Рішення № 36411761, 16.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10544/13 16.12.13

За позовом Заступника прокурора міста Києва

до 1) Київської міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Київський метрополітен»

про визнання незаконним та скасування рішень Київської міської ради

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від прокуратури: Лядецька Л.В.

від відповідача 1: не з'явились

від відповідача 2: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 07.07.2005 р. № 608/3184 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу у складі багатофункціональної планувальної структури та благоустрою прилеглої території озера на просп. Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва»; визнання незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 01.11.2012 р. № 414/8698 «Про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» договору оренди земельної ділянки для благоустрою прилеглої території озера на просп. Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва»; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 19, 72 га, що розташована по проспекту Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва, зареєстрованого 10.11.2005 р. за № 63-6-00308 у книзі записів державної реєстрації договорів; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 6,17 га, що розташована по проспекту Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва, зареєстрованого 10.11.2005 р. за № 63-6-00309 у книзі записів державної реєстрації договорів; визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія- Інвест» права користування земельною ділянкою площею 19,72 га (кадастровий номер 8000000000:90:171:0034), вартістю 316 004 084, 54 грн., що розташована по проспекту Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва; визнання відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія- Інвест» права користування земельною ділянкою площею 6, 17 га (кадастровий номер 8000000000:90:171:0034), вартістю 98 829 598, 78 грн., що розташована по проспекту Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» повернути на користь Київської міської ради земельну ділянку площею 19, 72 га, кадастровий номер 8000000000:90:171:0034 та земельну ділянку площею 6, 17 га, кадастровий номер 8000000000:90:171:0036, загальною вартістю 414 833 683, 32 грн., що розташовані на просп. Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва. Позовні вимоги обґрунтовані прийняттям оспорюваних рішень всупереч нормам чинного законодавства України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 р. порушено провадження у справі № 910/10544/13, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.06.2013 р., залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство «Київський метрополітен».

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 р. справу № 910/10544/13 передано судді Коткову О.В., у зв'язку з відпусткою судді Пригунової А.Б.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 16.12.2013 р. справу № 910/10544/13 передано на розгляд судді Пригуновій А.Б.

Третя особа надала письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що Комунальним підприємством «Київський метрополітен» направлено на ім'я директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» направлено лист № 295-Н від 21.02.2005 р. про погодження відведення земельної ділянки по проспекту Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу у складі багатофункціональної планувальної структури.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» подало відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечило, мотивуючи свої заперечення тим, що третя особа відмовилась від права на спірну земельну ділянку шляхом направлення листа 295-Н від 21.02.2005 р., дотримано порядок зміни цільового призначення земельної ділянки, норми чинного законодавства України не вимагають проведення державної екологічної експертизи при розробці проекту відведення земельної ділянки, а відтак відсутні підстави для скасування рішень Київської міської ради.

16.12.203 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою представника Куненка С.В.

У даному судовому засіданні прокурор підтримав заявлений позов.

Представники відповідачів та третьої особи на виклик суду не з'явились.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з тих підстав, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» є юридичною особою та відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України не обмежене колом осіб, які можуть представляти його інтереси в тому числі і у суді.

Крім того, в матеріалах справи міститься довіреність від 17.04.2013 р., з якої вбачається, що, крім Куненка С.В., Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» уповноважило представляти його інтереси ще трьох осіб.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 16.12.2013 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 70 від 26.01.1981 р. Київському метрополітену Головного управління метрополітенів Міністерства шляхів сполучення СРСР земельну ділянку площею близько 20 га під будівництво депо «Бортничі» за рахунок земель міської забудови.

07.07.2005 р. Київською міською радою прийнято рішення № 608/3184 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест" земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу у складі багатофункціональної планувальної структури та благоустрою прилеглої території озера на просп. М. Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва», яким припинено Комунальному підприємству «Київський метрополітен» право користування частиною земельної ділянки та віднесено земельну ділянку площею 7, 49 га - до земель запасу житлової та громадської забудови та 3, 26 - до земель запасу водного фонду; затверджено проект відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест" для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу у складі багатофункціональної планувальної структури та благоустрою прилеглої території озера на просп. М. Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва.

