Постанова № 36405998, 26.12.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" грудня 2013 р.Справа № 916/2314/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Мишкіної М.А.,

Будішевської Л.О.

при секретарі - Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників:

Від прокурора: Коломійчук І.О.

Від позивача: Хрипко М.Ю.

Від відповідача: Колос В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області

від 18.10.2013 року

у справі № 916/2314/13

за позовом: Одеського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області

до відповідача: Приватного підприємства "ГСП"

про стягнення 88503,80 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2013 року Одеський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "ГСП" про стягнення 88503,80 грн. збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами (підземними водами).

В обґрунтування пред'явлених вимог прокурор посилався на те, що відповідач в порушення вимог ст. ст. 19, 23 Кодексу України про надра протягом періоду з 08.08.2011р. по 14.02.2013р. здійснював спеціальне водокористування для забезпечення господарсько - побутових та виробничих потреб без спеціального дозволу на користування надрами, внаслідок чого заподіяв державі збитки у розмірі 88 503,80 грн., які відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. ст. 65, 67 Кодексу України про надра має відшкодувати.

ПП «ГСП» не визнало позов посилаючись на те, що видобуває воду з метою її використання для власних господарських і побутових потреб; в обсягах, що не перевищують 300 куб. м. на добу; земельна ділянка, на якій розміщені артезіанські свердловини, перебуває у підприємства у користуванні на умовах оренди, а тому відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра не зобов'язане отримувати спеціальний дозвіл на користування надрами (підземними водами).

Рішенням господарського суду Одеської області від 18.10.2013 року (суддя Горячук Н.О.) у позові відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог.

Рішення суду з посиланням на ст. 23 Кодексу України про надра мотивовано тим, що земельна ділянка, на якій розміщені свердловини № 4461 та № 4471, перебуває у користуванні відповідача на умовах оренди, вода видобувається з метою її використання для власних господарських і побутових потреб та обсяги видобування води не перевищують 300 куб. м. на добу, тому не зобов'язане отримувати спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами (підземними водами), що свідчить про необґрунтованість нарахування збитків.

Заступник прокурора Одеської області у поданій до Одеського апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 23 Кодексу України про надра, ст. 125 Земельного кодексу України, ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 640 ЦК України, ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Згідно з ч. 3 ст. 77 ГПК України в засіданні суду апеляційної інстанції оголошувалася перерва до 26.12.2013р.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Державною екологічною інспекцією в Одеській області проведено перевірку дотримання Приватним підприємством "ГСП" вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої складено акт перевірки від 19.02.2013р.

Актом перевірки встановлено, що Приватним підприємством "ГСП" використовується одна артезіанська свердловина № 4461 для господарсько - побутових та виробничих потреб підприємства, яка розташована на земельній ділянці загальною площею 50,7 га, наданій у постійне користування гр. Панченко В.Л. згідно з Державним актом на право користування землею серії Б №033074 від 11.02.1992 року для ведення селянського фермерського господарства на території Ширяївської селищної ради Ширяївського району Одеської області. Використання підземних вод здійснювалося на підставі дозволу на спеціальне водокористування № УКР 2700-А/Оде від 20.10.2010р., з терміном дії до 02.06.2013р. Вказаним дозволом на спеціальне водокористування дозволено здійснювати водокористування із підземних джерел в об'ємі 15,3 тис.м3/рік, у тому числі 14,7 тис.м3/рік на виробничі потреби та 0,6 тис.м3/рік на госппобутові потреби підприємства. Згідно наданої звітності 2ТП(водгосп) фактичне використання води підприємством становить: в 2011 році - 3,520 тис. м3, в 2012 - 3,070 тис. м3. Згідно наданої довідки про фактичне використання підземних вод в період з 08.08.2011р. по 14.02.2013р., фактичний об'єм добутих вод склав 5,54 тис. м3, з яких на виробничі потреби підприємства - 1,54 тис. м3. Перевищення встановлених лімітів не виявлено.

Крім того, актом перевірки встановлено відсутність у відповідача спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), що є порушенням ст. ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра.

Вказаний акт перевірки підписаний керівником приватного підприємства із зауваженнями в частині обов'язковості отримання спеціального дозволу на користування підземними водами, з посиланням на ч. 1 ст. 23 Кодексу України про надра.

На підставі акту проведеної перевірки позивачем відповідно до положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389, з урахуванням внесених змін до Методики згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011р. № 220 (далі - Методика № 389), здійснено розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами) за період з 08.08.2011р. по 14.02.2013р., загальний розмір яких склав 88503,80 грн. та є предметом позову у даній справі.

17.07.2013 року позивач направив відповідачу претензію № 55 з пропозицією добровільно відшкодувати збитки в сумі 88503,80 грн., заподіяні державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами). Однак, відповідач в добровільному порядку заподіяні збитки не відшкодував, що і стало підставою для звернення Одеського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Одеській області до господарського суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у позові господарський суд першої інстанції керувався приписами ст. 23 Кодексу України про надра про те, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

При цьому, виходив із того, що земельна ділянка, на якій розміщені свердловини № 4461 та № 4471, перебуває у користуванні відповідача на умовах оренди, вода видобувається з метою її використання для власних господарських і побутових потреб та обсяги видобування води не перевищують 300 куб. м. на добу, тому відповідач не зобов'язаний отримувати спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами (підземними водами), що свідчить про необґрунтованість нарахування збитків.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками місцевого суду з огляду на таке.

Відповідно до статті 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

В силу статей 48, 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється юридичними та фізичними особами лише за наявності дозволу і насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 321.

Надра, згідно статті 14 Кодексу України про надра, надаються у користування для видобування корисних копалин.

У відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 12.12.1994р. № 827 "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" підземні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення.

Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр (частина 1 статті 19 Кодексу України про надра).

За приписами статті 21 Кодексу України про надра (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надра у користування для видобування прісних підземних вод надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з органами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров'я України на місцях.

Статтею 23 Кодексу України про надра (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) закріплено право землевласників і землекористувачів в межах наданих їм земельних ділянок без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У свою чергу спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Отже, реалізація землекористувачами або землевласниками права видобувати підземні води без спеціального дозволу, передбаченого статтею 23 Кодексу України про надра, можлива за наявності певних умов: по - перше, при наявності права на земельну ділянку; по - друге, при видобуванні води з метою використання для власних господарсько - побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько - питного водопостачання; по - третє, за умови неперевищення ліміту видобування підземних вод (не більше 300 м. куб. на добу).

Однак, в матеріалах справи не міститься належних та допустимих доказів, які б за своєю правовою природою підтверджували право власності чи право користування відповідача на земельну ділянку, на території якої знаходиться артезіанська свердловина № 4461, з якої останнім здійснювався забір підземних вод.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідачем було подано до матеріалів справи копії договорів оренди землі від 01.01.2009р., від 01.01.2010р., від 01.01.2011р., від 01.01.2012р., від 01.01.2013р. з актами приймання - передачі до них, укладених між Фермерським господарством «Панченко В.Л.», як орендодавцем, та ПП «ГСП», як орендарем, за якими орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,2000га для виділення санітарних зон біля артсвердловин та експлуатації артезіанських свердловин № 4461 та № 4471, які знаходяться: Одеська обл., Ширяївський район, с. Йосипівка, на підставі яких місцевий суд дійшов висновку про те, що земельна ділянка, на якій розміщені свердловини, перебуває у користуванні відповідача на умовах оренди.

Разом з тим, ст. 125 Земельного кодексу України імперативно встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 цього Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Згідно з положеннями ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право постійного користування та право оренди земельної ділянки підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Частиною 3 ст. 3 вказаного Закону встановлено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Належних доказів, які б підтверджували проведення відповідачем державної реєстрації права оренди земельної ділянки, на якій розміщені артезіанські свердловини № 4461 та № 4471, останнім до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку щодо неможливості застосування норми ст. 23 Кодексу України про надра до даних спірних правовідносин.

