Ухвала суду № 36414295, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року м. Київ К/9991/44430/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Куч енець О.М.,

відповідача - Дячука І.М.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ)

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2011

у справі № 8042/11/9104

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Газотрон-Люкс" (далі - Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2010 № 0004132342/0.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.01.2011 у позові відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; оспорюване податкове повідомлення-рішення скасовано.

Посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції вимогам чинного законодавства (зокрема, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств») та дійсним обставинам справи, ДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду як помилково скасоване.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити касаційні вимоги ДПІ виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 30.06.2010, оформлену актом від 29.10.2010 № 1697/23-100/32745197. За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення від 11.11.2010 № 0004132342/0, згідно з яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 16 863 907 грн. (у тому числі 9 053 718 грн. за основним платежем та 7 810 189 грн. за штрафними санкціями).

Підставою для оспорюваного донарахування слугував, зокрема, висновок податкового органу про заниження Товариством валового доходу на суму непогашеної заборгованості по нарахованих відсотках за фінансовими кредитами в іноземній та національній валюті.

В силу вимог підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 названого Закону платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає, зокрема, 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією (підпункт «а»).

Таким чином, за наслідками несплати Товариством у визначений договором строк відсотків за користування кредитними коштами позивач повинен був збільшити валовий доход на суму таких відсотків в порядку наведеної норми Закону, що обумовлює правомірність донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у відповідній сумі (а саме - у сумі 9 037 137,50 грн. за основним платежем та у пропорційній сумі штрафних санкцій).

Іншою підставою для оспорюваного донарахування стало невизнання податковим органом права позивача на зменшення оподатковуваного доходу на суму страхових платежів за договором добровільного страхування майна від 08.04.2009 № 2717/03-ГЛ-090408/1, укладеного з акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія».

В основу цього висновку ДПІ покладено те, що вигодонабувачем за цим договором є відкрите акціонерне товариство КБ «Надра», у зв'язку з чим платежі за цим договором не пов'язані з господарською діяльністю позивача по справі.

Відповідно до підпункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У даному разі, як вбачається з установлених судами обставин справи, зазначений страховий договір на вказаних умовах було укладено позивачем на виконання вимог кредитора - відкритого акціонерного товариства КБ «Надра» при наданні кредитної лінії на придбання обладнання (яке і стало об'єктом страхування).

Таким чином, зазначені витрати були понесені у зв'язку з отриманням позивачем кредитних коштів для провадження Товариством власної господарської діяльності, що обумовлює виробничий характер цих витрат.

А відтак не можна погодитися з висновком ДПІ про неправомірне відображення позивачем у складі валових витрат сплачених страхових платежів у сумі 66322 грн., що обумовлює незаконність оспорюваного донарахування в сумі 28186,85 грн. (у тому числі 16580 грн. за основним платежем та 116606,35 грн. за штрафними санкціями).

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду зі спору у відповідній частині.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 225, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Рівне задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2011 у справі № 8042/11/9104 змінити в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 11.11.2010 № 0004132342/0 у сумі 16 835 720,15 грн. (у тому числі 9 037 137,50 грн. за основним платежем та 7 798 582,65 грн. за штрафними санкціями).

У цій частині залишити в силі постанову Рівненського окружного адміністративного суду у справі.

3. У решті постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько