодексу України визначає об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств, як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу , з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового Кодексу України, інші доходи включають вартість товарів (робіт/послуг) безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

У відповідності до пункту 138.1 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 ст.138: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 ст.138, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 ПК України; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті 138 а у статті 139 ПК України.

Так, згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту139.1 статті 139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат, витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням чи виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями та іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Податкового кодексу України, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (ліцензій, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 03 січня 2012 року між позивачем та ТОВ «Главмет» укладено договір підряду №13 по виконанню монтажно-будівельних робіт у приміщеннях складів по комплексу в с. Могильов Царичанського району Дніпропетровської області. До договору підряду №13 від 03 січня 2012 року надано: договірну ціну на монтажно-будівельні роботи у приміщеннях складів по комплексу в с. Могильов Царичанського району Дніпропетровської області, згідно якої всього договірна ціна складає 37136,4 грн., в т.ч. ПДВ 6189,4 грн.; локальний кошторис №2-1-1 та відомість ресурсів на монтажно-будівельні роботи у приміщеннях складів по комплексу в с. Могильов Царичанського р-ну Дніпропетровської області.

28 березня 2012 року між підприємствами укладено договір підряду №61, згідно якого ТОВ «Главмет» зобов'язаний виконати монтажно-будівельні роботи на об'єкті: житловий будинок зі вбудованими приміщеннями офісного і клубного призначення, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, район Запорізького шосе та б. Зоряний. До договору підряду №61 від 28 березня 2012 року надано: «договірну ціну» на монтажно - будівельні роботи на об'єкті: житловий будинок зі вбудованими приміщеннями офісного і клубного призначення, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, район Запорізького шосе та б. Зоряний, згідно якої всього договірна ціна складає 59268,0 грн., в т.ч. ПДВ 9878,0 грн.; локальний кошторис №2-1-1 та відомість ресурсів на монтажно-будівельні роботи на об'єкті: житловий будинок зі вбудованими приміщеннями офісного і клубного призначення, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, район Запорізького шосе та б. Зоряний.

На виконання умов договорів між ТОВ «Дніпропетровське спеціалізоване протипожежне підприємство» та ТОВ «Главмет» були оформлені акти приймання виконаних будівельних робіт за №№ ОУ - 0117/01 від 17.01.2012 року та ОУ - 0412/04 від 12.04.2012 року , та податкові накладні № 39 та № 33.

Також ТОВ «ДСПП» надано довідку про вартість виконаних будівельних робіт (с. Могильов Царичанського району Дніпропетровської області) від 17.01.2012 року на загальну суму 37136,40 грн., в тому числі ПДВ - 618,40 грн.; довідку про вартість виконаних будівельних робіт (м. Дніпропетровськ, район Запорізького шосе та б. Зоряний) від 12.04.2012 року на загальну суму 59268,00 грн., в тому числі ПДВ - 9878,00 грн.; відомість ресурсів та розрахунки загальновиробничих витрат (локальний кошторис) по акту № ОУ - 0117/01 та акту № ОУ - 0412/04.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними зазначених договорів, укладених позивачем з вищезазначеним контрагентом. Факт укладення таких договорів і їх виконання обома сторонами підтверджується фактичними обставинами справи, зокрема первинними документами, які фіксують здійснення господарських операцій на виконання умов договорів.

В процесі розгляду справи позивачем були надані всі відповідні первинні документи, копії яких знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження фактів здійснення господарських операцій з контрагентами, сумнівність яких зазначена в акті перевірки, а саме податкові накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт.

При розгляді справи позивачем було надано копії платіжних доручень, що підтверджують оплату здійснення робіт. Так для підтвердження виконання договору підряду № 13 було надано платіжне доручення №38 від 17.02.2012 року та № 51 від 20.02.2013 року на загальну суму 37136,40 грн., на виконання договору підряду № 61 позивач надав копію платіжного доручення № 119 від 15.05.2012 року на договірну суму договору , а саме 59268,00 грн.

Надані первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та мають всі необхідні реквізити (печатки підприємств, підписи уповноважених осіб тощо) як наслідок - вони є такими, які підлягають обов'язковому врахуванню як в бухгалтерському, так і в податковому обліку.

Виконані роботи були використані ТОВ «ДСПП» у власній господарській діяльності, а саме для виконання договору підряду № 312 - 84/00 від 25.11.2011 року та договору підряду на виконання робіт № 339 від 15.12.2011 року, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні первинними документами що були оформлені при здійсненні господарських операцій за даними договорами.

Окрім того, в процесі розгляду справи відповідачем не було надано витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які б містили відповідні записи щодо відсутності контрагента позивача ТОВ «Главмет» за місцезнаходженням, припинення його юридичної особи, враховуючи передусім період здійснення господарських операцій. Відсутня також інформація, що контрагент позивача не був зареєстрований платником ПДВ та не мав права видавати податкові накладні.

Отже, враховуючи, що первинні бухгалтерські документи на надання робіт від контрагента, виписані особою, яка на час їх видання не втратила статус платника податку на додану вартість, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності включення сум за цими правочинами до складу витрат та до податкового кредиту сум ПДВ.

Суд, також зазначає, що сама собою відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Єдиною підставою для висновків відповідача щодо нереальності вчинених правочинів відповідач зазначив акт перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова від 05.02.2013 року за №48/22.4-07/37577455 по підприємству ТОВ «Главмет» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.08.2011 року по 31.12.2012 року, яким встановлено відсутність ознак реального вчинення господарських операцій у період з 31.12.2012 року по 31.12.2012 року, у зв'язку з неможливістю провести зустрічну звірку. На цій підставі податковий орган прийшов до висновку, що наявність оформлених первинних документів на здійснення ТОВ «Главмет» монтажно будівельних робіт для ТОВ «Дніпропетровське спеціалізоване протипожежне підприємство» не підтверджує факту здійснення операцій у січні, квітні 2012 року.

При цьому, суд зазначає, що акт перевірки контрагента позивача не може бути безумовним доказом нереальності вчинених правочинів.

З огляду на наведене, на переконання суду, господарські операції між позивачем та ТОВ «Главмет», є реальними, направленими на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами. Тобто, ТОВ «ДСПП» має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку зокрема при визначені об'єкту оподаткування податком на додану вартість, включення до складу валових витрат.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до статті 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами частини 2 статті 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни стану та структури активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірних правочинів, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від іншої особи ніж сторона за правочином.

У ході розгляду справи відповідачем не доведений факт несумісності предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірними правочинами були відображені лише в документообігу, а фактично не відбулись і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірних правочинів, відповідач до суду не подав.

За таких обставин суд вважає помилковими висновки податкового органу про заниження ТОВ «ДСПП» об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств та заниження ПДВ.

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідають вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з чим адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське спеціалізоване протипожежне підприємство» підлягає задоволенню.

Відповідно до частин 1, 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу-відповідно до тієї частини вимог, в задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, на користь позивача з Державного бюджету України мають бути стягнуті судові витрати у розмірі 1720,50грн.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративного позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське спеціалізоване протипожежне підприємство» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 30.07.2013 року за №№ 0001692250,0001702250.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровське спеціалізоване протипожежне підприємство » судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 27 грудня 2013 року

Суддя С.І. Озерянська