Відповідно до п. 4 рішення Київської міської ради № 608/3184 відповідачу передано земельні ділянки загальною площею 25, 89 грн. на просп. М. Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва»: земельну ділянку № 1 площею 19, 72 га - в довгострокову оренду на 25 років для будівництва експлуатації та обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу у складі багатофункціональної планувальної структури за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови; земельну ділянку № 2 площею 6, 17 га (в межах прибережних захисних смуг) - в короткострокову оренду на 5 років для благоустрою прилеглої території за рахунок земель запасу водного фонду.

09.11.2005 р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест" укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач, на підставі рішення Київської міської ради від 07.07.2005 р. № 608/3184, зобов'язався за актом приймання-передачі передати, а відповідач - прийняти в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 197 194 кв.м. яка розташована на просп. М. Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва, для будівництва експлуатації та обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу у складі багатофункціональної планувальної структури строком на 5 років.

09.11.2005 р. договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстровано за реєстровим № 829.

10.11.2005 р. договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за № 63-6-00308 у книзі записів державної реєстрації договорів.

13.10.2005 р. між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест" укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач, на підставі рішення Київської міської ради від 07.07.2005 р. № 608/3184, зобов'язався за актом приймання-передачі передати, а відповідач - прийняти в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку площею 6, 1672 га, в межах прибережних захисних смуг, яка розташована на просп. М. Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва, нормативна грошова оцінка якої становить 5 078 925, 10 грн., для благоустрою прилеглої території озера строком на 5 років.

13.10.2005 р. договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстровано за реєстровим № 760.

10.11.2005 р. договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис за № 63-6-00309 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Рішенням Київської міської ради № 414/8698 від 01.11.2012 р. поновлено на 10 років договір оренди земельної ділянки площею 6, 1672 га від 10.11.2005 р. № 63-6-00309, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест" для благоустрою прилеглої території озера на просп. М. Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва на підставі рішення Київської міської ради від 07.07.2005 р. № 608/3184.

Обґрунтовуючи заявлений позов прокурор стверджує, що рішення Київської міської ради від 07.07.2005 р. № 608/3184 та № 414/8698 від 01.11.2012 р. прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України та підлягають скасуванню у судовому порядку.

Також прокурор відзначає, що оскільки рішення органу місцевого самоврядування, на підставі яких укладались договори оренди земельних ділянок є незаконними, до у даному випадку наявні підстави для визнання таких договорів недійсними відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України

Крім того прокурор зазначає, що у разі визнання відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест" права користування спірними земельними ділянками, підлягає поновленню право територіальної громади міста Києва на вказані ділянки.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України вставлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Статтею 12 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

У відповідності до ст. 93 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття оспорюваних рішень) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

За приписами ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За змістом статі 124 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного рішення) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст. 141 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на момент прийняття оспорюваного рішення) однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Статтею 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

У рішенні Київської міської ради 07.07.2005 р. № 608/3184 міститься посилання, зокрема, на ст. 141 Земельного кодексу України.

Як вбачається за матеріалів справи, Комунальне підприємство «Київський метрополітен» листом № 294-Н від 21.02.2005 р., що адресований Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест», надало погодження на відведення земельної ділянки на просп. М. Бажана (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва для будівництва та подальшого обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу у складі багатофункціональної планувальної структури.

В той же час, суд відзначає, що за приписами Земельного кодексу України добровільна відмова землекористувача від права користування земельною ділянкою має бути адресована власнику земельної ділянки, тобто у даному випадку Київській міській раді, яка за наслідками розгляду такої заяви приймає відповідне рішення про припинення права користування земельною ділянкою.

Документально підтверджених відомостей щодо звернення Комунального підприємства «Київський метрополітен» до власника земельної ділянки з метою припинення права користування нею.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що приймаючи оспорюване рішення від 07.07.2005 р. № 608/3184, Київською міською радою не було дотримано порядку припинення права користування земельною ділянкою, встановленого ст. 141 Земельного кодексу України, а відтак - і порядку передачі вказаної земельної ділянки в оренду іншій особі.

