Постанова № 36407455, 03.12.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/3795/13-а

03 грудня 2013 року 15год. 55хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Курись О.П.

відповідача: представник Ситай М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ПП "Візор" до Костопільська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

ПП «Візор» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Костопільської об'єднаної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0000011600, №0000542200, №0000021600 та №0000552200 від 06.08.2013 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі висновків проведеної виїзної планової перевірки з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року пор 31.12.2012 року, відповідачем 06.08.2013 року були винесені податкові повідомлення-рішення №0000011600, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 627684,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 491585,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 136099,50 грн., №0000542200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 91811,00 грн., №0000021600, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 541733,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 497997,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 43736,00 грн., №0000552200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 160639,00 грн.

Позивач не погоджується з даними висновками акта, складеного за результатами проведення перевірки, щодо встановленого порушення вимог ст. 138, 139, 198 Податкового кодексу України (далі по тексту судової постанови - ПК України), оскільки вказує, що реальність здійснення господарських операцій з ПП УНТК «Енергоспецмонтаж», ПАТ «Поліфарб Україна», ТОВ ВК «Віконні системи», ПП «Промкомплект Україна» підтверджується первинними бухгалтерськими документами. Зазначає, що зазначені документи відповідають нормам чинного законодавства. Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені без належного правового аналізу господарських операцій підприємства, суперечать достовірним даним бухгалтерського обліку, діючому законодавству, прийняті не на основі об'єктивних даних, а на помилкових висновках та припущеннях контролюючого органу.

Представник відповідача подав письмові заперечення проти позову, позовні вимоги не визнав. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування поданих заперечень зазначив, що у позивача була проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року. За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого підприємством завищено витрати за 2-4 й квартали 2011 року та 1-3 квартали 2012 року в сумі 2899855 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 658636 грн. за відповідний період, та п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 583394 грн., в тому числі: травень 2011 року -11667 грн., червень 2011 року - 27333 грн., липень 2011 року - 12138 грн., серпень 2011 року - 13196 грн., вересень 2011 року - 40469 грн., жовтень 2011 року - 146449 грн., листопад 2011 року - 116683 грн., грудень 2011 року - 128730 грн., лютий 2012 року - 3333 грн., березень 2012 року - 13423 грн., червень 2012 року - 4167 грн., липень 2012 року - 37653 грн., серпень 2012 року - 23492 грн., вересень 2012 року - 4661 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 583396 грн. за відповідні періоди по контрагентам ПП УНТК «Енергоспецмонтаж», ПАТ «Поліфарб Україна», ТОВ ВК «Віконні системи», ПП «Промкомплект Україна».

Крім того, вказав, що з висновків акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №7212/224/33972398 від 21.12.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК Віконні системи» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, ТОВ «Олимп» за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за лютий, березень 2011 року, ТОВ «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за січень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку» можливо зробити висновок, що ТОВ «Пасіфік», ТОВ «Олимп», ПП «СВ Гермес», ТОВ «Сура», ТОВ «Хімагросервіс», ТОВ «Кафепродакшн», ТОВ «Інфогерм», ПВП «Форест» взагалі не придбавали товар у 2011-2012 роках, в свою чергу, й не могли здійснювати реалізацію товару, робіт, послуг в адресу ТОВ «ВК Віконні системи».

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПП «Візор» 20.08.2004 року зареєстроване Костопільською районною державною адміністрацією та взяте на облік у органі державної податкової служби (а. с. 105, 106 т. 1).

