Ухвала суду № 36411370, 12.12.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. справа № 804/813/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Юхименка О.В. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вікторія"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року у справі № 804/813/13-а за позовом Приватного підприємства "Вікторія" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання нечинним акту перевірки, -

в с т а н о в и в :

У січні 2013 року Приватне підприємство "Вікторія" ( далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Відповідач), в якому просило визнати нечинним акт позапланової документальної невиїзної перевірки № 294/222-30851682 від 14.12.2012 року; визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.12.2012 року № 0000080220 про стягнення з ПП «Вікторія» штрафних санкцій згідно з актом перевірки № 294/222-30851682 від 14.12.2012 року.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що висновки відповідача щодо укладення угоди між позивачем та ТОВ «АСД-Експресс» за відсутності реального здійснення цієї операції не відповідають дійсності. Зазначають, що операція мала місце, що підтверджується оплатою отриманих матеріальних цінностей, оприходуванням їх та використанням у виробничому процесі. Посилання відповідача на порушення законодавства контрагентом та обізнаність позивача у ринковій ситуації не є доведеними та не можуть бути доказами безтоварності господарської операції. ( а.с.3-5)

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів, а саме - первинних документів на підтвердження фактичного здійснення господарської операції з поставки нафтопродуктів між ТОВ «АСД-Експрес» та ПП «Вікторія», то формувати податковий кредит за вказаним договором поставки позивач права не мав. Разом з тим, самі по собі оскаржувані висновки акту перевірки не створюють негативних наслідків для позивача та не є рішенням у розумінні КАС України, а тому вимоги щодо визнання протиправним акту задоволенню не підлягають. Зазначає, що податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі вказаного акту перевірки, також не підлягає скасуванню, адже висновки акту є обгрунтованими, прийнятими з урахуванням всіх фактичних обставин та з урахуванням вимог законодавства.

З вказаним рішенням не погодилося Приватне підприємство "Вікторія", подало апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на неповне з'ясування судом усіх обставин справи та на порушення судом норм матеріального права, просили постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не були враховані особливості оформлення угоди між ПП «Вікторія» та ТОВ «АСД-Експрес». Зазначають, що відсутність товарно-транспортної накладної у Позивача не може свідчити про відсутність реальності угоди , або свідчити про фіктивність здійсненої операції. Крім того, судом не витребовувались у Відповідача докази на підтвердження того факту, що наведені у податковій накладній відомості не відповідають дійсності. ( а.с.158-161).

Відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції. (а.с.176-178).

Заявник апеляційної скарги - ПП "Вікторія" , до судового засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на неможливість прийняти участь у розгляді справи у зв'язку проходження тривалого курсу лікування за межами Дніпропетровської області. При цьому будь-яких доказів на підтвердження обґрунтованості заявленого клопотання до суду не надав, як і не зазначив про можливе надання до суду додаткових доказів. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності належним чином сповіщеного Позивача.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство «Вікторія» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Жовтоводської міської ради Дніпропетровської області 09 березня 2000 року та взяте на облік як платник податків Вехньодніпровською об'єднаною Державною податковою інспекцією Дніпропетровської області. (а.с.8,11)

Також Позивач є сільськогосподарським підприємством, яке зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. (а.с.10)

Уповноваженими фахівцями податкового органу проведено проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Вікторія» з питань перевірки взаємовідносин з ТОВ «АСД-Експрес» за жовтень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 294/222-30851682 від 14 грудня 2012 року, в якому зафіксовані наступні порушення :

пунктів п.198.1, п.198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України при визначенні суми податку на додану вартість 62049,34 грн. (а.с.34-43)

За позицією податкового органу, оскільки Позивачем до перевірки не було надано належних первинних документів (паспорту якості, сертифікату якості продукції, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі товару, журнали видачі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), що підтверджують реальність господарських операцій між ПП «Вікторія» до TOB „АСД- ЕКСПРЕС", тому витрати, понесені підприємством при придбанні дизельного палива у TOB „АСД- ЕКСПРЕС", не могли вплинули на формування та сплату податків та зборів.. Також до перевірки не надано підтверджуючих документів на суму ПДВ, включену до складу податкового кредиту жовтня 2011року у сумі 312024,67грн., а уточнюючий розрахунок ПДВ, поданий 18.12.2012року, після проведення перевірки, не визнано як податкову звітність.