Також прокурор стверджує, що Київською міською радою порушено порядок встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки на просп. М. Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва, оскільки рішенням від 07.07.2005 р. № 608/3184 Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» передано частину земельної ділянки площею 6, 17 га, з яких дише 3, 26 га віднесено до земель запасу водного фонду, в той час як питання про зміну цільового призначення земельної ділянки площею 2, 91 та передання її з категорії земель житлової та громадської забудови в категорію земель водного фонду Київською міською радо не вирішувалось та посилається на висновок Управління охорони навколишнього середовища № 071/04-4-19/72 від 21.02.2005 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Дослідивши проект відведення земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест», на підставі якого приймалось оспорюване рішення від 07.07.2005 р. № 608/3184, судом встановлено, що земельна ділянка площею 6, 17 (в межах прибережних захисних смуг) для благоустрою прилеглої території озера Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» передана за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (2, 91 га) та за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 70 від 26.01.1981 р. «Про відведення Київському метрополітену Головного управління метрополітенів Міністерства шляхів сполучення СРСР земельної ділянки під будівництво депо «Бортничі» за рахунок земель міської забудови (площею 3, 62 га), про що зазначається, зокрема, в пояснювальній записці до проекту відведення та у висновку Головного управління земельних ресурсів про погодження проекту відведення земельних ділянок.

Однак, доказів вирішення Київською міською радою питання щодо зміни цільового призначення земельної ділянки (2, 91 га) на просп. М. Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва у встановленому Земельним кодексом України порядку, суду не надано.

Стосовно тверджень прокурора про порушення Київською міською радою при прийнятті рішення від 07.07.2005 р. № 608/3184 порядку інформування громадськості відповідно до Закону України «Про планування і забудову територій», чинного на момент його прийняття, суд відзначає, що за приписами наведеної норми планування територій здійснюється відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, вибору, вилучення (викупу) і надання земельних ділянок для містобудівних потреб приймаються в межах, визначених законом відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про планування і забудову територій» при здійсненні планування і забудови територій на місцевому рівні врахування громадських інтересів полягає у визначенні потреби територіальної громади в територіях, необхідних для розташування, утримання об'єктів житлово-комунального господарства, соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури, вирішення інших завдань забезпечення сталого розвитку населеного пункту. При здійсненні планування і забудови територій на місцевому рівні врахування приватних інтересів полягає у забезпеченні фізичним та юридичним особам рівних можливостей набуття у власність або у користування земельних ділянок, захисту майнових прав, а також безпечного функціонування об'єктів нерухомості.

При цьому, вищенаведеної нормою не встановлено обов'язок органу місцевого самоврядування безпосереднього обговорення з громадськістю питань відведення певної земельної ділянки, а відтак - доводи прокурора в цій частині визнаються судом необґрунтованими та не приймаються до уваги.

За приписами ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення земельної ділянки, який погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно ч. 3 ст. 16 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

Механізм розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на момент прийняття оспорюваного рішення Київської міської ради при прийнятті рішення від 07.07.2005 р. № 608/3184 було врегульовано Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 667, яким передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства.

При цьому, механізм погодження природоохоронними органами вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, місць розташування об'єктів та проектів відведення земельних ділянок щодо усіх категорій земель незалежно від форм власності чи користування визначається «Порядком погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок» наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 р. № 434, який поширюється на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та утворені в його складі урядові органи державного управління, спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері охорони навколишнього природного середовища в Автономній Республіці Крим, територіальні органи та спеціальні підрозділи.

Відповідно до ст. 14 рішення Київської міської ради «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в місті Києві» від 15.07.2004 р. № 457/1867 погодження розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки здійснюється, зокрема управлінням охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Як вбачається з матеріалів справи, проект землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» спірної земельної ділянки погоджено Управлінням охорони навколишнього природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно листа № 071/04-4-19/372 від 21.02.2005 р.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» дотримано встановленого законом порядку погодження проекту землеустрою відповідним органом, що спростовує твердження прокурора в цій частині.

В той же час, суд відзначає що за приписами ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до п. 1.9. Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 03.12.2004 р. № 391 державна експертиза землевпорядної документації проводиться з метою забезпечення її відповідності вимогам законів України, інших нормативно-правових актів, вихідним даним та технічним умовам щодо розробки документації.

Згідно з п. 2.1 Методики проведення державної експертизи землевпорядної документації, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 03.12.2004 р. № 391 організація і проведення державної експертизи здійснюється Київським міським головним управлінням земельних ресурсів.

Тож, з вищенаведеного вбачається, що на момент прийняття оспорювного рішення Київської міської ради від 07.07.2005 р. № 608/3184 суб'єктом погодження землевпорядної експертизи проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у місті Києві було Головне управління земельних ресурсів, а відтак - твердження прокурора про те, що така експертиза мала здійснюватись Державним комітетом України по земельних ресурсах та його територіальними органами визнаються судом необґрунтованими.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Тож, перевіривши доводи прокурора, проаналізувавши положення чинного на час прийняття оспорюваного рішення Київської міської ради від 07.07.2005 р. № 608/3184 законодавства, що регулює земельні відносини, здійснивши оцінку наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що рішення Київської міської ради від 07.07.2005 р. № 608/3184 прийнято з порушенням вимог чинного на час його прийняття законодавства України, що за приписами ст. 21 Цивільного кодексу України є підставою для його скасування у судовому порядку.

Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 07.07.2005 р. № 608/3184) право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються, зокрема, Законом України «Про оренду землі», статтею 33 якого (в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного рішення від 01.11.2012 р. № 414/8698) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

В той же час, суд відзначає, що рішенням Київської міської ради від 07.07.2005 р. № 608/3184 земельна ділянку площею 6, 1672 га, в межах прибережних захисних смуг, яка розташована на просп. М. Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» передавалась строком на 5 років, в той час як оспорюваним рішенням від 01.11.2012 р. № 414/8698 договір оренди від 10.11.2005 р. за № 63-6-00309 поновлено на 10 років.

Тож, вищевказана земельна ділянка передавалась Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» у короткострокову оренду, а рішенням Київської міської ради від 01.11.2012 р. № 414/8698 встановлено довгострокову оренду на 10 років, що, в свою чергу, суперечить встановленому законодавством порядку поновлення договорів оренди земельної ділянки.

Між тим, доказів розроблення, погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» на просп. М. Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва строком на 10 років відповідачем 2 суду не налано.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що рішення Київської міської ради від 01.11.2012 р. № 414/8698 прийнято всупереч нормам чинного на час його прийняття законодавства України, що тягне наслідком його незаконність, а відтак - підлягає скасуванню у судовому порядку.

З метою однакового і правильного застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права у розгляді справ у спорах, що виникають із земельних відносин, Пленумом Вищого господарського суду України винесено постанову № 6 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», пунктом 2.24 якої визначено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже й дійсність укладеного договору, що оспорюється. З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно ч.1 та ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставами для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 06.03.2008 р. прокурор в своїй позовній заяві зазначає норми ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та норми ст. 207 Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6. ст. 203 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За приписами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

З огляду на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки є відповідне рішення Київської міської ради, враховуючи, що суд дійшов висновку про те, що рішення Київської міської ради № 608/3184 від 07.07.2005 р. та № 414/8698 від 01.11.2012 р. на підставі якого укладались оспорювані договори, прийняті з порушенням норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову Заступника прокурора міста Києва в частині визнання недійсними договорів оренди № 63-6-00308 від 11.11.2005 р. та № 6-63-00309 від 10.11.2005 р.

Відповідно до положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 20 Господарського кодексу України встановлено, що держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України, з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства.

