Постанова № 36407363, 23.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 грудня 2013 року № 826/17176/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу у письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Текко-УА"доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005542207 від 15.10.2013р.На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Текко-УА", звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005542207 від 15.10.2013р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено Податковим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що в ході перевірки встановлено, що Позивачем придбано товар (роботи, послуги) у осіб, які не сплачувала податки, діяльність яких має ознаки фіктивного підприємства та винесені вироки по посадовим особам контрагента позивача, наявні пояснення посадових осіб щодо фіктивності підприємств.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Текко-УА" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з: ПП «Фірма Володар», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Промелектро-75», ПП «Алмаз 2006» за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011 р. За результатами перевірки складено Акт від 02.10.2013 р. №1090/2207/36469923 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено наступні порушення: п.198.3, п.198.6 ст.198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ зі змінами і доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету на суму 339 226,00 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в Акті перевірки Товариством було подані до Податкового органу Заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду Заперечень Податковий орган Листом від 14.10.2013 р. №4897/10/26-59-2207-23 в якому повідомив Товариство, що висновки Акту перевірки залишено без змін.

Податковим органом на підставі Акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.10.2013 року №0005542207, яким за позивачем визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 399 916,00 грн., за основним платежем 33939 226,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 60 690,00 грн.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ПП «Фірма «Володар» (Постачальник), з іншого боку, було укладено Договір поставки №01611/Т від 01.06.2011 р. (надалі по тексту Договір №01611/Т).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.2 Договору №01611/Т, Постачальник зобов'язується постачати Замовнику, а Замовник зобов'язується приймати і оплачувати товари, вказані в рахунках-фактурах до цього договору, (в подальшому «Товари»), в порядку і терміни, передбачені цим Договором і чинним законодавством України. Під Товаром по цьому Договору Сторони розуміють (ворота, автоматика, ролети, комплектуючі, шлагбауми та інше).

Згідно пп. 2.1 вищезазначеного договору, асортимент та кількість товару зазначається у рахунку фактурі, яка надається Постачальником.

Пунктом 8.1 Договору №01611/Т, передбачено, що передача Товару здійснюється за довіреністю на отримання матеріальних цінностей відповідно до Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. №99.

Позивачем надано суду на підтвердження виконаних робіт наступні документи: рахунки-фактури: №010602 від 01.06.2011 р., №010601 від 01.06.2011 р., №010712 від 01.07.2011 р., №010713 від 01.07.2011 р., №010812 від 01.08.2011 р., №010901 від 01.09.2011 р., №111101 від 01.11.2011 р., №111103 від 01.11.2011 р., податкові накладні.

Між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ПП «Фірма «Володар» (Виконавець), з іншого боку, було укладено Договір поставки №010411/М від 01.04.2011 р. (надалі по тексту Договір №010411/М).

У відповідності до п. 1.1 - п. 1.2 Договору №010411/М, відповідно до умов цього Договору, Виконавець зобов'язується здійснити монтаж та налагодження Товару, а Замовник зобов'язується прийняти у Виконавця результати виконаних робіт по монтажу та налагодження товару і оплатити вартість виконаних робіт, у розмірі і в порядку, передбаченому у розділі 4 цього Договору. Сторони встановлюють, що факт виконання робіт по монтажу та налагодженню товару підтверджується шляхом підписання Сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт.

Згідно пп. 3.1 вищезазначеного договору, прийом-передачі виконаних робіт і налагодженню товару здійснюється Сторонами за Актом прийому-передачі виконаних робіт в термін три дні після закінчення робіт по монтажу і налагодженню товару. Акт прийому-передачі виконаних робіт складається Сторонами у двох примірниках за підписами повноважених представників Сторін та скріпляються печаткою.

Позивачем надано суду на підтвердження виконаних робіт наступні документи: Акт №207 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 24.06.2011 р. та Акт №290704 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.07.2011 р., податкові накладні, фотокопію банківської виписки.

Так, між Позивачем, з однієї сторони, та ТОВ «ТПК «Техномашпостач», з іншої сторони, було укладено усний договір купівлі-продажу товару, а саме: воріт, ролетів, автоматики, електрообладнання, інших комплектуючих, тощо.

Позивачем надано суду на підтвердження виконаних робіт наступні документи: рахунок-фактура №010408 від 01.04.2011 року, №010505 від 04.05.2011 року, №181004 від 18.10.2010 року, №040104 від 04.01.2011 року, №011201 від 01.12.2010 року, №010303 від 01.03.2011 року, №010614 від 01.06.2011 року; видаткові накладні: №181004 від 18.10.10 р., №011208 від 01.12.10р. №110102 від 11.01.11, №310110 від 01.02.11р, №24 від 01.03.11р., № 18 від 01.03.11р., №010418 від 01.04.11р. та інші видаткові накладні, податкові накладні.

