Постанова № 36411382, 18.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. справа № 2а-17269/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Проценко О.А. Дурасової Ю.В.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову : Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31.07.2012 р. у справі № 2а-17269/11

за позовом: ОСОБА_2

до: Бердянської міської ради Запорізької області

третя особа: ОСОБА_1

про: визнання протиправним рішення ,

Встановив:

ОСОБА_2 звернулась до Бердянського міськрайонного суду Запорізької області з адміністративним позовом, в якому просила визнати недійсним рішення Бердянської міської ради №13 від 28.05.2009 року про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки пл.0,0995га, розташованої по АДРЕСА_1, та визнати недійсним акт на право власності на зазначену земельну ділянку ЯН № 498047 від 18.09.2009р., виданий ОСОБА_1

Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31.07.2012 р. позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним п. 9.1 рішення Бердянської міської ради № 13 від 28 травня 2009 року про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0995га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах норм безоплатної приватизації, розташовану по АДРЕСА_1. Визнано недійсним державний акт на право власності серії ЯИ № 498047 на земельну ділянку площею 0,0995 га, виданий на ім'я ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1.

Рішення суду обґрунтовано тим, що рішення Бердянської міської ради № 13 від 28 травня 2009 року порушує та обмежує права ОСОБА_2 на приватизацію земельної ділянки, яка « була надана їй у власність в 1995 році».

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, третя особа - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність рішення суду обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог, заявлених ОСОБА_2, відмовити.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що будь-які права позивача оспорюваним рішенням не порушено. Суд першої інстанції при винесенні постанови не з'ясував питання, чи набув позивач право власності на земельну ділянку в установленому законодавством порядку, та безпідставно дійшов висновку про наявність у ОСОБА_2 такого права. Натомість, як вказує третя особа, ОСОБА_1, звернувся в установленому законом порядку до Бердянської міської ради та її виконавчого комітету з метою отримання земельної ділянки у користування, а згодом і у власність. На виконання вимог ст. 118, 124 Земельного кодексу України ним було отримано дозвіл на проведення проектно-вишукувальних робіт, а згодом розроблено проект відведення спірної земельної ділянки та укладено договір оренди на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 строком до 01.12.2010р. За сплином вказаного строку дії договору оренди земельної ділянки, ним отримано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку та відповідно реалізовано передбачене діючим законодавством право на приватизацію земельної ділянки, яке може бути використане кожним громадянином України лише один раз.

Особа, що подала апеляційну скаргу, також вказує, що рішення суду фактично припиняє право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку. Однак, обставини, передбачені ст. 140 Земельного кодексу України як єдині підстави припинення права власності на землю, відсутні. Отже, рішення суду не відповідає ситуації, що склалася із земельною ділянкою, розташованою за адресою АДРЕСА_1.

Третя особа також зазначає, що спір має приватний характер, а тому дана справа не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції, наведене у п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обгрунтоване. Позивач вказує, що предметом спору не є право власності на земельну ділянку. Спір стосується законності рішень та дій відповідача як суб'єкта владних повноважень, а отже, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Рішення суду, на думку позивача, відновлює права ОСОБА_2, пов'язані із спірною земельною ділянкою. Що стосується правовстановлюючих документів третьої особи, то вони отримані на підставі рішень ради, які визнано протиправними та скасовано в судовому порядку.

Відповідач подав заяву про розгляд справи за відсутності представника ради, у якій зазначив, що погоджується з вимогами та доводами, викладеними у апеляційній скарзі.

Представник позивача та відповідача до суду не прибули, про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином.

Представник третьої особи у судовому засіданні доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив апеляційну скаргу задовольнити.

Заслухавши представника третьої особи, дослідивши зміст апеляційної скарги та інші матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, виконкомом Бердянської міської ради було прийнято рішення № 164 від 12.04.1995р. «Про надання земельних ділянок громадянам для будівництва індивідуальних житлових будинків», згідно з п.1.13 якого земельна ділянка орієнтовною площею 995кв.м., розташована за адресою АДРЕСА_1, надається позивачу у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

За станом на квітень 1995р. правові питання передачі у власність громадянам земельних ділянок регулювались відповідно до положень Земельного кодексу України від 13 березня 1992 року та Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 15-92.

