Ухвала суду № 36413860, 19.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 року м. Київ К/800/32910/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Сіроша М.В., Усенко Є.А. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року

у справі № 802/892/13-а

за позовом Приватного підприємства «Елеватормлинмонтаж»

до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області

Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,-

В С Т А Н О В И В

Приватне підприємство «Елеватормлинмонтаж» (надалі також - ПП «Елеватормлинмонтаж», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області (далі - Вінницька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 лютого 2013 року №0000071502.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції № 0000071502 від 19 лютого 2013 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Елеватормлинмонтаж» судові витрати в сумі 417 грн.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби залишено без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року - без змін.

Вінницька об'єднана державна податкова інспекція Вінницької області Державної податкової служби в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору, просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року і прийняти нове рішення, яким Приватному підприємству «Елеватормлинмонтаж» відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно з податковим повідомленням-рішенням від 19 лютого 2013 року №0000071502., з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті про результати камеральної перевірки поданої податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2012 року від 28 січня 2013 року № 79/15-212/32407622 про порушення позивачем вимог підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, а саме безпідставно зменшено суму податкових зобов'язань на підставі розрахунку коригування кількісних та вартісних показників, а також пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України (надалі також - «ПК України»), статті 256 Цивільного кодексу України (надалі також - ЦК України»), а саме здійснено коригування податкової звітності з порушенням стоку давності 1095 днів.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 жовтня 2008 року між ПП Агрофірма «Лани Поділля» (Замовник) та ПП «Елеватормлинмонтаж» (Виконавець») укладено договір виконання робіт (а.с. 13), на виконання умов якого позивач отримав на розрахунковий рахунок кошти у вигляді авансу за роботи в розмірі 200000 грн., з яких 33333,33 грн. ПДВ, що підтверджується банківськими виписками за 1 жовтня 2008 року та 2 жовтня 2008 року (а.с. 14-18).

Отримавши аванс ПП «Елеватормлинмонтаж» сформовано податкову накладну № 2352 від 23 жовтня 2008 року та віднесено суму податку на додану вартість сплачену замовником в ціні придбаних робіт у розмірі 33333,33 грн. до зобов'язань по сплаті ПДВ (а.с.19).

За результатами розгляду справи за позовом ПП Агрофірма «Лани Поділля» до ПП «Елеватормлинмонтаж» про стягнення суми отриманого авансу в розмірі 200000 грн. ухвалою Господарського суду Вінницької області 12 липня 2011 року № 4/87/2011/5003 затверджено мирову угоду, відповідно до якої ПП «Елеватормлинмонтаж» визнало перед ПП Агрофірма «Лани Поділля» заборгованість в розмірі 200000 грн. та зобов'язується сплатити її на умовах розстрочки до 31 грудня 2011 року.

20 квітня 2012 року позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ПП Агрофірма «Лани Поділля» суму заборгованості в розмірі 2000000 грн., з яких 33333,33 грн. ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 509 (а.с. 23).

Після повернення вказаної заборгованості на підставі розрахунку коригування сум ПДВ № 47 від 20 квітня 2012 року (а.с. 28-29), позивач зменшив грошове зобов'язання з ПДВ на 33333, 33 грн., що відобразив в декларації з ПДВ за квітень 2012 року № 9020699183.

Так, відповідач вважає, що позивачем допущено помилку при здійсненні коригування показників в податковій декларації з ПДВ за квітень 2012 року, з огляду на те, що коригування проведено у зв'язку із поверненням коштів за якими минув строк позовної давності.

Згідно із пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Підпунктом 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 ПК України визначено, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку.

Відповідно до пункту 192.3 статті 192 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувала відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Пункт 43.3. статті 43 ПК України визначає, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до положень статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, і за змістом статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність становить 3 роки, яка застосовується, якщо положеннями цього Кодексу та іншими нормами законодавства для окремих видів вимог не передбачені інші терміни давності.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною 5 вказаної статті передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг позовної давності, відповідно до вимог частини 1 статті 264 ЦК України, переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, а за змістом частини 3 вказаної статті після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

З огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів Вищого адміністративного судочинства України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо помилковості тверджень відповідача про те, що позивачем безпідставно зменшено суми податкових зобов'язань на підставі розрахунку коригування кількісних та вартісних показників, внаслідок чого порушено вимоги пункту 43.3 статті 43, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, статті 256 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що позивач вчинивши дії, що свідчать про визнання боргу, а саме уклавши мирову угоду від 7 липня 2011 року, перервав строк позовної давності, що визначений статтею 256 ЦК України. Вказане свідчить про помилковість висновків податкового органу щодо закінчення строку позовної давності щодо повернення авансових платежів.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

За правилами статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби відхилити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2013 року у справі № 802/892/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: М.В. Сірош

Є.А. Усенко