Ухвала суду № 36414374, 19.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" грудня 2013 р. м. Київ К/800/27820/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Голяшкіна О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м.Сніжне Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду і від 18 квітня 2013 року у справі №805/1238/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м.Сніжне Донецької області про визнання протиправним дій та скасування рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області, в якому просила визнати дії протиправними та скасувати рішення про застосування до неї фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, неподання за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України № 6 від 10.01.2011 року та № 877, № 878, № 879, № 880, № 881 від 10.12.2012 року та скасування вказаних рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час прийняття оскаржуваних рішень положення п.5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на підставі якої застосовані фінансові санкції, втратила чинність відповідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464 від 08.07.2010 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 р, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року, позовні вимоги задоволені. Визнані протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Сніжне Донецької області по прийняттю відносно ОСОБА_1 рішень № 877, № 878, № 879, № 880, № 881 від 10.12.2012 року від 10.12.2012 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, неподання за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України. Скасовані рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області № 877, № 878, №879, №880, №881 від 10.12.2012 року про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, неподання за встановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції управління Пенсійного фонду України в м.Сніжне Донецької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що позивач являться фізичною особою-підприємцем. Управлінням Пенсійного фонду України в м.Сніжне Донецької області складений акт №171 від 17.10.2012 року, в якому відповідачем було встановлено несвоєчасне подання ОСОБА_1 індивідуальних відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2004,2005,2006, 2007,2008 роки. На підставі вказаного акту відповідачем були прийняті рішення на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": № 703 від 31.10.2012 року про застосування фінансових санкцій за 2004 рік до ОСОБА_1 за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України у розмірі 170 грн.; № 704 від 31.10.2012 року про застосування фінансових санкцій за 2005 рік до ОСОБА_1 за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України у розмірі 170 грн.; № 705 від 31.10.2012 року про застосування фінансових санкцій за 2006 рік до ОСОБА_1 за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України у розмірі 170 грн.; рішення № 706 від 31.10.2012 року про застосування фінансових санкцій за 2007 рік до ОСОБА_1 за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України у розмірі 170 грн.; рішення № 707 від 31.10.2012 року про застосування фінансових санкцій за 2008 рік до ОСОБА_1 за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України у розмірі 170 грн.. ОСОБА_1 не погодилася з прийнятими рішеннями та оскаржила їх в адміністративному порядку до головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області. Рішенням головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області № 13116/08 від 30.11.2012 року скарга ОСОБА_1 була задоволена, рішення УПФУ в м. Сніжне від 31.10.2012 року № 703-707 були скасовані, УПФУ в м.Сніжне було зобов'язане винести нові рішення про застосуванням фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2004, 2005, 2006, 2007, 2008 роки. На підставі вказаного рішення УПФУ в м. Сніжне були прийняті нові рішення на підставі п.5 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": № 877 від 10.12.2012 року про застосування фінансових санкцій за 2004 рік до ОСОБА_1 за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України у розмірі 170 грн.; рішення № 878 від 10.12.2012 року про застосування фінансових санкцій за 2005 рік до ОСОБА_1 за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України у розмірі 170 грн.; рішення № 879 від 10.12.2012 року про застосування фінансових санкцій за 2006 рік до ОСОБА_1 за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України у розмірі 170 грн.; рішення № 880 від 10.12.2012 року про застосування фінансових санкцій за 2007 рік до ОСОБА_1 за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України у розмірі 170 грн.; рішення № 881 від 10.12.2012 року про застосування фінансових санкцій за 2008 рік до ОСОБА_1 за несвоєчасне подання звітності до органів Пенсійного фонду України у розмірі 170 грн.. Вважаючи вказані рішення недійсними з підстав відсутності повноважень застосовувати штрафні санкції за вказані дії, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Суди першої та апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги послалися на ті обставини, що оскаржувані рішення були прийняті відповідачем на час дії Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за порушення позивачем п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", приписи якої були виключені у зв'язку з прийняттям Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонам виник спір щодо наявності повноважень у позивача відносно нарахування фінансової санкції за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2004-2008 рр. з урахуванням положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Колегія суддів зазначає, що до 01.01.2011 року відносини, які виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі -Закон № 1058-IV), яким визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно п.4 ч.2 ст. 17 Закону № 1058- IV (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI), страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Згідно п.5 ч.9 ст.106 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI), за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанції, що дана норма права втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI, тому ст.106 Закону № 1058-IV в частині застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання звіту до органів Пенсійного Фонду за 2004-2008 р.р. на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення втратила чинність.

Посилання відповідач на пп.5,6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" безпідставні виходячи з наступного.

Відповідно до пп.5,6 п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Аналізуючи зміст наведеної законодавчої норми колегія суддів зазначає, що вказаною нормою регулюються правовідносини щодо стягнення саме заборгованості із сплати страхових внесків та нарахування у зв'язку з цим штрафних санкцій, а в даних правовідносинах має місце застосування фінансової санкції за несвоєчасне подання, відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2007-2009 р.р., що не передбачено пп. 5, 6 п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Виходячи з наведеного відповідач, застосовуючи до позивача фінансові санкції, нараховані відповідно до ст. 106 Закону № 1058-IV після втрати нею чинності згідно Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI, діяв з порушенням діючих законодавчих норм.

Відповідно ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м.Сніжне Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду і від 18 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: