Постанова № 36414965, 23.12.2013, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2013 року Справа № 904/5496/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чимбар Л.В. (доповідач),

суддів: Антонік С.Г., Чоха Л.В.,

при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Амеліна Р.К., представник, довіреність №2 від 14.01.13;

від відповідача-1: Слободянюк Р.О., представник, довіреність №1646 від 03.07.13;

від відповідача-2: ЦибульськаТ.М., представник, довіреність№1 від 02.01.13

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Синельниківського міського комунального підприємства "Водоканал" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2013р. у справі № 904/5496/13

за позовом Синельниківського міського комунального підприємства "Водоканал", м. Синельникове, Дніпропетровська область

до Відповідача-1 Дніпропетровського обласного військового комісаріату, м. Дніпропетровськ, в особі Синельниківського об`єднаного міського військового комісаріату, м. Синельникове, Дніпропетровська область

до Відповідача-2 Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про стягнення 31 564, 42 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2013р. у справі № 904/5496/13 позовні вимоги Синельниківського міського комунального підприємства "Водоканал" задоволено частково: стягнуто з квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська на користь Синельниківського міського комунального підприємства "Водоканал" 243,00грн. - основної заборгованості; 8,32грн. - інфляційних втрат; 15,83грн. - 3% річних; 14,62грн. - судового збору. В решті позову відмовлено. В задоволені позову до обласного Військового комісаріату, в особі Синельниківського об`єднаного міського військового комісаріату відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить позовні вимоги задовольнити повністю

Посилається на безпідставність висновку суду про те, що строк дії договору поруки від 01.01.2009р. та договору поруки від 01.01.2011р. сторони не визначили, у зв'язку з чим відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України - у разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Позивач з цим висновком не згоден, оскільки в договорі поруки № 20 від 01.01.2009р. у п.4.8 вказано, що договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2009р.

Також судом не взято до уваги, що в письмових запереченнях на відзив позивач вказував, що оскільки рахунки підприємства були арештовані, підприємство не мало можливості звернутись з позовною заявою про стягнення боргу, оскільки кошти для оплати судового збору були відсутні, а тому перебіг позовної давності зупиняється відповідно до ч.1ст.263 ЦК України.

Квартирно-експлуатаційний відділ м.Дніпропетровська та Дніпропетровський обласний військовий комісаріат у своїх відзивах зазначили, що рішення господарсього суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 23.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Господарський суд, постановляючи рішення про відмову в задоволені позову до відповідача-1 за надані позивачем з 2008р. по 2013р. послуги, виходив з того, що його вина відсутня, посилаючись на відомчі директиви Міністерства оборони України, згідно яких, на думку суду першої інстанції, відповідач -1 передав, а відповідач-2 взяв на себе повністю фінансове забезпечення за подані комунальні послуги для відповідача-1 у повному обсязі.

Разом з тим, з таким висновком господарського суду стосовно договорів між позивачем та відповідачем-1 погодитись не можна.

Між позивачем та відповідачем-1 було укладено договори на водопостачання та водовідведення. Вказані відносини регулюються Господарським та Цивільним кодексом. Тому при вирішенні спору саме зазначеними нормами закону слід керуватися стосовно наявних між ними господарських відносин.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено наступні договори:

- договір між позивачем та Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом на надання послуг з водопостачання та водовідведення від 01.01.2009р. строком на три роки (а.с. 12-20);

- договір поруки № 20 від 01.01.2009 року між позивачем, квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська та Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом строком дії на один рік (2009рік) (а.с. 21-22);

- додаткова угода № 1 до договору від 01.01.2009р. № 20 про продовження терміну дії договору з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. (а.с.110);

- договір поруки № 20/11 від 01.01.2011р. між позивачем, квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпропетровська та Дніпропетровським обласним військовим комісаріатом зі строком дії з 01.01.2011р. до 31.12.2011р.

Ці договори з боку відповідача-1 - Дніпропетровського обласного військового комісаріату, м. Дніпропетровськ підписані повноважною посадовою особою - війсковим комісаром Мироновим Юрієм Васильовичем.