Так, згідно ч.3 ст.6 Земельного кодексу України від 13 березня 1992 року, передача земельних ділянок у власність громадянам провадиться місцевими Радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безплатно.

Згідно п. 2 Прикінцевих положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року, втратив чинність Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 року

Статтею 1 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року визначено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані до моменту введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Як встановлено ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2012р. у справі № 2а-85/2007 за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області позивачем не було оформлено документи на приватизацію названої земельної ділянки у зв'язку з важким матеріальним станом та тяжкою хворобою, а згодом і смертю батьків, внаслідок чого, ОСОБА_2 19.06.2006р. подала заяву про отримання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,099 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Статтею 12 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року визначено, що розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства, вирішення земельних спорів, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин належить до повноважень місцевих рад.

Рішенням сьомої сесії V скликання Бердянської міської ради № 20 від 04.09.2006р. ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту відведення цієї земельної ділянки площею 0,099га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Не дивлячись на це, пунктом 9. 1 рішення Бердянської міської ради № 13 від 28 травня 2009 року ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0995га, розташовану по АДРЕСА_1, передано для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в межах норм безоплатної приватизації

При цьому, рішення Бердянської міської ради № 13 від 28 травня 2009 року винесено на підставі та на виконання рішень виконкому Бердянської міської ради № 407 від 07. 07. 2005 року, № 21 від 15. 09. 2005 року, № 11 від 22. 12. 2005року, саме якими ОСОБА_1 було надано дозвіл на здійснення проектно -вишукувальних робіт, розроблення проекту відведення по АДРЕСА_1.

Вказані рішення виконкому Бердянської міської ради постановою Бердянського міськрайонного суду від 15. 08. 2007 року визнано недійсними. Рішення суду набрало законної сили 05.07.2012 року.

Отже, рішення ради № 13 від 28.05.2009р.винесено на підставі розробок та дозволів, виконаних та наданих згідно протиправних рішень виконкому Бердянської міської ради, що скасовані судом.

Крім того, слід зазначити наступне.

Спір щодо законності рішень виконкому Бердянської міської ради № 407 від 07. 07. 2005 року, № 21 від 15. 09. 2005 року, № 11 від 22. 12. 2005року точився між ОСОБА_2 та виконавчим органом Бердянської міської ради, за участі ОСОБА_1, з 2007р. по 2012рік. Отже, оспорюване рішення ради № 13 винесено під час наявності судового спору щодо прав позивача та третьої особи на оформлення правовстановлюючих документів стосовно земельної ділянки, розташованої АДРЕСА_1.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оспорюване рішення ради не можна вважати обґрунтованим, тобто таким, що винесено з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також добросовісним та розсудливим.

Згідно ч.3 ст.2 КАС У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

Невідповідність рішення суб'єкта владних повноважень названим вище вимогам є підставою для скасування останнього.

Виходячи з викладеного, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Бердянської міської ради №13 від 28.05.2009 року про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки пл.0,0995га, розташованої по АДРЕСА_1, слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково шляхом скасування п.9.1 названого рішення.

Щодо решти позовних вимог слід зазначити наступне. Позивач просить визнати недійсним акт на право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 , ЯН № 498047 від 18.09.2009р., виданий ОСОБА_1

Відповідно до ст.ст.2,17 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, до яких акт про право власності на землю не відноситься. Крім того, матеріали справи не містять доказів, що даний акт міг бути оформлений та виданий Бердянською міською радою, формою діяльності якої згідно законодавства є сесія, результати роботи якої оформлюються рішеннями.

Отже, рішення суду першої інстанції, яким позов задоволено у повному обсязі, винесено без врахування суттєвих обставин справи та норм процесуального права, що згідно ст.202 КАС є підставою для його скасування.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31.07.2012 скасувати. Позов задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати п.9.1 рішення Бердянської міської ради №13 від 28 травня 2009 року про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0995 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах норм безоплатної приватизації, розташовану по АДРЕСА_1. У задоволені решти позовних вимог, заявлених до Бердянської міської ради відмовити.

Керуючись ст. ст.195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31.07.2012 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати п.9.1 рішення Бердянської міської ради №13 від 28 травня 2009 року про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0995 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах норм безоплатної приватизації, розташовану по АДРЕСА_1.

У задоволені решти позовних вимог, заявлених до Бердянської міської ради відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова