Ухвала суду № 36413484, 18.12.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" грудня 2013 р. м. Київ К/800/53982/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.

та представників сторін:

позивача - Бебешка М.М.,

відповідача - Маісурадзе З.А.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Головного управління Міндоходів (далі - СДПІ)

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2013

у справі № 1570/8789/08

за позовом приватного акціонерного товариства "Одеський коньячний завод"(далі - Товариство)

до СДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2008 року Товариство звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2008 № 0000161620/0 та від 23.05.2008 № 0000161620/1.

Справа розглядалася судами неодноразово. Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.11.2012 ухвалені у справі судові акти попередніх судових інстанцій було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки стану розрахунків позивача з бюджетом за розглядувані звітні періоди на підставі дослідження первинних документів податкового обліку.

За наслідками нового розгляду справи постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2013, позов задоволено повністю; оспорювані податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано. У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що задекларовані позивачем у поданому уточнюючому розрахунку до податкової декларації з ПДВ за вересень 2007 року показники підтверджуються документально.

Посилаючись на невідповідність висновків судів положенням чинного законодавства та дійсним обставинам справи, CДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові акти попередніх інстанцій та відмовити у позові.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для її задоволення виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення, згідно з яким Товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 519 525 грн. (у тому числі 494 786 грн. за основним платежем та 24739 грн. за штрафними санкціями), було прийнято СДПІ за результатами проведення документальної невиїзної перевірки уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням Товариством самостійно виявлених помилок за вересень 2007 року від 23.01.2008 № 176. Свою правову позицію, покладену в основу оспорюваного донарахування, податковий орган мотивує тим, що згідно з цим уточнюючим розрахунком позивач зарахував від'ємне значення ПДВ у зменшення податкового боргу; оскільки ж станом на 22.10.2007 у позивача був відсутній податковий борг з цього податку (фактично існувала переплата), то вказані дії призвели до виникнення у позивача безпідставної переплати по ПДВ у відповідній сумі та, відповідно, до заниження податкового зобов'язання позивача з цього податку.

Як з'ясували суди, у спірному уточнюючому розрахунку (який було подано до контролюючого органу 23.01.2008) позивачем було уточнено суму неврахованих податкових зобов'язань та податкового кредиту та, як результат, задекларовано від'ємне значення ПДВ у сумі 494 786 грн. у зменшення податкового боргу.

За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи первинних документів судами було встановлено достовірність показників зазначеного уточнюючого розрахунку. Зокрема, судами було встановлено, що Товариством було помилково включено до податкових зобов'язань вересня 2007 року суми ПДВ за податковими накладними, складеними у серпні 2007 року за фактом відвантаження товарів постачальникові - товариством з обмеженою відповідальністю «ТБ «Мегаполіс», що призвело до формування податкових зобов'язань з порушенням правила «першої події». Також, як встановили суди, про формуванні показників податкової декларації за вересень 2007 року позивачем не було враховано суми ПДВ, сплачені нерезидентам у складі вартості послуг, наданих на митній території України. Судами було перевірено і факт неврахування позивачем ряду податкових накладних, складених постачальниками, при формуванні податкового кредиту у розглядуваному податковому періоді.

Від'ємне значення ПДВ у сумі 494 786 грн. було визначено Товариством за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно з яким сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, судами за наслідками дослідження документів первинної податкової та бухгалтерської звітності позивача було перевірено правильність задекларованих Товариством показників у поданому уточнюючому розрахунку, а також відповідність дій платника вимогам пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким передбачено право платника за фактом виявлення помилок у показниках раніше поданої податкової декларації надати уточнюючий розрахунок.

Також суди з'ясували, що у ході проведення податковим органом виїзної планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2007, оформленої актом від 18.03.2008 № 98/16-20/00412056/1, порушень у формуванні позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2007 року з урахуванням даних спірного уточнюючого розрахунку виявлено не було.

Судами також було встановлено, що 23.01.2008 Товариством було подано уточнюючі розрахунки з ПДВ за жовтень, грудень 2006 року та за лютий, березень, квітень 2007 року, згідно з якими позивач визначив суму недоплати з ПДВ у загальному розмірі 3 107 117 грн. (з урахуванням 5% штрафних санкцій), у зв'язку з чим станом на 23.01.2008 недоїмка Товариства з ПДВ склала 2 386 350 грн. (з урахуванням існуючої переплати). Реєстрація зазначених уточнюючих розрахунків за номерами від 166 по 172 передувала у часі реєстрації уточнюючого розрахунку за вересень 2007 року від 23.01.2008 № 176. Наведене з огляду на хронологічність оперативного обліку податковим органом платежів до бюджету обумовлює правомірність дій Товариства з використання від'ємного значення ПДВ за уточнюючим розрахунком за вересень 2007 року на погашення податкового боргу минулих періодів.

З урахуванням викладеного висновок судових інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для оспорюваного донарахування відповідає наявним у справі доказам.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, покладених в основу прийняття рішень зі спору; ці доводи були розглянуті судами першої та апеляційної інстанцій по суті та їм було надано правильну юридичну оцінку. Фактично у поданій касаційні скарзі податкова інспекція намагається переконати касаційний суд у помилковості здійсненої судами перевірки показників спірного уточнюючого розрахунку, що перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки усі обставини, що входять до предмета доказування у справі, встановлені судами на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, цим обставинам надана правильна юридична оцінка, то підстав для скасування оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2013 у справі № 1570/8789/08 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько