Ухвала суду № 36409695, 19.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 грудня 2013 року Справа № 906/606/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддів:Малетича М.М., Мирошниченка С.В., Могил С.К., Селіваненка В.П.,розглянувши заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна"про перегляд Верховним Судом УкраїнипостановиВищого господарського суду України від 30.10.2013у справі№ 906/606/13за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СФГ ім. Гречко"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна"простягнення 69 988,49 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.06.2013 у справі № 906/606/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2013, позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача - 39 488 грн. штрафу, 452,92 грн. 3% річних, 47,57 грн. інфляційних; припинено провадження у справі в частині стягнення 30 000 грн. боргу за відсутністю предмету спору.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2013 у даній справі постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 03.09.2013 та рішення господарського суду Житомирської області від 20.06.2013 залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" звернулось із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30.10.2013 у справі № 906/606/13, у якій просить указану постанову скасувати.

Заяву, з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 16.06.2009 у справі № 04-13/2997, мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статті 549 Цивільного кодексу України, статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та статті 233 Господарського кодексу України, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Статтею 549 Цивільного кодексу України унормовано поняття неустойки, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а статтею 233 Господарського кодексу України - зменшення розміру штрафних санкцій.

У постанові від 30.10.2013 у справі № 906/606/13, про перегляд якої просить заявник, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині стягнення штрафу, виходячи із встановленого судами факту прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати товару у визначений договором поставки строк.

Водночас у постанові від 16.06.2009 у справі № 04-13/2997 суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного господарського суду щодо відсутності правових підстав для стягнення штрафу за порушення відповідачем строку платежу за договором поставки, виходячи із встановлених судом обставин справи про те, що в даному випадку позивачем одночасно нараховано і пеню, а правові підстави для одночасного стягнення пені та штрафу за порушення грошового зобов'язання відсутні.

Крім того, дослідивши постанови Вищого господарського суду України від 30.10.2013 у справі № 906/606/13 та від 16.06.2009 у справі № 04-13/2997 на предмет неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме, статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та статті 233 Господарського кодексу України, колегія суддів встановила відсутність у постанові Вищого господарського суду України від 30.10.2013 у справі № 906/606/13 посилання на вказані заявником норми матеріального права.

Таким чином, зазначені судові рішення не підтверджують доводів заявника щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а свідчать лише про наявність у згаданих справах різних обставин, залежно від яких суд касаційної інстанції дійшов відповідних правових висновків.

За таких обставин відсутні правові підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова фірма "Агролюкс-Україна" у допуску справи № 906/606/13 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддя Т. Добролюбова Судді М. Малетич С. Мирошниченко С. Могил В. Селіваненко