Рішення № 36405936, 24.12.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 р. Справа № 913/2964/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Луганської області в інтересах держави в особі

позивача-1 - служби автомобільних доріг у Луганській області м. Луганськ

позивача-2 - дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м. Луганськ

до приватного підприємства "Рєстра" м. Херсон

про визнання договору та специфікацій до нього недійсними

за участю прокурора Херсонської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Малишенко О.В.

та представників сторін:

від позивача-1 - не прибули

від позивача-2 - не прибули

від відповідача - не прибули

Луганський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Луганської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах - служби автомобільних доріг у Луганській області (позивач -1) та дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (позивач-2) до приватного підприємства "Рєстра" (відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу №133 від 15.10.2008року, укладеного між дочірнім підприємством "Луганський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (позивач-2) та приватним підприємством "Рєстра" (відповідач), а також специфікацій до цього договору №1/11 від 01.07.2011року, №1-1/11 від 20.07.2011року, №2/11 від 25.07.2011року, №3/11 від 27.07.2011року, № 4/11 від 28.07.2011року, №5/11 від 08.08.2011року, №6/11 від 16.08.2011року, №7/11 від 05.09.2011року.

Підставою позовних вимог прокурор зазначає ст.ст.203, 207, 208, 215, 237 ЦК України з посиланням на те, що спірний договір від імені позивача-2 підписаний невстановленою особою, а від імені відповідача - Мухіним А.П., який не мав повноважень на його підписання, оскільки не був керівником підприємства на момент укладення договору та не мав до нього будь-якого відношення.

В засіданні суду 24.12.2013року прокурор позовні вимоги підтримав та надав пояснення по суті спору.

Позивач-1 в надісланому до суду клопотанні просить залишити без розгляду позовні вимоги прокурора, оскільки прокурор невірно зазначив позивача-1, як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позивач-1 зазначає, що служба автомобільних доріг у Луганській області не є територіальним органом Укравтодору, вона не є стороною за спірним договором і право вимоги за договором не належить позивачу-1 в розумінні статті 54 ГПК України.

Листом від 09.12.2013року №1-01.3/2510 позивач -1 надіслав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача-1.

Позивач-2 листом від 06.12.2013року надіслав до суду витребувані докази, в тому числі платіжні доручення на підтвердження перерахування відповідачу 1568288грн.84 коп. на виконання спірного договору. Він посилається на те, що перерахування коштів здійснено на підставі укладеного між сторонами договору №133 від 15.01.2008року. Позивач-2 отримав від відповідача товар, який належним чином проведено за даними первинного бухгалтерського обліку та в подальшому використано в господарській діяльності.

Позивач-2 просить розглянути справу без його представника, але своєї правової позиції на підтримку позовних вимог прокурора не висловив, посилаючись на реальність договору купівлі-продажу №133 від 15.01.2008року.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, в засідання суду вдруге не з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те, що був повідомлений про час розгляду справи за адресою м.Херсон, вул.Комарова,179, яка відповідно до ст. 93 ЦК України є його місцезнаходженням та зазначена в реєстраційних документах.

Ухвала про відкладення розгляду справи від 12.12.2013року направлена прокурору, позивачу-1, позивачу-2 та відповідачу у встановленому порядку за адресою зазначеною в позовній заяві, яка відповідає юридичній адресі сторін, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується реєстром поштової кореспонденції канцелярії суду та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів за 12.12.2013року, тому відповідно до ст. 64 ГПК України вважається, що позивачу-1, позивачу-2 та відповідачу ухвала вручена належним чином, навіть у разі їх відсутності за адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Клопотання прокурора заявлене в засіданні 24.12.2013року в усній формі про чергове відкладення розгляду справи з метою подання додаткових доказів судом відхиляється, оскільки розгляд справи неодноразово відкладався і у прокурора було достатньо часу для надання витребуваних судом доказів.

Подальше відкладення розгляду справи призведе до затягування судового процесу і є порушенням приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу без участі представників позивача-1, позивача-2 та відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті, оскільки інші, витребувані судом докази, у сторін вилучені правоохоронними органами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши прокурора, суд -

в с т а н о в и в:

Між дочірнім підприємством "Луганський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (позивач-2) та приватним підприємством «Рєстра» (відповідач) 15 жовтня 2008року укладено договір купівлі-продажу №133 товару на загальну суму 15000000грн.00коп.

Згідно з зазначеним договором відповідач прийняв на себе обов'язки, як продавець, поставити, а позивач-2 прийняти і оплатити товар за ціною, в кількості, асортименті та в строки згідно заявок та специфікацій на умовах зазначених в договорі.

Відповідно до розділу 8 договору купівлі-продажу він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2015року. Додатки до договору набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін і діють протягом строку дії договору.

Крім того, в наступному сторонами були підписані специфікації до договору, а саме: №1/11 від 01.07.2011року, №1-1/11 від 20.07.2011року, №2/11 від 25.07.2011року, №3/11 від 27.07.2011року, № 4/11 від 28.07.2011року, №5/11 від 08.08.2011року, №6/11 від 16.08.2011року, №7/11 від 05.09.2011року, якими узгоджено найменування товару, його кількість, ціна та вартість. Специфікаціями сторони також узгодили строк поставки, пункт вивантаження та строк оплати товару.

Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу №133 від 15.10.2008року та вищезазначених специфікацій з посиланням на те, що договір підписано особами які не мають відповідних повноважень на підписання договору від імені юридичних осіб. При цьому прокурор зазначає, що зі сторони покупця підпис директора позивача-2 Пархоменко Ю.П. було підроблено невстановленою особою, в зі сторони продавця (відповідача) договір підписано Мухіним А.П., який ніколи не був директором і не мав жодних повноважень на його підписання, оскільки єдиним засновником та директором ПП «Рєстра» був Шарков С.В.

Розглядаючи позовні вимоги суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою-шостою статті 203 цього Кодексу. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочини від імені юридичних осіб вчиняються їх органами, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 ЦК України правочини між юридичними особами вчиняються у письмовій формі.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України також встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

При цьому правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Завдяки підписанню тексту правочину стороною (сторонами) здійснюється ідентифікація осіб, забезпечується визначеність того, що певна особа особисто брала участь у вчиненні правочину, посвідчується намір сторони прийняти на себе зобов'язання відповідно до змісту вчиненого правочину.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 травня 2013року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

В договорі зазначено, що від імені позивача-2 його підписано директором Пархоменко Ю.П., який був наділений повноваженнями вчиняти правочини від імені дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" відповідно до пункту 6.3 Статуту.

Посилання прокурора на те, що фактично договір від імені покупця підписано не Пархоменко Ю.П., а іншою невідомою особою, не підтверджено належними засобами доказування відповідно до ст.ст. 32, 34 ГПК України. Висновки почеркознавчої експертизи від 07.05.2013року №17/12/1/01-027, проведеної науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України на Донецькій залізниці, якими зазначено, що підпис розташований в графі «Директор «Луганський облавтодор» в договорі купівлі-продажу №133 від 15.10.2008року виконаний ймовірно, не гр. Пархоменко Ю.П., а іншою особою, а також протокол додаткового допиту свідка Пархоменко Ю.П. від 19.04.2013року, який складено в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №42013030000000042 не є належним підтвердженням того, що договір підписано не директором Пархоменко Ю.П.

Із матеріалів справи вбачається, що почеркознавча експертиза проводилася на підставі постанови слідчого Луганської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері юристом 2 класу Дем'янюк Н.М. від 24.04.2013 року про призначення судової почеркознавчої експертизи по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013030000000042, однак цією експертизою не підтверджено факту підписання договору не Пархоменко Ю.П., а іншою особою, а висловлено лише припущення, яке відповідно до ст. 34 ГПК України не може бути належним та допустимим доказом по справі..

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні данні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вищезазначені висновки експерта та протокол допиту свідка не містять відомостей щодо підписання спірного договору від імені позивача-2 неуповноваженою особою, як це стверджує прокурор, тобто вони не мають даних про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до пункту 3.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчинені правочинів, господарські суди повинні враховувати, що особа призначена уповноваженим органом виконувати обов'язки керівника підприємства, установи, організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності. Позов про визнання недійсним правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Якщо договір містить умову про підписання його особою, яка діє на підставі Статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони договору з таким Статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання такої сторони на те, що їй не було відомо про наявність обмеження повноважень представника контрагента.

Пунктом 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013року №11 також зазначено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України).

Із наданого до матеріалів справи пояснення позивача-2 від 06.12.2013року №3-12-1/2262 та надісланих ним доказів по справі (аркуші справи 174-203 том 1) вбачається, що позивачем-2 схвалювався договір №133 від 15.10.2008року та специфікації до нього, які укладені з відповідачем. На виконання умов договору позивач-2 перерахував відповідачу 1568288грн.84коп. Факт перерахування коштів підтверджується копіями наданих позивачем-2 платіжних доручень. Крім того, позивач-2 зазначає, що ним на виконання спірного договору був отриманий від відповідача товар, належним чином оформлений первинними бухгалтерськими документами та в подальшому використаний у господарській діяльності підприємства для будівництва та ремонту доріг.

Зазначені факти не спростовані прокурором жодними належними та допустимими доказами.

Щодо підписання договору не уповноваженою особою відповідача, то посилання прокурора на те, що договір від імені відповідача підписано Мухіним А.П., який ніколи не був директором та не мав жодного відношення до цього підприємства, оскільки єдиним засновником та керівником був Шаркав С.В., а до 30.06.2011року керівником був Марченко О.М., також не підтверджені належними Статутними та реєстраційними документами, які були чинні станом на день укладення договору - 15.10.2008року.

Так до матеріалів справи надано Статут приватного підприємства «Рєстра», затверджений рішенням засновника від 23.06.2011року відповідно до пункту 1.2 якого засновником підприємства є громадянин Шаркав Сергій Володимирович. Витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.04.2013року та наказом ПП «Рєстра» №3 від 23.06.2011року також підтверджується , що Шарков С.В. був керівником та директором ПП «Рєстра» з 23.06.2011року. Однак документального підтвердження того хто був керівником відповідача станом на 15.10.2008року, тобто на день підписання договору, прокурор суду не надав, а наданий ним лист відділу державної реєстрації виконавчого комітету Херсонської міської ради від 27.08.2008року №975 не є належним доказом, оскільки викладені в ньому факти щодо керівника ПП «Рєстра» не підтверджені відповідними даними із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент підписання спірного договору.

До того ж, як зазначено вище, якщо договір з боку відповідача і було підписано не уповноваженою особою, однак відповідно до ст.. 241 ЦК України він в наступному був схвалений юридичною особою відповідача, що унеможливлює визнання договору недійсним з цих підстав. Факт схвалення договору від 15.10.2008року №133 юридичною особою відповідача підтверджується отриманням нею перерахованих позивачем-2 на виконання договору коштів в сумі 1568288грн.84коп., а також поставкою відповідачем товару на цю суму, який, як стверджує позивач-2, отриманий ним та використаний у господарській діяльності підприємства для будівництва та ремонту доріг.

Таким чином, виходячи із вищезазначених норм права та доказів по справі, суд дійшов до висновку, що наступне схвалення сторонами договору №133 від 15.10.2008року, шляхом перерахування позивачем-2 вартості товару, його поставки відповідачем та оприбуткування за даними первинного бухгалтерського обліку позивача-2, відповідно до ст. 241 ЦК України унеможливлює визнання договору недійсним навіть у разі підписання його не уповноваженими особами позивача-2 та відповідача.

З урахуванням викладеного, правові підстави визнання недійсним договору купівлі-продажу №133 від 15.10.2008року відсутні, тому в задоволені позову Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Луганської області в інтересах держави в особі позивача-2 - дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", слід відмовити.

Щодо позовних вимог прокурора заявлених в інтересах держави в особі позивача-1 - служби автомобільних доруг в Луганській області, ці вимоги прокурора не грунтуються на нормах процесуального і матеріального права з урахуванням наступного. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, в тому числі прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Системний аналіз приписів статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" і норм ГПК України, (зокрема, статті 29 та пункту 6 частини першої статті 81) свідчить про наявність у прокурора права на звернення до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, та громадянина (в тому числі фізичної особи-підприємця) за наявності підтверджених належними доказами підстав, передбачених частиною другою статті 36-1 названого Закону, та з урахуванням правил статті 12 ГПК України стосовно підвідомчості справ господарському суду.

Відповідно до частини 2 статті 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до суду господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Таким чином, відповідно до вимог статей 2, 29 господарського процесуального Кодексу України, та враховуючи рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 ГПК України, прокурор при зверненні до суду зобов'язаний зазначити орган уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

16 січня 2013року прийнята постанова Пленуму Вищого господарського суду України №2 «Про внесення змін до деяких постанов Пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора в судовому процесі». Пунктом 3 зазначеної постанови надано роз'яснення, що господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Якщо господарський суд порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, або якщо прокурор у позовній заяві не вказав обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обґрунтуванням необхідності захисту таких інтересів, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК України.

Прокурором не доведено, що служба автомобільних доріг в Луганській області (позивач-1) є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не обгрунтовано документально те, що служба автомобільних доріг у Луганській області є територіальним органом Укравтодору, вона не є стороною за спірним договором і право вимоги за договором в розуміння статті 54 ГПК України їй не належить, тому цим позовом права позивача-1 не можуть бути поновлені.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги прокурора заявлені в інтересах держави в особі позивача-2 задоволенню не підлягають. Позовні вимоги прокурора заявлені в інтересах держави в особі служби автомобільних доріг у Луганській області залишаються без розгляду на підставі п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України.

Судові витрати відповідно до ст.. 49 ГПК України відносяться на позивача-2.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п.1 ч.1 ст. 81, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Луганської області в інтересах держави в особі служби автомобільних доріг у Луганській області залишити без розгляду.

2. В задоволені позовних вимог Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері Луганської області в інтересах держави в особі дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 133 від 15.10.2008 року та специфікацій до нього - відмовити.

3.Стягнути з дочірнього підприємства "Луганський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" м. Луганськ, вул. Лінія Залізниці, 9, р/рахунок 2600304002245 в «Укрексімбанку», МФО 304289, ідентифікаційний код 31995774 в доход спеціального фонду державного бюджету на р/р № 31215206783002 в ГУДКСУ у Херсонській області МФО 852010 код ЄДРПОУ 37959779 одержувач УДКСУ у місті Херсоні. Призначення платежу: судовий збір код 03500045 - 1147грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25 грудня 2013р.

Суддя З.І. Ємленінова