Як вбачається із матеріалів справи у період з 14.05.2013 року по 14.05.2013 року та з 20.06.2013 року по 11.07.2013 року відповідачем проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання останнім вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт №118/22/32922828 від 18.07.2013 року в якому встановлено, що в порушення вимог п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України позивачем занижено податок на прибуток на суму 658636 грн., в тому числі: 2 кв. 2011 року на суму 28188 грн., 3 квартал 2011 року на суму 73167 грн., 4 квартал 2011 року на суму 469809 грн., 1 кв. 2012 року на суму 14000 грн., 3 квартал 2012 року на суму 73472 грн., а також в порушення вимог п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК України платником податку занижено податок на додану вартість на суму 583394 грн., в тому числі: травень 2011 року -11667 грн., червень 2011 року - 27333 грн., липень 2011 року - 12138 грн., серпень 2011 року - 13196 грн., вересень 2011 року - 40469 грн., жовтень 2011 року - 146449 грн., листопад 2011 року - 116683 грн., грудень 2011 року - 128730 грн., лютий 2012 року - ЗЗЗЗ грн., березень 2012 року - 13423 грн., червень 2012 року - 4167 грн., липень 2012 року - 37653 грн., серпень 2012 року - 23492 грн., вересень 2012 року - 4661 грн. (а. с. 16-80 т. 1).

На підставі акту перевірки №118/22/32922828 від 18.07.2013 року відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 06.08.2013 року №0000011600, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 627684,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 491585,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 136099,50 грн., №0000542200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 91811,00 грн., №0000021600, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 541733,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 497997,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 43736,00 грн., №0000552200, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 160639,00 грн. (а. с. 10-15 т. 1).

Судом встановлено, що у перевіряємий податковим органом період позивач мав господарські взаємовідносини з ПП УНТК «Енергоспецмонтаж», ПАТ «Поліфарб Україна», ТОВ ВК «Віконні системи», ПП «Промкомплект Україна».

Як реальність здійснення господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами так і використання придбаних ТМЦ у господарській діяльності підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме:

з ПП «Промкомплект Україна» - договорами поставки зі специфікаціями та додатковими угодами №3-10/2011 від 24.10.2011 року, №1-10/2011 від 01.10.2011 року, №2-10/2011 від 14.10.2011 року, договорами субпідряду №12 від 01.12.2011 року, №11 від 01.10.2011 року, (а. с. 27-43 т. 2), податковими накладними (а. с. 139-159, 204, 205, 207-209, 211-214, 216-225, 248-250 т. 1), видатковими накладними (а. с. 97-105, т. 2), банківськими виписками (а. с. 184-186 т. 1), довідками про вартість виконаних робіт КБ3 (а. с. 227-232 т. 1), актами виконаних робіт (а. с. 58-75, т. 2);

з ПП УНТК «Енергоспецмонтаж» - договорами купівлі-продажу №1 від 01.05.2011 року, субпідряду №2 від 01.05.2011 року, №4 від 01.05.2011 року, №5 від 01.06.2011 року, №10 від 01.09.2011 року (а. с. 49-57 т. 2), податковими (а. с. 160-169 т. 1), видатковими накладними (а. с. 94-96 т. 2), платіжними дорученнями (а. с. 187-197, 202, 203 т. 1), довідками про вартість виконаних робіт КБ3 (а. с. 235-240 т. 1), актами приймання виконаних робіт (а. с. 80-93 т. 2);

з ПАТ «Поліфарб Україна» - податковими накладними (а. с. 170-173 т. 1), видатковими накладними (а. с. 118-121 т. 2), платіжними дорученнями (а. с. 198, 201, 210 т. 1);

з ТОВ ВК «Віконні системи» договорами купівлі-продажу №1-09/2011від 01.09.2011 року, №1-03/2012 від 23.03.2012 року зі специфікаціями, договорами поставки №3-07/12 від 30.07.2012 року, №4-07/12 від 03.08.2012 року, №5-06Є12 від 26.06.2012 року з специфікаціями, договорами субпідряду №3-08/12 від 13.08.2012 року, №5-08/12 від 23.08.2012 року, №12 від 01.12.2011 року (а. с. 9-26, 44-48 т. 2), податковими накладними (а. с. 122-128, т. 2), видатковими накладними (а. с. 106-117, т. 2), банківськими виписками (а. с. 174-183 т. 1), платіжними дорученнями (а. с. 199, 200, 206, 215, 241-247 т. 1), довідками про вартість виконаних робіт КБ3 (а. с. 233, 234 т. 1), актами приймання виконаних робіт (а. с. 76-79, т. 2).