Відповідно до вказаної норми захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення прав юридичних і фізичних осіб, порушених внаслідок прийняття неправомірних рішень, дій чи бездіяльності державних органів або посадових осіб органів місцевого самоврядування (частина 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Тож, обраний прокурором спосіб захисту в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав територіальної громади міста Києва на спірні земельні ділянки, оскільки при визнанні відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» права користування земельними ділянками площею 19,72 га та 6, 17 га, що розташовані по проспекту Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про незаконність та скасування рішень Київської міської ради № 608/3184 від 07.07.2005 р. та № 414/8698 від 01.11.2012 р., а також про недійсність договорів оренди № 63-6-00308 від 11.11.2005 р. та № 6-63-00309 від 10.11.2005 р., вимоги про визнання відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» права користування земельними ділянками площею 19,72 га та 6, 17 га, що розташовані по проспекту Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва, суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до вимог прокурора про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» повернути Київській міській раді земельні ділянки площею 19,72 га та 6, 17 га, що розташовані по проспекту Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Разом з тим, вимоги прокурора про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» повернути спірні земельні ділянки фактично заявлені в інтересах та на користь Київської міської ради, яка має процесуальний статус відповідача у даній справі, що прямо суперечить ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України.

Вищенаведені обставини також свідчать про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» правових підстав користуватись земельними ділянками площею 19,72 га та 6, 17 га, що розташовані по проспекту Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві.

Згідно зі ст. 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача. З метою вирішення питання щодо наявності підстав для ініціювання перегляду судових рішень у справі, розглянутій без участі прокурора, вступу в розгляд справи за позовом іншої особи прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі.

У відповідності до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратур" обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Згідно рішення № 3-рп/99 від 08.04.1999 р. Конституційного Суду України представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Як зазначено Конституційним Судом України в рішенні № 18-рп/2004 від 01.12.2004 р., види і зміст охоронюваних законом інтересів, що перебувають у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" як правило не визначаються у статтях закону, а тому фактично є правоохоронюваними. Охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права в цілому, що панує у суспільстві, зокрема, справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права та є його складовою.

Для розуміння поняття "охоронюваний законом інтерес" важливо врахувати й те, що конфлікт інтересів притаманний не тільки правовим і не правовим інтересам, а й конгломерату власне законних, охоронюваних законом і правом інтересів.

Поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Статтею 1, ч. 2 ст. 5 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Стаття 15 Земельного кодексу України закріплює повноваження у сфері земельних відносин за центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених прокурором вимог та наведених ним підстав, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову Заступника прокурора міста Києва.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 07.07.2005 р. № 608/3184 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-розважального та офісно-виставкового комплексу у складі багатофункціональної планувальної структури та благоустрою прилеглої території озера на просп. Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва».

3. Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 01.11.2012 р. № 414/8698 «Про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю «Мрія-Інвест» договору оренди земельної ділянки для благоустрою прилеглої території озера на просп. Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва».

4. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 19, 72 га, що розташована по проспекту Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва, укладений між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 2, літ «А», код ЄДРПОУ 32670462), зареєстрований 10.11.2005 р. за № 63-6-00308 у книзі записів державної реєстрації договорів, укладений між

5. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 6,17 га, що розташована по проспекту Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва, укладений між Київською міською радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 2, літ «А», код ЄДРПОУ 32670462), зареєстрований 10.11.2005 р. за № 63-6-00309 у книзі записів державної реєстрації договорів.

6. Визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія- Інвест» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 2, літ «А», код ЄДРПОУ 32670462) права користування земельною ділянкою площею 19,72 га (кадастровий номер 8000000000:90:171:0034), вартістю 316 004 084, 54 грн., що розташована по проспекту Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва.

7. Визнати відсутнім у Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія- Інвест» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 2, літ «А», код ЄДРПОУ 32670462) права користування земельною ділянкою площею 6, 17 га (кадастровий номер 8000000000:90:171:0034), вартістю 98 829 598, 78 грн., що розташована по проспекту Миколи Бажана та вул. Ревуцького (в районі озера Вирлиця) у Дарницькому районі міста Києва.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія- Інвест» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 2, літ «А», код ЄДРПОУ 32670462), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 441, 00 (три тисячі чотириста сорок одна грн. 00 коп.) грн.

9. Стягнути з Київської міської радою (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, код ЄДРПОУ 22883141), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 441, 00 (три тисячі чотириста сорок одна грн. 00 коп.) грн.

10. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.12.2013 р.

Суддя Пригунова А.Б.