Рішення № 36410023, 24.12.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р. Справа № 911/4231/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасне будівництво” про стягнення боргу,

представники:

позивача: не з’явились;

відповідача: не з’явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасне будівництво” про стягнення боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором на відшкодування витрат балансоутримувача на утримування орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 25/11-Е від 01.03.2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.11.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.11.2013.

Ухвалою від 26.11.2013 розгляд справи було відкладено на 10.12.2013.

Ухвалою від 10.12.2013 розгляд справи було відкладено на 24.12.2013./P>

В судове засідання 24.12.2013 представники сторін не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб’єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

01.03.2011 між Комунальним підприємством “Управління житлово-комунального господарства” (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сучасне будівництво” (орендар) було укладено договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримування орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №25/11-Е, відповідно до п. 1.1. якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію і ремонт нежитлового приміщення № 27 площею 18,7 кв.м. та місць загального користування 9,4 кв. м. адміністративно-побутового корпусу КП «УЖКГ», які розташовані за адресою: 07100, Київська обл., м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі в цій споруді, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Орендар користується нежитловим приміщенням № 27 площею 18,7 кв.м. та місцями загального користування 9,4 кв. м. адміністративно-побутового корпусу КП «УЖКГ» відповідно до умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності № 25/11-А від 01.03.2011.

Пунктом 2.1.1. договору встановлено, що балансоутримувач будівлі зобов’язується забезпечити виконання комплексу робіт, пов’язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі та прибудинкової території. Надання орендарю комунальних послуг, вивозу твердих побутових відходів за діючими в м. Славутичі розцінками і тарифами, якщо надання цих послуг не передбачено окремими договорами.

Розрахунки за надані послуги згідно з цим договором проводяться виключно в грошовій формі. Розмір відшкодування орендарем витрат за поточний місяць визначається, виходячи з обсягів фактично наданих послуг балансоутримувачем, тарифів і цін та відображається в «Розрахунку платежів по утриманню орендованого нежитлового приміщення № 27 за (місяць) 2011 року», який підписується обома сторонами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Орендар сплачує вартість (з урахуванням податку) спожитих послуг за розрахунковий період шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок балансоутримувача або шляхом внесення готівкових коштів в касу балансоутримувача не пізніше останнього числа поточного місяця (п.п. 4.2., 4.3., 4.4. договору).

На виконання своїх договірних зобов’язань позивачем надавались відповідачу обумовлені сторонами послуги, на підставі чого ним було виставлено рахунки-фактури за період з березня 2011 року по травень 2012 року на загальну суму 6141,01 грн.

Тож, суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконував свої договірні зобов’язання.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтями 174 Господарського кодексу України та 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що господарські зобов’язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Цивільним законодавством (ст. 627 ЦК України) передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цього Кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Додатковою угодою № 1 від 14.05.2012 до договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримування орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 25/11-Е від 01.03.2011, якою розірвали вказаний договір за взаємною згодою сторін та визнали його таким, що припинив свою дію з 14.05.2012.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Статтею 907 Цивільного кодексу України встановлено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Отже, суд встановив, що на момент звернення позивача з цим позовом до суду договір на відшкодування витрат балансоутримувача на утримування орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 25/11-Е від 01.03.2011 є розірваним, проте вказаний факт не звільняє відповідача від обов’язку оплатити вартість наданих йому у період дії договору послуг.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов’язання щодо оплати вартості послуг.

Відповідно до довідки, підписаної головним бухгалтером позивача сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 6141,01 грн за період з березня 2011 року по травень 2012 року. Даний факт також підтверджується довідкою, наданою Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (копії вказаних документів містяться в матеріалах справи).

Крім того, в ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду відповідачу пропонувалось надати відзив на позов з документальним обґрунтуванням його доводів, проте відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надав відзиву або заперечень проти позову.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відтак, суд дійшов висновку про доведеність факту існування боргу відповідача перед позивачем у розмірі 6141,01 грн, а отже вимога про його стягнення є обґрунтованою, відповідачем належним чином не запереченою та не спростованою, а отже підлягає задоволенню.

Крім того, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача 465,61 грн пені та 339,18 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.5. договору при несвоєчасному або в неповному обсязі внесенні плати, орендар сплачує балансоутримувачу дану суму заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих послуг за кожен день прострочки.

Отже, у позивача виникло право нарахування пені та 3% річних.

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично не вірним. Здійснивши власний розрахунок, суд дійшов висновку, що сума пені та 3% річних є більшою ніж заявлено позивачем, проте, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З аналізу даної норми вбачається, що господарський суд не має права з власної ініціативи виходити за межі заявлених позовних вимог. Відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 465,61 грн пені та 339,18 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сучасне будівництво” (код ЄДРПОУ 30239230) на користь Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” (код ЄДРПОУ 31476318) 6141,01 грн боргу, 465,61 грн пені та 339,18 грн 3% річних, а також 1720,50 грн судового збору.

3. Видати наказ.

Суддя А.Ф. Черногуз