Постанова № 36409688, 24.12.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Справа № 905/6502/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномвідповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномрозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Одеська залізниця" на постановувід 23.10.2013 року Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 905/6502/13 господарського суду Донецької областіза позовомДержавного підприємства "Одеська залізниця"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" простягнення 33 900,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Курахівська" про стягнення штрафу в сумі 33 900,00 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.09.2013 року позовну заяву Державного підприємства "Одеська залізниця" повернуто без розгляду на підставі пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що додане до позовної заяви платіжне доручення із вказаними банківськими реквізитами не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

За апеляційною скаргою Державного підприємства "Одеська залізниця" постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року ухвалу місцевого суду залишено без змін.

В обгрунтування постанови господарський суд апеляційної інстанції виходив з приписів статті 9 Закону України "Про судовий збір" згідно яких, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулося до Вищого господарського суду України, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами пункту 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на те, що юридичне значення має саме факт зарахування судового збору до державного бюджету, а не те, за місцезнаходженням якого суду здійснено таке зарахування.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, для перерахування судового збору за позовними заявами, які подаються до господарського суду Донецької області, встановлені банківські реквізити, а саме: отримувач коштів - Київське УК/Київськи.р-н/22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ -38034002); банк отримувача (МФО) - 834016; рахунок отримувача - 31218206782006.

Однак, в підтвердження доказів сплати судового збору за подання позовної заяви до господарського суду Донецької області, позивачем надано платіжне доручення № 3013 від 09.08.2013 року за яким, грошові кошти перераховані до ГУ ДКСУ у Луганській області, що не відповідає вищезазначеним реквізитам та є порушенням пункту 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

За змістом пункту 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України не дотримання особою вимог процесуального закону в цій частині є підставою для повернення позовної заяви.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, якою встановлено загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків. Нормами інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у тому числі платіжних доручень.

Крім того, в пунктах 2.21, 2.22 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Судовий збір сплачується до територіальних органів Державної казначейської служби України; платники судового збору у платіжних документах на перерахування судового збору повинні в рядку "одержувач" зазначити найменування територіального органу казначейської служби за місцем знаходження господарського суду, який розглядає справу.

Отже, суди як першої так і апеляційної інстанцій правомірно встановили, що зазначені позивачем у платіжному дорученні банківські реквізити, не відповідають встановленим реквізитам для перерахування судового збору за позовними заявами, що подаються до господарського суду Донецької області та дійшли обґрунтованого висновку, що платіжне доручення від 09.08.2013 року за № 3013 не є належним доказом сплати судового збору за подання позовної заяви до господарського суду Донецької області.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що оспорювані ухвала та постанова прийняті у відповідності з нормами процесуального права та підлягають залишенню без змін.

Одночасно касаційна інстанція звертає увагу скаржника, що повернення позовної заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених недоліків.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Ухвалу господарського суду Донецької області від 12.09.2013 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року у справі № 905/6502/13 господарського суду Донецької області залишити без змін.

Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач