Постанова № 36414653, 23.12.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2013 року Справа № 812/10039/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ковальової Т.І.,

при секретарі судового засідання - Ворошило О.Є.,

за участю :

від позивача - державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного

управління Міндоходів у Луганській області - не прибув,

представника відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 -

ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 22890,42 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 22890,42 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області. Відповідач взятий на податковий облік та зареєстрована як платник податку на додану вартість № 70560976 від 08.11.2006 р.

У відповідача виникла заборгованість з податку на додану вартість, яка складає 25240,50 грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням № 0002891702/0 від 15.12.2010р., яке було винесено за наслідками акту № 2396 від 19.11.2010р. „Про результати невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства". Враховуючи сплату у сумі 2350,08 грн., станом на 16.09.2013 р. загальна заборгованість з ПДВ ОСОБА_1. становить 22890,42 грн.

З метою стягнення податкового боргу ДПІ у м. Сєвєродонецьку у відповідності до ст.59 Податкового кодексу України відповідачу було вручено податкову вимогу форми „Ф" № 1/2 від 12.01.2011 р. Незважаючи на вжиті заходи, податковий борг залишається несплаченим.

Позивач просить суд стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 податковий борг з податку на додану вартість у сумі 22890,42 грн. на користь Держави.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, у судове засідання не прибув, розгляд справи просив проводити без участі представника позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги, проти задоволення позовних вимог не заперечував, просив суд, у зв'язку з тяжким матеріальним становищем надати розстрочку виконання судового рішення строком на п'ять років.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області, що підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) (а.с.5,6).

Відповідач взятий на податковий облік та зареєстрований як платник податку на додану вартість № 70560976 від 08.11.2006 р. (а.с.7,9).

За відповідачем рахується заборгованість зі сплати податку на додану вартість, яка складає 25240,50 грн., що підтверджується податковим повідомленням-рішенням № 0002891702/0 від 15.12.2010р., винесеного за наслідками акту № 2396 від 19.11.2010р. „Про результати невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства" (а.с.11-14).

Відповідачем частково було сплачено суму заборгованості у розмірі 2350,08 грн., таким чином, станом на 16.09.2013 р. загальна сума заборгованості з податку на додану вартість ОСОБА_1 складає 22890,42 грн. (а.с.4).

З метою стягнення податкового боргу позивачем у відповідності зі ст.59 Податкового кодексу України відповідачу вручено податкову вимогу форми „Ф" № 1/2 від 12.01.2011 р. (а.с.8).

За даними управління УДАІ ГУМВС України у Луганській області, довідка № 11/8-64-1093 від 22.11.2013р. за ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб АЗЛК 2140, номерний знак НОМЕР_2, 1976 року випуску та ПГ МФ 8302, номерний знак НОМЕР_3, 2007 року випуску (а.с.16).

За даними Реєстраційної служби Сєвєродонецького міського управління юстиції Луганської області, довідка № 13259043 від 22.11.2013 р., за ОСОБА_1. зареєстровано право власності на: земельну ділянку № НОМЕР_4, за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, с/рада Співаківська; земельну ділянку №ь НОМЕР_5, за адресою: Луганська область, Новоайдарський район, с/рада Співаківська (а.с.15).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Частина 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законом України «Про податок на додану вартість» п.п. 7.8.1 п. 7.8. ст. 7, який був чинний на момент виникнення правовідносин, передбачено, що «Податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

П.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4, п.п. 17.1.1. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», який був чинний на момент виникнення правовідносин, передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; штрафи до платника податків, що не подають податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.НОМЕР_4 пункту 14.1).

Згідно із ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно із п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

У відповідності із п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Платник податків відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пункт 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України визначає, податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.87.2 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 ст.95 Податкового кодексу України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Згідно з п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачем у відношенні до відповідача було виставлено податкову вимогу форми „Ф" № 1/2 від 12.01.2011 року, яку вручено відповідачу. Тобто 60 днів з моменту надіслання (вручення) минуло, відповідачем вищезазначена вимога не оскаржена, не скасована та є такою, що підлягає виконанню.

Таким чином, з викладеного вбачається, що органом державної податкової служби при зверненні до адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення податкового боргу дотримані вимоги п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України.

На час розгляду адміністративної справи, сума податкового боргу відповідачем не сплачена.

Відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі, про що зазначив у письмовому зверненні до суду.

В силу ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

У частинах 3, 4 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Підстав для неприйняття визнання адміністративного позову судом не встановлено.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні.

З урахуванням клопотання представника відповідача, суд вважає за необхідне відповідно до частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановити спосіб та порядок виконання даного судового рішення шляхом розстрочення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 сплати податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 22890,42 грн. строком на шістдесят місяців починаючи з січня 2014 року по грудень 2019 року включно зі сплатою рівними частинами щомісяця по 381,50 грн.

Враховуючи вимоги ч.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 99, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 22890,42 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 податковий борг з податку на додану вартість у сумі 22890,42 грн. на користь Держави, р/р 31111029700080, код бюджетної класифікації 14010100, отримувач УК у м. Сєвєродонецьку, код 37944909, банк ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013.

Встановити спосіб і порядок виконання постанови по справі № 812/10039/13-а за позовом державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 22890,42 грн. шляхом розстрочення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 сплати податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 22890,42 грн. (двадцять дві тисячі вісімсот дев'яносто гривень 42 коп.) строком на шістдесят місяців починаючи з січня 2014 року по грудень 2019 року включно зі сплатою податкового боргу рівними частинами щомісяця по 381,50 грн. (триста вісімдесят одна гривня 50 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 25 грудня 2013 року.

Суддя Т.І. Ковальова