Ухвала суду № 36413998, 16.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/41707/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 р.

у справі №2а-8880/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора»

до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області

про скасування рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фора» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво - Святошинському районі Київської області (далі-відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних санкцій.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2011 р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та частково скасовано рішення від 17.06.2010 р. № 0024892302 про застосування до штрафних (фінансових) санкцій у частині 34 719,38 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 р. рішення суду скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, розглянувши касаційну скаргу у порядку письмового провадження, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у травні 2010 року посадовими особами державної податкової адміністрації проведено перевірку дотримання позивачем порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій (акт перевірки від 20.05.2010 № 0228/101323/32294897).

У ході проведеної перевірки було встановлено: факт незабезпечення щоденного друку фіскальних звітних чеків z-звітів, а саме - згідно КОРО № 1013005188/р від 02.06.2009 р., z-звіт № 821 від 25.07.2009 р. було роздруковано 26.07.2009 р.; факт незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків z-звітів в КОРО, а саме: в КОРО №1013005188/в від 02.06.2009 р. відсутній z-звіт № 0918 та z-звіт № 0919 від 05.02.2010 р., в КОРО №1013005186/р від 02.06.2009 р. відсутній z-звіт № 731 від 15.08.2009 р.; факт наявності в реалізації неблікованого у встановленому порядку товару на загальну вартість 17 184,69 грн., а саме за місцем реалізації підакцизного товару на момент перевірки відсутні будь-які первинні бухгалтерські документи.

Таким чином, на думку податкового органу, позивачем було порушено вимоги п. 9, 12 ст. 3, ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на підставі чого було прийнято спірне рішення від 17.06.2010 р. № 002542302 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 36 079,38 грн., з яких: 1 700,00 грн. - фінансова санкція за незабезпечення щоденного другу фіскальних звітних чеків z-звітів у кількості 5 штук (5 х 340,00 грн.); 34 379,38 грн. - фінансова санкція за неведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем їх реалізації.

Так, суд попередньої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, залишив поза увагою наступне.

За змістом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України визначено зміст постанови, яка має складатись з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частини.

Мотивувальна частина відповідно до вказаної статті має містити встановлені судом обставин із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Наведене кореспондує приписам постанови Пленуму Верховного Суду України №11 «Про судове рішення», якою визначено, що мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні позовних вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

З огляду на викладене судова колегія Вищого адміністративного суд України не може погодитись із оскаржуваним рішенням суду апеляційної інстанції, яке обмежене виключно переліком норм матеріального права. У зазначеному рішенні відсутні посилання на будь-які докази, досліджені судом фактичні обставини справи, відсутні висновки суду про встановлені обставини, їх правові наслідки, тощо.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 р., а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити повно і правильно обставини відповідно до предмету доказування у справі та в залежності від встановленого і у відповідності до норм матеріального та процесуального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2011 р. у справі №2а-8880/10/1070 скасувати.

Справу №2а-8880/10/1070 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.