Ухвала суду № 36406282, 05.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2013 р.Справа № 2а-4800/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Романішин В.Л.

за участю секретаря судового засідання - Дубина Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві, за участю третьої особи Приватного підприємства «Логос» про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000153900 від 13.05.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2011, Міське комунальне підприємство «Миколаївводоканал» звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000153900 від 13.05.2011 року.

У серпні 2011 року, позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою МКП «Миколаївводоканал» остаточно просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000153900 від 13.05.2011 року та № 0000223900 від 24.06.2011 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновок податкової перевірки про порушення підприємством вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, пп. 7.4.1 п. 7.4 ЗУ «Про податок на додану вартість» в наслідок чого занижено податок на додану вартість, є неправомірним, оскільки правочин, укладений між МКП «Миколаївводоканал» та ПП «Логос» є дійсним, та таким, що спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, щодо придбання рідкого хлору у контейнерах.

Податковий кредит щодо господарських операцій, які мали місце між МКП «Миколаївводоканал» та ПП «Логос», сформовано позивачем у повній відповідності з положеннями ЗУ «Про податок на додану вартість». В підтвердження правомірності включення сум податку до податкового кредиту позивач мав всі необхідні докази та документи, передбачені законодавством України.

Суми податку на додану вартість було включено до складу податкового кредиту відповідно до вимог п. 7.5 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» на підставі податкових накладних виписаних ПП «Логос».

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення де зазначив, що проведеною документальною невиїзною перевіркою позивача з питань правильності обчислення податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Логос» за грудень 2010 року, встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 25.438,80 грн.

Податковим органом встановлено, що ПП «Логос» не має умов для ведення господарської діяльності: не виявлені основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби; господарські операції між контрагентами не підтверджуються, виходячи з врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, засобів транспортування, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду, від 05 жовтня 2011 року, у задоволенні адміністративного позову МКП «Миколаївводоканал» відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції МКП «Миколаївводоканал» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що акт перевірки ПП «Логос» було оскаржено в суді, який своїм рішенням визнав протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва щодо визнання нікчемними правочинів укладених ПП «Логос» з ТОВ «Транс гарант сервіс»; факт перевезення вантажу підтверджується товарно-транспортними накладними, які додані до апеляційної скарги; суд не прийняв до уваги на систематичність поставок хлору від ПП «Логос» на адресу позивача протягом 2009-2011 років.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 26 квітня 2011 року, спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Миколаєві була проведена документальна невиїзна перевірка МКП «Миколаївводоканал» з питань правильності обчислення податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Логос» за грудень 2010 року.

За наслідками перевірки було складено акт № 507/39/31448144 від 26 квітня 2011 року, яким встановлені порушення МКП «Миколаївводоканал» вимог ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, пп. 7.4.1 п. 7.4 ЗУ «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість на загальну суму 25.438,80 грн.

Висновок податкового органу про заниження сум податку на додану вартість МКП «Миколаївводоканал» ґрунтується на тому, що за висновками невиїзної документальної перевірки ПП «Логос» результати якої оформлені Актом № 1244/23-100/32819525 від 06 квітня 2011 року, встановлена відсутність реальності продажу товарів (робіт, послуг) ПП «Логос» від ТОВ «Транс Гарант Сервіс», що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків. Враховуючи наведене, податковий орган дійшов висновку про нікчемність угоди між ПП «Логос» та МКП «Миколаївводоканал». В результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на суму ПДВ 25.438,80 грн. по контрагенту ПП «Логос».

На підставі висновків акту перевірки № 507/39/31448144 від 26 квітня 2011 року, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Миколаєві було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000153900 від 13 травня 2011 року, яким МКП «Миколаївводоканал» було визначено податкове зобов'язання за податком на додану вартість в сумі 31.797,80 грн., в тому числі за основним платежем 25.438,80 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 6.359,70 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000223900 від 24 червня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 6.359,70 грн.

В наслідок застосування процедури адміністративного оскарження до ДПА в Миколаївській області, за результатами розгляду скарга позивача була залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000771620 від 17 червня 2011 року без змін; прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000223900 від 24 червня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) 6.359,70 грн.

Судом встановлено, що МКП «Миколаївводоканал» зареєстровано, 09.04.2001 року Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради народних депутатів, код ЄДРПОУ 31448144. Взято на податковий облік СДПІ по роботі з ВПП у м. Миколаєві 06.10.2006, довідка № 0077/29-125 від 06.10.2006 року.

Відповідно до п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. вказаного Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Положеннями пп. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Зробивши аналіз загальних положень законодавства, що регулює питання господарської діяльності, її змісту та спрямованості, суд першої інстанції правильно зазначив, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. А для визначення правомірності формування платниками податку податкового кредиту потрібно встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суму податкового кредиту.

Таким чином, довід позивача щодо визнання на підставі рішення суду протиправними дії ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання нікчемними правочинів укладених ПП «Логос» з ТОВ «Транс гарант сервіс» не має відношення до з'ясування реальності здійснення господарської операції між позивачем та ПП «Логос».

Судом встановлено, що 18.03.2010 року, між МКП «Миколаївводоканал» (покупець) та ПП «Логос» (постачальник) було укладено договір поставки № 6/3, згідно з яким постачальник зобов'язується поставити хлор рідкий у балонах та хлор рідкий у контейнерах, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, визначених договором. Умовами вказаного договору також передбачено, що поставка хлору рідкого у балонах здійснюється на умовах самовивозу, а поставка хлору рідкого у контейнерах здійснюється постачальником. Згідно зі специфікацією до цього договору товар поставляється на склади покупця, розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Янтарна, 324, а також Херсонська область, Білозерський район с. Нікольське, вул. Леніна, 1а.

Аналізуючи наявні матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано суду документи на підтвердження використання рідкого хлору у своїй діяльності, але не надано документів на підтвердження транспортування або отримання іншим способом цієї хімічної продукції (рідкого хлору) саме у ПП "Логос".

Як правильно послався суд першої інстанції , умови перевезення небезпечних вантажів, вимоги до транспортних засобів, якими перевозяться небезпечні вантажі (в даному випадку рідкий хлор) визначені ЗУ "Про перевезення небезпечних вантажів", зокрема ст.ст.18, 19, 20, в яких зазначено, що небезпечний вантаж допускається до перевезення на умовах, встановлених за рішенням органів, зазначених у статтях 13, 15 та 16 цього Закону, а в разі дорожнього перевезення небезпечних вантажів умови перевезення встановлюються Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно п.10.1. Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених Наказом МВС України від 26.06.04р. N822, для узгодження маршруту дорожнього перевезення небезпечного вантажу перевізник подає до відповідного підрозділу Державтоінспекції МВС України такі документи: а) заявку на узгодження маршруту перевезення небезпечних вантажів, у якій вказується маршрут руху, адреси і телефони відправника, перевізника та одержувача небезпечного вантажу, його кількість, термін перевезення та прізвище уповноваженого (відповідальної за перевезення особи); б) свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі; в) свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; г) письмові інструкції у разі аварії чи надзвичайної ситуації; ґ) чинний договір обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення небезпечних вантажів.

Відповідно до ст.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.11.5 ст.11 правил перевезень вантажів автомобільним транспортом Україні, товарно-транспортну накладну (ТТН) на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри ТТН підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр ТТН залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику (п.11.5 ст.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Враховуючи положення п.11.5 ст.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом Україні, колегія суддів вважає, що довід апеляційної скарги про отримання позивачем товарно-транспортних накладних від перевізника вже після розгляду справи судом першої інстанції не може бути прийнято до уваги судом.

Виходячи з цього та враховуючи положення ч. 2 ст. 195 КАС України, колегія суддів вважає, що надані позивачем на підтвердження доводів апеляційної скарги копії товарно-транспортних накладних не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції.

Крім того, п.п. 1.2, 3.2 Договору поставки № 6/3 від 18.03.2010 року передбачено, подання заявок на поставку партії товару. Товар поставляється окремими партіями, кількість яких визначається за домовленістю сторін, кожна партія товару поставляється по заявці покупця. Матеріалами справи не підтверджується наявність заявок на поставку товару з визначенням його кількості, адреси та способу доставки, поданих МКП «Миколаївводоканал» контрагенту - ПП «Логос».

П. 4.1 цього ж договору встановлено, що поставка товару здійснюється на склади покупця за адресами: м. Миколаїв, вул. Янтарна, 324, Херсонська область, Білозерський район с. Нікольське, вул. Леніна, 1а та на склади постачальника. В матеріалах справи відсутні не тільки документи на підтвердження факту перевезення вантажу, а і документи, які б підтвердили на які саме склади МКП «Миколаївводоканал» було доставлено вантаж.

Не може також бути прийнято до уваги твердження позивача про систематичність поставок та відсутності зауважень податкового органу щодо інших партій товару, оскільки податкова перевірка проводилась та досліджувались господарські операції саме за період грудень 2010 року. Систематичність реальних поставок рідкого хлору в інші періоди не виключає можливості вчинення безтоварність господарських операцій у грудні 2010 року та не є належним доказом по справі.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безтоварність господарських операцій та їх спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту та зменшення своїх зобов'язань перед Державним бюджетом.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, п.1 ч.1 ст. 200, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» залишити без задоволення. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві, за участю третьої особи Приватного підприємства «Логос», про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін. Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя /підпис/ Єщенко О.В.

суддя /підпис/ Димерлій О.О.

суддя /підпис/ Романішин В.Л.