Постанова № 36412804, 04.11.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2013 року м. Київ К/9991/34306/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.05.2010 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2011 р.

у справі №2а-14990/09/10/0170

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сімферопольська макаронна фабрика»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Сімферопольська макаронна фабрика» (далі-позивач) звернулось з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі АР Крим (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.05.2010 р., залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2011 р., позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення від 25.06.2009 р. №0013582303 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 51 268,00 грн., визнано протиправним та скасовано рішення від 25.06.2009 р. №0013582303 в частині застосування штрафних санкцій у сумі 1054,60 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена планова перевірка господарської одиниці позивача за адресою: місто Сімферополь, вул. Мармурова 3/6 за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів, ліцензії, результати якої оформлено актом від 13.06.2009 р. №001778/0855/01/09/23/00382349.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п. 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що полягали у встановленні фактів реалізації товару без наявності первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, на суму 527,30 грн., незабезпеченні відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, вказаній у денному звіті, розмір невідповідності склав 5,97 грн.

Також за даними акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (далі - Положення №637), що полягало у неоприбуткуванні позивачем готівкової виручки у загальному розмірі 10 253,60 грн. у зв'язку із відсутністю в розділі 2 книги обліку розрахункових операцій запису про надходження готівкових коштів за період з 11.06.2010 р. по 12.06.2010 р.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом були прийняті спірні рішення від 25.06.2009 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0013572303 на суму 1084,45 та №0013582303 на суму 51 268,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередні інстанцій, задовольняючи позовні вимоги у частині скасування спірного рішення від 25.06.2009 р. № 0013582303, прийнятого на підставі абз.3 ст.1 Указу Президента України від 12.06.1995 р. №436/95-ВР «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (далі - Указ №436/95-ВР), виходили з того, що податковим органом не було встановлено факту непроведення позивачем розрахункових операцій через РРО, а відсутність запису в розділі 2 книги обліку розрахункових операцій не свідчить про не оприбуткування отриманої за день готівки, а є лише порушенням встановленого порядку використання цієї книги, зокрема, вимог п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. №614.

У той же час, із наведеними висновками судових інстанцій не може погодитись суд касаційної інстанції зважаючи на таке.

Згідно з абзацом третім пункту 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пункту 1.2 Положення №637 книга обліку розрахункових операцій (КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Абзацом третім статті 1 Указу №436/95-ВР установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Системний аналіз наведених нормативних положень дає підстави для висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (Указ №436/95-ВР).

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем на момент перевірки не оприбутковано грошові кошти згідно фіскальних звітних чеків від 11.06.2009 р. №0214 на суму 2312,44 грн. та від 12.06.2009 р. №0215 на суму 7941,16 грн.

За наведених обставин судова колегія вважає обґрунтованим застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми спірним рішенням від 25.06.2009 р. №0013582303.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи, що суди повно і правильно встановили фактичні обставини справи, але неправильно застосували норми матеріально та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог про скасування рішення від 25.06.2009 р. №0013582303 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 51 268,00 грн. та ухвалення нового судового рішення у зазначеній частині.

Що стосується решти позовних вимог, як то встановлених податковим органом порушень позивачем приписів п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», судова колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанцій та вважає їх обґрунтованими з огляду на таке.

Пунктом 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» встановлений обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, як: відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Згідно ст. 21 цього ж Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше - десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відсутність обліку товарів за місцем реалізації податковий орган обґрунтував відсутністю на момент перевірки видаткових накладних і товарно-транспортних накладних на товарно-матеріальні цінності вартістю 527,30 грн.

У той же час, у ході розгляду справи було встановлено, що облік товарних запасів на підприємстві позивача ведеться. Проте, облік ведеться у бухгалтерії підприємства, яка розташована в іншому від магазину місці, де і знаходились первинні документи на момент перевірки. У зв'язку із тим, що перевірку проведено у неробочий день (суботу), а первинні документи податковим органом не витребовувались, позивач не мав можливості надати ці документи до перевірки.

Вимога Закону про проведення обліку за місцем реалізації не забороняє використовувати ці документи за межами місця торгівлі чи зберігання за певних обставин.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права при визначенні того, що спірне рішення від 25.06.2009 р. №0013572303 підлягає скасуванню у частині визначення штрафних санкцій у сумі 1054,60 на підставі ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.05.2010 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2011 р. у справі №2а-14990/09/10/0170 скасувати у частині задоволення позовних вимог про скасування рішення від 25.06.2009 р. №0013582303 про застосування штрафних санкцій у сумі 51 268,00 грн. та прийняти у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

У решті постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.05.2010 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2011 р. у справі №2а-14990/09/10/0170 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.