Ухвала суду № 36410922, 15.11.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2013 р. справа № 216/1915/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради в якому просив визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_2 недоплачену щорічну компенсацію на оздоровлення у відповідності до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2012 рік у розмірі 4 мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплаченої суми.

Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Рішення суду мотивоване загальною пріоритетністю законів над підзаконними актами.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, першої категорії, та інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, довідкою МСЕК №271750, та одержує компенсаційні виплати згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Виплата позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.48 вказаного Закону, за 2012 рік здійснено відповідачем в розмірі 120,00 грн. з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562.

Колегія суддів, дослідивши обставини справи, вважає за можливе погодитись з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції станом на момент здійснення виплат за визначений позивачем період щорічна допомога на оздоровлення учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії, що є інвалідами ІІ групи, виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Застосування відповідачем положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.05 № 562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення є неправомірним, оскільки означена постанова суперечить положенням Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» встановлено, що у 2012 році норми і положення ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Проте, в 2012 році нормативні акти Кабінету Міністрів України щодо встановлення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам, визначеним Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не приймалися.

Таким чином колегія судів доходить висновку, що у 2012 році при нарахуванні та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення, відповідач повинен керуватися приписами ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відсутність грошових коштів на виплату допомоги на оздоровлення в даному випадку не позбавляє позивача, як особу, що має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання цієї допомоги. Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не обмежує таке право наявністю фінансування.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат та поклала виконання цього обов'язку на органи соціального захисту населення за місцем проживання позивача, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги, пред'явлені за 2012 рік, є правомірними, підлягають задоволенню шляхом зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради здійснити нарахування та виплатити позивачеві щорічної разової допомоги на оздоровлення згідно ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з урахуванням здійснених за вказаний період фактичних виплат.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. 195, ст. 197, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Центрально-Міської районної у м. Кривому Розі ради - залишити без задоволення.

Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та підлягає оскарженню відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко