Рішення № 36405820, 24.12.2013, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Справа № 915/1973/13

Господарський суд Миколаївської області

у складі судді Давченко Т.М.,

при секретарі Пейчеву Є.С.

за участю представників:

від позивача: Шевцова Т.М. (довіреність № 01-02/233 від 17.12.2012р.);

від відповідача: Безабчук А.В. - розпорядник майна представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (04071, м. Київ, вул. Електриків, 8)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс» (54030, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 42/18)

про стягнення заборгованості за договором, -

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот» звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс» заборгованість за Договором № 01 від 07.01.2011р. у розмірі 395 594, 94 грн., з якої 322 253,28 грн. - основна заборгованість, 28 263,36 грн. - 3% річних, 45078,30 грн. - пеня.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.

На виконання вимог суду 23.12.2014р. відповідач надав відзив по суті позовної заяви, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс» визнає позовні вимоги позивача, а у визнанні нарахованої позивачем пені у сумі 45 078, 30 грн. відмовити з підстав пропуску строку позовної давності.

Представник відповідача у судовому засіданні 24.12.2013р. позов визнав частково, не заперечував проти стягнення основного боргу за договором у сумі 322 253,28 грн. та 3% річних у сумі 28 263,36 грн., в решті позовних вимог просив суд відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

07.01.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс» (Замовник) та Публічним акціонерним товариством «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (Виконавець) було укладено договір № 01 від 07.01.2011р. відповідно до якого Виконавець за дорученням Замовника зобов'язувався прийняти участь у забезпеченні суднопідйомних робіт відносно затонулого «ПД-20» та його подальшого супроводження буксиром/буксирами Виконавця до затону Базарчук (порт Вилкове, Вилківська РЕБ флоту АСК «Укррічфлот»).

Пунктом 1.2 Договору передбачено зобов'язання Замовника компенсувати витрати Виконавця (розмір яких узгоджений Сторонами в п. 3.1 цього Договору) за виконання вказаних робіт та послуг, та здійснити оплату рятувальної винагороди на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору, сторони погодили розмір витрат Виконавця за цим Договором визначається згідно Додатку №1 «Таблиця витрат Виконавця», які не можуть становити менше ніж 500 000,00 грн. з урахуванням ПДВ (п. 3.1. Договору). Остаточна вартість робіт визначається Актом наданих послуг та виконаних робіт, з урахуванням фактичних витрат виконавця та узгоджених тарифів, які визначені в Додатку №1 та є невід'ємною частиною даного Договору (п. 3.1 Договору).

Як встановлено п. 2.2. Договору закінченням прийняття участі вважається оформлення Сторонами Договору Акту приймання-передачі наданих послуг та виконаних робіт.

Акт приймання-передачі наданих послуг та виконаних робіт підписаний уповноваженими представниками сторін 31.01.2011р., скріплений печатками товариств Вказаний акт підтверджує виконання Виконавцем зобов'язань, взятих на себе згідно договору від 07.01.2011 р. № 1, а саме виконання суднопідйомних робіт затонулого «ПД-20» на суму 522 393,28 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України України, зобов'язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог закону. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 даного Кодексу, що якщо договором передбачено надання

послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до затвердженого сторонами графіку платежів, який є Додатком до договору від 07.01.2011 р. № 1, оплата послуг в розмірі - 522 393,28 грн. повинна бути здійснена Замовником в повному обсязі в строк до 31.09.2011р. Однак, замовником не виконано зобов'язання по оплаті отриманих послуг.

На підставі ст. 601 Цивільного кодексу України Сторонами 30.08.2013 року здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якого сума заборгованості ТОВ «Порт-Сервіс» перед АСК «Укррічфлот» зменшилася на 200 140,00 та станом на день подання позовної заяви становить 322 253,28 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 19). У судовому засіданні представник позивача погодив зазначену заборгованість.

З метою врегулювання спору між Сторонами в досудовому порядку позивачем на адресу відповідача направлена претензія від 16.09.2013р. за № 08-02-03/498 (а.с. 20-22), відповідб на яку позивачем не отримано, а заборгованість не погашено.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 625 зазначеного Кодексу встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за час прострочення сплати зобов'язання у сумі 28 263,36 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав вказану заборгованість у повному обсязі.

Відповідно до розрахунку позивача (а.с. 23), 3% річних становлять 29 785,12 грн. Судом було перевірено розмір заявлених позивачем 3% річних за допомогою програми «Законодавство» та за підрахунком суду розмір 3% річних за період з 01.05.2011р. по 13.09.2013р. становить 29 744,38 грн. Проте, суд не може вийти за межі позовних вимог, стягнувши з відповідача більшу суму 3% річних за час прострочення сплати зобов'язання, ніж просить позивач. За таких обставин, стягненню підлягає заявлена позивачем сума 28 263,36 грн.

Крім того, відповідно до п. 6.1 даного Договору у випадку прострочення внесення платежів, передбачених п.3.1 та п. 3.2 даного Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ встановленої на дату невиконання зобов'язання від несплаченої суми за кожний день такого прострочення й за весь період такого прострочення.

Позивач у позовній заяві просить стягнути пеню за час прострочення виконання грошового зобов'язання у сумі 45 078,30 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вх.. № 25381/13 від 23.12.2013р. заперечив проти стягнення пені у повному обсязі, оскільки позивач втратив право на стягнення даної суми в судовому порядку.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору сторонами встановлено графік платежів:

квітень 2011р. -87000,00 грн.

травень 2011р. - 87000,00 грн.

червень 2011р. - 87000,00 грн.

липень 2011р. -87000,00 грн.

серпень 2011р. - 87000,00 грн.

вересень 2011р. - 87393,28 грн.

Відповідно до положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Приписами п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з положеннями п.4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

строк позовної давності по стягненню пені за прострочення платежів сплинув:

для платежу квітня 2011р. (нараховується до жовтня 2011р.) - в листопаді 2012р.

для платежу травня 2011р. (нараховується до листопада 2011р.) - в грудні 2012р.

для платежу червня 2011р. (нараховується до грудня 2011р.) - в січні 2013р.

для платежу липня 2011р. (нараховується до січня 2012р.)- в лютому 2013р.

для платежу серпня 2011р. (нараховується до лютого 2012р.)- в березні 2013р.

для платежу вересня 2011р. (нараховується до березня 2012р.)- в квітні 2013р.

Враховуючи, що боржником надано суду відзив, у якому не визнано нараховану позивачем пеню саме з підстав пропуску строку позовної давності, вказаний відзив суд розцінює як заяву про застосування строку позовної давності згідно з положеннями ч. 3 ст. 267 ЦК України а тому відхиляє вимоги позивача щодо стягнення пені у сумі 45078,30 грн.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33,44,49,82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт-Сервіс» (54030, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 42/18, код ЄДРПОУ 31096410) на користь Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (04071, м. Київ, вул. Електриків, 8, код ЄДРПОУ 00017733) заборгованість у сумі 357 526,59 грн. з яких: 322 253,28 грн. - основне зобов'язання, 28 263,36 грн. - 3% річних, 7009,95 грн. 50 коп. - судового збору.

3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27.12.2013р.

Суддя Т.М.Давченко