За результатами перевірки 29 грудня 2012 року Відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення № 0000080220 про стягнення з ПП «Вікторія» штрафних санкцій на загальну суму 77561,68 грн., з яких основного платежу - 62049,34 грн., штрафних санкцій - 15512,34 грн. (а.с.51)

Визнання незаконним дій відповідача, скасування вказаного акту та податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі акту, і було предметом судового позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПП «Вікторія», суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Позивач не надав належних та допустимих доказів, а саме - первинних документів, на підтвердження фактичного здійснення господарської операції з поставки нафтопродуктів по взаємовідносинах між ТОВ «АСД-Експрес» та ПП «Вікторія», то формувати податковий кредит за вказаним договором поставки позивач права не мав. Разом з тим, самі по собі оскаржувані висновки акту перевірки не створюють негативних наслідків для позивача та не є рішенням у розумінні КАС України, а тому вимоги щодо визнання протиправним акту задоволенню не підлягають. Податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі вказаного акту перевірки, також не підлягає скасуванню, адже висновки акту є правомірними, прийнятими з урахуванням всіх фактичних обставин та з урахуванням вимог законодавства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997року та зареєстрованих у Міністерстві юстиції Україні 20.02.1998 за № 128/2568, встановлено, що комплектом юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, є транспортна документація, а єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку шляхом їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна, яка відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.

Виходячи з положень розділу 11 «Правил оформлення документів на перевезення» слідує, що товарно-транспортна виписується у кількості не менше чотирьох екземплярів, другий екземпляр якої в обов'язковому порядку передається вантажоодержувачу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частиною 2 статті 9 цього Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Фактичне виконання послуг зазначений документ може підтверджувати у бухгалтерському обліку за умови виконання наведених вище умов.

В той же час, згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Положеннями підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та TOB «АСД-Експрес» укладено договір поставки від 21.10.2011 № 211011, предметом якого є поставка нафтопродуктів окремими партіями, вид, марка та кількість яких вказуються в накладних документах на товар. (а.с.22).

Відповідно до п.2.4 вказаного Договору товар вважається переданий постачальником і прийнятий покупцем по якості - відповідно до технічних умов і інших нормативно-технічних актів (паспорт, сертифікат заводу-виробника) по кількості - відповідно до товарно-транспортних або накладних документів (накладна та/або акт приймання-передачі) на товар, у відповідності з вибраним базисом поставки Товару.

Пунктом 2.5 Договору визначено, що покупець проводить прийомку Товару по кількості і якості у відповідності з умовами "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України" №81/38/101/235/122.

Відповідно до п.п.7.5.6, 7.5.7, 7.5.8 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари оформлюється товарно-транспортні накладні ( далі -ТТН) у чотирьох примірниках.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Як вбачається з Акту, за результатами проведеної перевірки встановлено, що ПП „Вікторія" порушено вимоги вказаної Інструкції в частині правильності оформлення товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1 -ТТН (нафтопродукт).

В ході перевірки підприємством не було надано довіреності на отримання товару працівниками ПП "Вікторія", накази на відрядження водіїв під час перевезення ПММ, подорожні листи при здійсненні перевезень нафтопродуктів, відсутні сертифікати якості продукції, обов'язковість яких передбачена договором поставки.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до матеріалів справи, Позивачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового засідання зазначені вище первинні документи, які фіксують здійснення господарської операції та які за договором поставки нафтопродуктів є обов'язковими задля виконання умов договору, надані не були, що, в свою чергу, свідчить про відсутність реальності здійснення даної господарської операції та, як наслідок, позбавляє Позивача права формувати податковий кредит за договором поставки. З огляду на вказане, колегія судів приходить до висновку, що висновки, викладені в оскаржуваному акті, відповідають фактичним обставинам справи та є правомірними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що акт - це лише службовий документ, який підтверджує факт проведення невиїзної документальної, виїзної планової та позапланової перевірки фінансово - господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової бази інформації про виявлені порушення вимог податкового валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, що відповідає приписам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а тому він не є рішенням (нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії) у розумінні п.1 ст.17 КАС України, а є лише засобом документування і може мати лише рекомендований характер для винесення того чи іншого висновку, а тому не може бути об'єктом оскарження в суді. Об'єктом оскарження можуть бути лише юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів розгляду акта, зокрема, податкове повідомлення-рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Разом з тим, вимога позивача про скасування повідомлення-рішення від 29.12.2012року №0000080220 про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 62049,34 грн., штрафні санкції - 15512,34 грн., винесеного на підставі даного акту перевірки, також не підлягає задоволенню, оскільки акт перевірки у встановленому законом порядку не скасовувався та є чинним, висновки, викладені у ньому, є правомірними, що було встановлено в ході судового розгляду та не спростовано ніякими належними доказами.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що відсутність товарно-транспортних накладних не може свідчити про фіктивність господарських операцій та відповідачем не було надано належних доказів недійсності даних, викладених у податковій накладній, визнається колегією суддів безпідставним та такими, що спростовуються вищенаведеними доказами.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, а у межах доводів апеляційної скарги підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 198 , ст. ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вікторія" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року у справі № 804/813/13-а - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено 23 грудня 2013 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: О.В. Юхименко

Суддя: О.О. Круговий