Наявні в матеріалах справи укладені позивачем договора підряду та генпідряду (а. с. 152-169 т. 2) також підтверджують використання придбаних у вищевказаних контрагентів ТМЦ у господарській діяльності ПП "Візор".

Відповідно до пп. 14.1.27, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі про тексту ПК) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 138 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 зазначеного кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1. ст.201 ПК України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну

У відповідності до пп. 201.6., 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Отже, визначальним фактором для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ПП УНТК «Енергоспецмонтаж», ПАТ «Поліфарб Україна», ТОВ ВК «Віконні системи» та ПП «Промкомплект Україна».

Твердження відповідача про безтоварність операції на підставі відсутності товарно-транспортних накладних, спростовується тим, що позивач не є учасником транспортних перевезень.

Крім того, суд вважає, що самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару, послуг та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність господарських операцій з придбання товару без врахування умов виконання договору та передачі його у власність покупця.

При розгляді справи суд також бере до уваги встановлені постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року (справа №804/1261/13-а за позовом ТОВ ВК «Віконні системи» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії та скасування наказу), а також постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2013 року та Вищого адміністративного суду від 21.03.2013 року (справа №2а-12102/12/2070 за позовом ПП «Промкомплект Україна» до Західної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС про визнання дій протиправними) обставини щодо товарності здійснення контрагентами позивача - ТОВ ВК «Віконні системи» та ПП «Промкомплект Україна» господарських операцій, що мали місце у 2011 та 2011-2012 роках відповідно (а. с. 119-138 т.1).

Посилання представника відповідача на акт перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №7212/224/33972398 від 21.12.2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ВК Віконні системи» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Пасіфік» за вересень 2011 року, ТОВ «Олимп» за вересень 2011 року, ПП «СВ Гермес» за лютий, березень 2011 року, ТОВ «Сура» за вересень 2011 року, ТОВ «Хімагросервіс» за січень 2011 року, ТОВ «Кафепродакшн» за січень 2011 року, ТОВ «Інфотерм» за червень 2011 року, ПВП «Форест» за червень 2011 року їх реальності та повноти відображення в обліку» судом не беруться до уваги, оскільки акт перевірки - це документ, що фіксує факт проведення суб'єктом владних повноважень перевірки та виявлені під час проведення такої перевірки порушення вимог законодавства, однак, такий акт не є безумовним доказом для встановлення обставин щодо безтоварності господарських операцій між суб'єктами господарювання.

Суд вважає, що при розгляді даної справи господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договору з його контрагентом, оскільки Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем правомірно сформовано валові витрати за 2-4 й квартали 2011 року та 1-3 квартали 2012 року в сумі 2899855 грн. по господарським операціям з ПП УНТК «Енергоспецмонтаж», ПАТ «Поліфарб Україна», ТОВ ВК «Віконні системи», ПП «Промкомплект Україна», а також правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість 583394 грн., в тому числі: травень 2011 року -11667 грн., червень 2011 року - 27333 грн., липень 2011 року - 12138 грн., серпень 2011 року - 13196 грн., вересень 2011 року - 40469 грн., жовтень 2011 року - 146449 грн., листопад 2011 року - 116683 грн., грудень 2011 року - 128730 грн., лютий 2012 року - 3333 грн., березень 2012 року - 13423 грн., червень 2012 року - 4167 грн., липень 2012 року - 37653 грн., серпень 2012 року - 23492 грн., вересень 2012 року - 4661 грн. по вищевказаним контрагентам.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення №0000011600, №0000542200, №0000021600 та №0000552200 від 06.08.2013 року є протиправними та такими, що належать до скасування у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Костопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області щодо прийняття податкових повідомлень - рішень №0000011600, №0000542200, №0000021600 та №0000552200 від 06.08.2013 року.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Костопільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненській області №0000011600, №0000542200, №0000021600 та №0000552200 від 06.08.2013 року.

Присудити на користь позивача ПП "Візор" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4588,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Щербаков В. В.