Таким чином, на підставі ретельної правової оцінки наявних у справі доказів судом апеляційної інстанції з достовірністю встановлено, що у період з 08.08.2011р. по 14.02.2013р. ПП «ГСП» в порушення вимог чинного законодавства здійснило самовільне користування надрами (підземними водами) за відсутності відповідного спеціального дозволу, а також здійснило забір води за вказаний період в об'ємі 5,54 тис. м. куб., з яких на виробничі потреби підприємства - 1,54 тис. м. куб.

У відповідності до ст. 56 Кодексу України про надра основними вимогами в галузі охорони надр, зокрема, є додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами.

За приписами ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до ст. 65 Кодексу України про надра порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні, зокрема, у самовільному користуванні надрами.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України (стаття 67 Кодексу України про надра).

Економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, згідно ст. 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Відсутність таких такс або методик не може бути підставою для відмови у відшкодуванні шкоди.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі - Методика).

Відповідно до п. 1.2. Методики (у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011р. № 220) ця Методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води).

Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) здійснюється за формулою встановленою в пункті 9.1. Методики (у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011р. № 220).

В свою чергу фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою (пункт 9.2. Методики (у редакції наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011р. № 220).

Судом апеляційної інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів встановлено факт здійснення відповідачем в порушення вимог природоохоронного законодавства у період з 08.08.2011р. по 14.02.2013р. самовільного використання водних ресурсів (підземних вод) за відсутності спеціального дозволу на користування надрами (підземними водами), внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в розмірі 88503,80 грн.

При цьому, колегія суддів виходить із того, що прокурором і позивачем належним чином підтверджено наявність протиправної поведінки відповідача, яка полягає у здійсненні самовільного користування надрами (підземними водами), наявність причинного зв'язку між такою поведінкою і заподіяною державі шкодою в розмірі 88530,80 грн. Також, відповідач не довів відсутність в його діях вини у заподіянні шкоди.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

З урахуванням вимог Бюджетного кодексу України, Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.01.2013р. № 43, Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.08.2012р. № 938, з відповідача підлягає стягненню 88503,80 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, на користь Державного бюджету України, місцевих бюджетів Одеської обласної ради та Ширяївської селищної ради із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок № 33115331700510 фонду охорони навколишнього природного середовища, відкритий в головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між Державними і місцевими бюджетами» по коду класифікації доходів бюджету 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».

Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги викладені у відзиві на позовну заяву посилання відповідача на те, що постановою Ширяївського районного суду Одеської області від 04.09.2013р. у справі № 518/1503/13-п, справу про притягнення до адміністративної відповідальності директора ПП «ГСП» Герасименка С.П. за ст. 164 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито, у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, оскільки, як вже було зазначено вище, відповідно до ст. 65 Кодексу України про надра порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно - правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Отже, звільнення керівника приватного підприємства від адміністративної відповідальності, не може бути підставою для звільнення відповідача, як юридичної особи, від цивільно - правової відповідальності за порушення законодавства про надра.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 18.10.2013 року у справі № 916/2314/13 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "ГСП" (66800, Одеська область, смт. Ширяєве, вул. Леніна, 141, кв. 4, код: 22515294) 88503,80 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, на користь Державного бюджету України, місцевих бюджетів Одеської обласної ради та Ширяївської селищної ради із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок № 33115331700510 фонду охорони навколишнього природного середовища, відкритий в головному управлінні Державної казначейської служби України в Одеській області за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між Державними і місцевими бюджетами» по коду класифікації доходів бюджету 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».

Стягнути з Приватного підприємства "ГСП" (66800, Одеська область, смт. Ширяєве, вул. Леніна, 141, кв. 4, код: 22515294) в доход Державного бюджету 1770,08 грн. судового збору за розгляд позовної заяви та 885,04 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Мишкіна М.А.

Будішевська Л.О.