Апеляційний суд вважає, що господарським судом необґрунтовано відмовлено в задоволенні позову стосовно відповідача-1 в частині стягнення боргу в сумі 497 грн. 42 коп. за період липень 2010р.- грудень 2011р., позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги, заявлені стосовно наданих послуг в 2008р. на суму 444грн., а також в частині вимог про стягнення з відповідача-1 боргу за надані послуги за 2012-2013р.р. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів укладення договору з відповідачами в 2008 році, а в 2012 році договір був укладений лише з відповідачем-2.

Відповідно до вимог ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до вимог ч.1 п.1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідачем-1 заявлено письмове клопотання про застосування строків позовної давності (а. с. 106-106зворот), а тому апеляційний суд вважає необхідним застосувати при вирішенні даного спору про стягнення основного боргу встановлений законом строк позовної давності - 3 роки, а про стягнення пені - 1 рік.

Позов заявлено 16.07.2013року.

Вимоги в межах строку позовної давності для визначення суми основного боргу, що підлягає стягненню, слід відраховувати з липня 2010 року. За період 2009р.-червень 2010р. позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Необґрунтовані посилання позивача про переривання строку позовної давності. Надані позивачем акти звірки від 03 грудня 2010року (а.с.35), від 15 та 19 грудня 2011 року (а.с.33,34) не можуть бути визначені як вчинення відповідачем-1 дій, що свідчать про визнання ним свого боргу та як такі, що переривають строк позовної давності, оскільки в актах звірки вказано тільки сальдо на грудень 2010року та грудень 2011року, в цих актах відсутні відомості стосовно якого боргу та за який період складено ці акти, а також відсутні дані про надання повноважень з боку відповідача - 1 посадовій особі Синельниківського ОМВК - бухгалтеру ОСОБА_5 на складання таких актів.

Як вбачається з актів виконаних робіт за період з липня 2010р. по 31 грудня 2011р. борг за надані послуги з водопостачання та водовідведення складає 497,42грн.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (ст. 553 ЦК України)

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

В той же час, відповідно до ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя.

Згідно з п.4.1. Договору поруки № 20/11 від 01.01.2011р 1, договір набирає чинності з 01.01.2011 і діє до 31.12.2011.

Враховуючи вищевикладене, має місце припинення зобов'язань за Договором поруки № 20/11 від 01.01.2011р. в зв'язку з закінченням строку, встановленому в ньому.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за період 2011 року до відповідача-2 задоволенню не підлягають.

Заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення на користь позивача з відповідача-1 за період з липня 2010р. - грудень 2011р. в сумі 497,42 підлягає стягненню на користь позивача з відповідача-1 відповідно до договору № 20 від 01.01.2009р. та додаткової угоди до нього.

Відповідно до вимог ч.1 п.1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до вимог ч.1 п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вимоги про стягнення пені з відповідача-1 не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності - 1 рік.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми

Отже, на користь позивача з відповідача-1 підлягає стягненню 3% річних в розмірі 32грн.93коп. та інфляційні втрати в розмірі 13грн.58коп., нарахованих на суму основного боргу 497,42 грн.

Рішення господарського суду в частині стягнення заборгованості за 2012 рік з відповідача-2 є правильним та обґрунтованим і позивачем не оспорюється.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на відповідачів, з вини яких виник спір, порівну, а саме: по 1290,34 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Синельниківського міського комунального підприємства "Водоканал" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2013р. у справі № 904/5496/13 скасувати частково.

Прийняти нове рішення.

Стягнути з квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська (49005, м.Дніпропетровськ, вул..Феодосіївська, 13) на користь Синельниківського міського комунального підприємства "Водоканал" (52500, вул. Богми, 26, м.Синельникове, Дніпропетровська обл.) 243 грн. основного боргу, 3% річних - 15,83 грн., інфляційні втрати в розмірі 8,32 грн. та 1290,34грн. витрати по сплаті судового збору.

Стягнути Дніпропетровського обласного військового комісаріату( 49006, м.Дніпропетровськ, вул. Шмідта, 16 ) на користь Синельниківського міського комунального підприємства "Водоканал" (52500, вул. Богми, 26, м.Синельникове, Дніпропетровська обл.) 497,42 грн. основного боргу, 3% річних - 32,93 грн., інфляційні втрати в розмірі 13,58 грн. та 1290,34грн. витрати по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя Л.В. Чоха

Суддя С.Г. Антонік

Постанова виготовлена в повному обсязі 26.12.2013 року.