Між ТОВ «Текко-УА» та ТОВ «Промелектро-75» було укладено усний договір купівлі-продажу товару, а саме: ролетів, автоматики, електрообладнання, інших комплектуючих, тощо.

Позивачем надано суду на підтвердження виконаних робіт наступні документи: видатковими накладними: №011201 від 01.12.11р., №011038 від 03.01.12р., №012102 від 01.02.12р., податкові накладні, банківські виписки.

Крім того, між ТОВ «Текко-УА» та ПП «Алмаз 2006» було укладено усний договір купівлі-продажу товару, а саме: воріт, ролетів, автоматики, електрообладнання, інших комплектуючих, тощо.

Позивачем надано суду на підтвердження виконаних робіт наступні документи: рахунок-фактуру на оплату товарів №112 від 01.12.2011 року, банківські виписки по особовому рахунку про рух коштів, видатковою накладною №011207 від 01.12.11, податкову накладну.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні наступні докази: довіреності на отримання товару, докази транспортування товару (шляхові лист, видаткові касові ордери на отримання готівки в касі для забезпечення відрядження, та або ін. докази на поїздки), докази переміщення товарів з місця поставки, докази обліку товару на складах.

Крім того, Суд звертає увагу, що взаємовідносини між Позивачем та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» були протягом 2011 р. рахунки-фактури складені 2011 р., а видаткові накладні датовані 2010 р.

В матеріалах справи міститься постанова про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 10.04.2012 р. відносно ПП «Фірма «Володар».

Крім того, судом встановлено наступне: «згідно пояснення від 14.12.2011р громадянки Російської федерації ОСОБА_3 рік народження ІНФОРМАЦІЯ_2, яка згідно офіційної реєстраційної документації значиться керівником та головним бухгалтером ПП «Фірма «Володар» пояснила, що в серпні-вересні 2010р вона погодилась на прохання її знайомого ОСОБА_4 виїхати у м. Київ, де вона взяла участь у реєстрації ПП «Фірма «Володар» без мети займатися фінансово-господарською діяльністю. Як пояснила ОСОБА_3, вона у м. Києві підписала статутні документи, проте ніякого майна та грошових коштів до статутного фонду ПП „Фірма «Володар" не вносила; окрім цього вона взяла участь у відкритті розрахункового рахунка в банківській установі, проте в подальшому ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства вона не мала та будь-яких документів цього підприємства вона не складала та не підписувала.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Лист Державної прикордонної служби України №4539/5/07-6016 від 19.12.2011 р, в якому зазначено, що гр. РФ ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в'їхала 27.07.2010р. об 05:08 на територію України (Москва-Київ), а 27.07.2010 р. об 22:45 виїхала (Київ - Москва; в'їхала 12.09.2011р. об 06:32 на територію України (Москва-Київ), а 12.09.2011 р. об 22:00 виїхала (Київ - Москва).

Судом встановлено, що з офіційного сайту Міністерства доходів і зборів України (http://minrd.gov.ua/anulir), в якому зазначено, що свідоцтво платника ПДВ ПП «ВОЛОДАР» 18.03.2011 р. було анульовано - скасовано за ініціативи платника та свiдоцтво платника ПДВ - 100328607 було анулювання - 29.09.2011р. з ініціативи - податкового органу.

Суд звертає увагу, що ПП «ВОЛОДАР» виписало податкові накладні у квітні, листопаді 2011 р. Позивачу, отже, на час виписування Податкових накладних свідоцтво ПДВ у ПП «ВОЛОДАР» було анульовано.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ніде ґавою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Позивачем та його контрагентом, обставини використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Згідно п.9.1, п. 9.2, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95 р. первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, у тому числі посада, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з контрагентом носять реальний характер, а отримані послуги (товар) використані в межах господарської діяльності.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Крім того, аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 05.03.2012 р., Вищий адміністративний суд України в Постанові від 20.02.2013 р. по справі №К9991/59409/12, Постанові від 27.03.2013 р. по справі №К/9991/56892/12, Постанові від 13.02.2013 р. по справі №К/9991/69822/12, Постанова від 22.06.11р. по справі К/9991/15429/11, Ухвалі від 05.10.11р. по справі К 9991/14602/11.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд приходить до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які не підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про не обґрунтованість позовних вимог, а отже, податкове повідомлення-рішення прийнято з урахуванням всіх обставин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Б. Федорчук