Ухвала суду № 36412816, 04.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2013 року м. Київ К/9991/67925/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2011 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011 р.

у справі № 2а-2524/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельверк-Львів»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про визнання нечинним та скасування рішення про застосовування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кабельверк-Львів» (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування рішення про застосовування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2011 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011 р., позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.09.2010 р. №0003522380/21036 та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача до суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р., про що складено акт від 01.09.2010 р. № 463/23-2/32970253.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.09.2010 р. № 0003522380/21036 у розмірі 17 337,29 грн.

У порядку адміністративного узгодження вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом було прийнято рішення від 18.11.2010 р. № 0004462380/28442 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4 789,19 грн., яке в подальшому було скасовано та залишено в силі оскаржуване рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4789,19 грн., а саме: 3 839,00 грн. - штраф за перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 1 919,00 грн. та 951,19 грн. - штраф за порушення порядку оформлення авансового звіту на суму 951,19 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Актом перевірки встановлено, що підприємство зберігало готівку понад встановлений ліміт каси, а саме: у видатковому касовому ордері від 30.03.2010 р. № 29 з каси видавалась готівка ОСОБА_4 на господарські потреби у розмірі 4 551,50 грн., а у графі про одержання готівкових коштів одержувачем власноручно написано прописом суму одержання «п'ятсот п'ятдесят одна грн. 50 коп.». З огляду на що податковим органом зроблено висновок про зберігання підприємством в касі за 30.03.2010 р. понад встановлений ліміт готівки у розмірі 4 000,00 грн. є порушенням вимог п. 2.8, п. 3.5. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Суди попередніх інстанцій не погодилися з такими доводами податкового органу з огляду на те, що власноручний запис про суму одержаних готівкових коштів є завідомо помилковий, факт перевищення ліміту залишку готівки в касі достовірно не встановлено, а тому висновок податкового органу про вчинення правопорушення, зроблений без урахування цих обставин, не можна вважати обґрунтованим.

Актом перевірки також встановлено, що підприємством прийнято авансовий звіт, який не був підтверджений на повну суму відповідними розрахунковими документами, а саме: відповідно до авансового звіту від 09.02.2009 р. № 25 на суму 976,19 грн. надано підтвердження про витрачання готівки лише на суму 25,00 грн. Інших підтверджуючих документів не надано, у зв'язку з чим податковим органом зроблено висновок про порушення підприємством п.2.11, п.3.1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Судовими інстанціями встановлено факт непідтвердження відповідними розрахунковими документами на повну суму авансовий звіт позивача.

Однак, задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що санкції застосовані до позивача за порушення, що мали місце 09.02.2009 р., тобто більше як за рік до встановлення правопорушення, їх застосування відбулося без урахування строків, передбачених у ст. 250 ГК України.

З такими висновками попередніх судових інстанцій погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Штраф за порушення вимог регулювання обігу готівки накладається за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності у сфері розрахунків, а тому відповідає усім ознакам адміністративно-господарської санкції, які наведені у ст. 238 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач перевіряв період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р. та нарахував штрафні (фінансові) санкції у розмірі 951,19 грн. за події, що мали місце 09.02.2009 р., при цьому застосування штрафних (фінансових) санкцій відбулося 06.09.2010 р., шляхом прийняття оскаржуваного рішення.

Відтак, оскільки санкції застосовані за порушення, що мали місце 09.02.2009 р., тобто більше як за рік до встановлення правопорушення, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зробили висновок про те, що їх застосування відбулося без урахування строків, передбачених у ст. 250 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, обґрунтованими є висновки судів попередні інстанцій про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10.05.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2011 р. у справі 2а-2524/11/1370 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.