Постанова № 36414643, 23.12.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 грудня 2013 р. Справа №801/10753/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С. О., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі АР Крим

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 5475,48грн.

Суть справи:

Управління Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 5475,48грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI та мотивовані тим, що відповідачем не сплачується у встановлені законодавством строки єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідач письмових заперечень на позовну заяву не надав.

В судове засідання представники сторін не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були проінформовані належним чином, рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак, поштова кореспонденція, направлена на адресу відповідача, була повернута до суду з поміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 3 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. N 1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Управління Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі АР Крим як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Законом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України від 08.07.2010, № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі Закон № 2464).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 3 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з Державною податковою адміністрацією України за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Як визначено пунктами 4, 5 частини 1 статті 1 Закону № 2464, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок; мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно з частиною 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 року за № 994/18289 (далі Інструкція).

Підпунктом 2.1.3 п. 2.1 розділу 2 Інструкції встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 3.4 розділу 3 Інструкції, для платників, зазначених у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок встановлюється відповідно до Закону у розмірі 34,7 відсотка суми, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування передбачений пунктом 4.6 розділу 4 Інструкції.

Відтак, платники, зазначені у підпункті 2.1.3 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, які обрали спрощену систему оподаткування, самостійно обчислюють для себе та членів своїх сімей, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, суму єдиного внеску, яка не може бути менше мінімального страхового внеску за кожну особу на місяць. Платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується. Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний рік.

Таким чином, з огляду на вищезазначені норми Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та приписи Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідач зобов'язаний сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 34,7 % мінімального розміру заробітної плати щомісячно.

Згідно наявних в матеріалах справи повідомлень-розрахунків № 73 від 03.05.2013 р., № 114 від 03.05.2013 р. та № 558 від 05.08.2013 р. позивачем нараховано ОСОБА_1 суму єдиного внеску, що підлягає сплаті відповідачем за липень - грудень 2012 р. та перше півріччя 2013 р. у загальному розмірі 4704,63 грн, що з урахуванням недоїмки по самостійно визначеному відповідачем зобов'язанню в розмірі 770,85 грн., призвело до утворення заборгованості в розмірі 5475,48 грн.

Згідно з частинами 8, 12 статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Сума єдиного внеску на день розгляду справи відповідачем сплачена не була, що призвело до утворення заборгованості в сумі 5475,48 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи карткою особового рахунку відповідача.

Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 передбачено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом.

Згідно із частиною 4 статті 25 Закону 2464 територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога № Ф 955 від 05.08.2013 р. на суму 5475,48 грн. недоїмки зі сплати внеску станом на 01.08.2013 р.

Доказів щодо оскарження вищевказаної вимоги або сплати суми єдиного внеску позивачем під час розгляду справи суду не надані.

При цьому, для розгляду справи по суті судом був направлений запит до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів в АР Крим щодо надання інформації стосовно виду системи оподаткування (загальної чи спрощеної), на якій в 2012 - 2013 роках здійснював підприємницьку діяльність ОСОБА_1.

Згідно наданої Красноперекопською ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим відповіді № 3967/10.17.3 від 16.12.2013 р., відповідач - ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 р. по 30.09.2012 р. перебував на спрощеній системі оподаткування, а з 01.10.2012 р. по теперішній час - перебуває на загальній.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Отже, ЄСВ нараховується на суми фактичного доходу (прибутку) підприємця, який перебуває на загальній системі оподаткування, при цьому суд звертає увагу на те, що словосполучення "за місяць, у якому отримано дохід (прибуток)" свідчить про те, що мінімальний розмір єдиного внеску має бути сплачений тільки у тому разі, якщо підприємець отримував дохід. Пенсійний фонд України в Листі № 12657/03-20 від 22.06.2011 р. також зазначив, що єдиний внесок в сумі не менше мінімального страхового внеску сплачується підприємцями за підсумками року тільки за ті місяці, в яких вони мали дохід (прибуток).

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Однак, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідачем з починаючи з 01.10.2012 р., тобто з моменту переходу на загальну систему оподаткування, був отриманий дохід (прибуток), що є необхідною передумовою виникнення у нього обов'язку по сплаті єдиного соціального внеску в розмірі, не менш за розмір мінімального страхового внеску.

Враховуючи відсутність доказів отримання відповідачем доходу в період з жовтня 2012 року по теперішній час, суд вважає, що вимоги Управління Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі АРК про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску за вказаний період документально не підтверджені, а отже, задоволенню в цій частині не підлягають.

Згідно наданого позивачем розрахунку самостійно задекларованих ОСОБА_1 зобов'язань зі сплати єдиного соціального внеску, загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, відповідачем розраховувалася до червня 2012 р. включно. Починаючи з липня 2012 р. сума єдиного внеску, що підлягає сплаті відповідачем розраховувалася Управлінням Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі АР Крим, про що свідчать вищенаведені повідомлення-розрахунки № 73 від 03.05.2013 р., № 114 від 03.05.2013 р. та № 558 від 05.08.2013 р.

За таких обставин та враховуючи, що з 01.10.2012 р. по теперішній час відповідач перебуває на загальній системі оподаткування, суд вважає, що документально підтверджується правомірність донарахування Управлінням відповідачеві ЄСВ за період липень - вересень 2012 р. в розмірі 1147,17 грн. ((382,39 грн. (34,7 % розміру мінімальної заробітної плати) х 3 (кількість звітних періодів)), у зв'язку з чим, враховуючи наявність у позивача суми недоїмки за самостійно задекларованим зобов'язанням в розмірі 770,85 грн., загальний розмір боргу становить 1918,02 грн.

Абзацом 7 частини 4 статті 25 Закону № 2464 передбачено право територіальних органів Пенсійного фонду звертатися до суду про стягнення недоїмки з платників єдиного внеску.

За таких обставин, враховуючи ненадання відповідачем доказів з погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску за період липень - вересень 2012 р., позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі АР Крим підлягають задоволенню в частині стягнення недоїмки в сумі 1918,02 грн., оскільки відповідають чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.

В той же час, при здійсненні донарахування суми єдиного соціального внеску за період з жовтня 2012 р. по теперішній час позивачем неправомірно застосовані норми, які регулюють умови та порядок нарахування і сплати ЄСВ фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, оскільки відповідач у цьому періоді перебуває на загальній системі оподаткування.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у Красноперекопському районі АР Крим (96000, пл. Героїв Перекопу, 1а, м. Красноперекопськ, ідентифікаційний код 22300375, р/р 37191104000105, УДК в Красноперекопському районі, МФО 824026) 1918,02 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімнадцять гривень дві копійки) недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску за 2012 рік.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.