Ухвала суду № 36413610, 16.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/33246/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Панкратової ГС.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Іллічівську

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2010

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011

у справі № 2а-327/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне товариство Рисоіл Термінал»

до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2010, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011, позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.12.2009 № 0000092200/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3004293 грн., в т.ч. 1001431 грн. основного платежу та 2002862 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

ДПІ у м.Іллічівську подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права: п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, наголошуючи на тому, що позивач повинен був оподатковувати виплачений шляхом взаємозаліку зустрічних вимог нерезидентові - компанії «Risoil S.A.» (Швейцарія) доход, якщо відсутні документальні докази про оподаткування доходу у країні нерезидента. Позивач не надав звіт про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, що передбачений Порядком надання звітів про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 16.01.1998 № 28 (у редакції наказу від 29.03.2002 № 140), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.04.2002 за № 391/6679, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 30.12.2009 № 0000092200/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3004293 грн., в т.ч. 1001431 грн. основного платежу та 2002862 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 25.12.2009 № 408/23-50/31786337, про порушення вимог п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

За висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, порушення п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР полягало в тому, що позивач під час виплати доходу на користь нерезидента - компанії «Risoil S.A.» (Швейцарія) в сумі 6676205,81 грн. у ІІІ та IV кварталах 2007 року не утримував, не звітував (не подавав звіт про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів) та не сплачував податок на прибуток в сумі 1001431 грн. Відповідач вважає, що залік зустрічних вимог є формою виплати нерезидентом доходів у вигляді орендної плати, що зараховується в рахунок зустрічних однорідних вимог.

Позивач уклав з компанією «Risoil S.A.» (Швейцарія) договори оренди від 01.10.2004 № 6 та від 01.06.2006 № 5, відповідно до яких орендодавець - компанія «Risoil S.A.» передав в оренду орендарю ТОВ «СП Рисоіл Термінал» належне йому на праві власності майно, а також уклав з цією компанією договори доручення від 06.04.2004 № 3 та від 12.05.2006 № 71, відповідно до яких компанія «Risoil S.A.» доручила за її рахунок повіреному - ТОВ «СП Рисоіл Термінал» організувати проведення комплексу робіт з проектування та будівництва Бази Наливних Вантажів, розташованої на території м.Іллічівська, вул. Сухолиманська,14 (р-н 9-11 причалу ІМТП).

При виконанні вищезазначених договорів між сторонами виникла взаємна грошова заборгованість за зобов'язаннями, у зв'язку з чим ТОВ «СП Рисоіл Термінал» та компанія «Risoil S.A.» уклали договори про залік зустрічних вимог від 31.07.2007 в сумі 950248,35 дол. США, від 31.10.2007 в сумі 371722,60 дол. США. Сума доходу компанії «Risoil S.A.» за договорами оренди майна та обладнання склала 1 322 020,95 дол. США (6 676 205,81 грн.).

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи та вважає, що суди повно встановили обставини і надали їм правову оцінку.

Відповідно до п. 13.1. ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі Закону) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема визначену у п.п. «г» п. 13.1 ст. 13 Закону лізингову (орендну) плату, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця).

Пункт 13.2. ст. 13 покладає на резидента або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Стаття 18 Закону визначає спеціальні правила, зокрема п. 18.1. цієї статті визначено: якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Між урядами України і Швейцарською Федеративною Радою укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, яка підписана 30.10.2000, ратифікована Верховною Радою України 10.01.2002 та набула чинності для України 26.02.2002 (далі Конвенція).

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи доходи від сільського або лісового господарства), яке знаходиться в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Відповідно до п. 3 ст. 6 Конвенції положення пункту 1 будуть застосовуватись до доходів, що одержуються від прямого використання, здавання в оренду або використання в будь-якій іншій формі нерухомого майна.

Статтею 23 Конвенції передбачено методи усунення подвійного оподаткування.

З метою вдосконалення процедури адміністрування оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку, та відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про міжнародні договори України» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 06.05.2001 № 470 «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування».

Відповідно до п. 4 «Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування» підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та зазначено в акті перевірки, податкове резиденство компанії «Risoil S.A.» підтверджено довідкою від 08.03.2007, яка видана Податковим управлінням Відділу юридичних осіб Республіки та Кантон Женеви, якою засвідчено, що компанія «Risoil S.A.» має головний офіс у Женеві та зареєстрована в цілях оподаткування за номером 060.747.007.

Відповідно до даних аудиту, здійсненого компанією «Genev Audit SA», яка на правах аудитора здійснює аудит бухгалтерської звітності і податкових платежів компанії «Risoil S.A.» відповідно до законодавства Швейцарії, доход за 2004-2007 роки від оренди за договорами, укладеними між ТОВ «СП Рисоіл Термінал» та компанією «Risoil S.A.» був включений до оподатковуваного доходу останньої.

Зважаючи на викладені вище обставини, які свідчать про подання нерезидентом - компанією «Risoil S.A.» особі, яка виплачує йому доходи - позивачеві, довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також про оподаткування отриманих нерезидентом доходів у його країні, суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з судами попередніх інстанцій про відсутність у позивача обов'язку оподатковувати доходи нерезидента - компанії «Risoil S.A.», отримані останньою із джерелом їх походження з України, у порядку, визначеними статтею 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Відповідач не наводить в касаційній скарзі обґрунтованих доводів та не вказує доказів, які б ставили під сумнів правильність встановлених судами попередніх інстанцій вищенаведених обставин. Єдиним аргументом відповідача відсутності доказів про оподаткування доходу від операції у країні нерезидента є неподання позивачем звіту про виплачені доходи, утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів. Однак, невиконання резидентом обов'язку щодо подання такої звітності саме собою не є підтвердженням відсутності факту оподаткування отриманих нерезидентом доходів у країні такого нерезидента.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги і скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Іллічівську залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.07.2010 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун