Ухвала суду № 36405613, 25.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6020/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Міщука М.С.

при секретарі: Комісаренко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна» до Київської регіональної митниці (Київської міжрегіональної митниці Міндоходів), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської регіональної митниці (Київської міжрегіональної митниці Міндоходів) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13.08.2013 року просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення Київської регіональної митниці про коригування митної вартості товарів:

1)№100190000/2012/312795/2 від 06.09.2012; 2)№100190000/2012/312796/2 від 06.09.2012;

3)№100190000/2012/312813/2 від 12.09.2012; 4)№100190000/2012/312814/2 від 12.09.2012;

5)№100190000/2012/312972/2 від 23.10.2012; 6)№100190000/2012/312981/2 від 23.10.2012;

7)№100190000/2012/313008/2 від 30.10.2012; 8)№100190000/2012/313009/2 від 30.10.2012;

9)№100190000/2012/313010/2 від 30.10.2012; 10)№100190000/2012/313048/2 від 05.11.2012;

11)№100190000/2012/313049/2 від 05.11.2012;12)№100190000/2012/313050/2 від 05.11.2012;

13)№100190000/2012/313100/2 від 12.11.2012; 14)№100190000/2012/313101/2 від 12.11.2012;

15)№100190000/2012/313112/2 від 13.11.2012; 16)№100190000/2012/313163/2 від 20.11.2012;

17)№100190000/2012/313218/2 від 28.11.2012; 18)№100270000/2012/313321/2 від 19.12.2012;

19)№100270000/2013/300038/2 від 22.01.2013; 20)№100270000/2013/300087/2 від 04.02.2013;

21)№00270000/2013/300154/2 від 18.02.2013; 22)№100270000/2013/300198/2 від 25.02.2013;

23)№100270000/2013/300236/2 від 04.03.2013; 24)№100270000/2013/300237/2 від 04.03.2013;

25)№100270000/2013/300281/2 від 13.03.2013; 26)№100270000/2013/300306/2 від 18.03.2013;

27)№100270000/2013/300319/2 від 19.03.2013; 28)№100270000/2013/300353/2 від 28.03.2013;

29)№100270000/2013/300371/2 від 01.04.2013; 30)№100270000/2013/300372/2 від 01.04.2013;

31)№100270000/2013/300373/2 від 01.04.2013; 32)№ 100270000/2013/300404/2 від 08.04.2013;

33)№100270000/2013/300413/2 від 09.04.2013; 34)№100270000/2013/300435/2 від 16.04.2013;

35)№100270000/2013/300434/2 від 16.04.2013.

- визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації:

1)100190000/2012/02478; 2) 100190000/2012/02514; 3) 100190000/2012/02883;

4) 100190000/2012/02940; 5) 100190000/2012/02998; 6) 100190000/2012/03069;

7)100190000/2012/02479; 8) 100190000/2012/02815; 9) 100190000/2012/02881;

10) 100190000/2012/02941; 11) 100190000/2012/02999; 12) 100190000/2012/03137;

13) 100190000/2012/02513; 14) 100190000/2012/02834; 15) 100190000/2012/02882;

16) 100190000/2012/02942; 17) 100190000/2012/03012; 18) 100270000/2013/00033;

19) 100270000/2013/00057; 20) 100270000/2013/00313; 21) 100270000/2013/00444;

22) 100270000/2013/00562; 23) 100270000/2013/00601; 24) 100270000/2013/00718;

25) 100270000/2013/00150; 26) 100270000/2013/00368; 27) 100270000/2013/00480;

28) 100270000/2013/00480; 29) 100270000/2013/00599; 30) 100270000/2013/00655;

31)100270000/2013/00253; 32) 100270000/2013/00367; 33) 100270000/2013/00498;

34) 100270000/2013/00600; 35) 100270000/2013/00672.

- стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунків Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна» надмірно сплачених 158 855,72 грн (сто п'ятдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 72 коп.) ввізного мита та 1 482 508,66 грн (один мільйон чотириста вісімдесят дві тисячі п'ятсот вісім гривень 66 коп.) податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 жовтня 2013 року у задоволені адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, в зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна» здійснював митне оформлення товару придбаного в Aug. Winkhaus GmbH & Co KG, а саме «арматура металева для встановлення на вікна та двері, петлі шарнірні металеві», відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 01/UA/2010 від 19.04.2010 року та додаткових згод до контракту № 1 від 19.04.2010 року; № 1 від 13.01.2011 року; № 2 від 01.03.2011 року; № 3 від 11.04.2011 року; № 4 від 19.08.2011 року; № 5 від 30.01.2012 року; № 6 від 01.09.2012 року; № 7 від 01.10.2012 року; № 8 від 04.10.2012 (а.с.24-48)

Для здійснення митного оформлення декларантом до митного оформлення було подано вантажно-митні декларації, а саме:

1) №100190000/2012/332518 від 06.09.2012, 2) №100190000/2012/332522 від 06.09.2012,

3) №100190000/2012/333149 від 12.09.2012, 4) №100190000/2012/333152 від 12.09.2012,

5) №100190000/2012/338077 від 22.10.2012, 6) №100190000/2012/338137 від 22.10.2012,

7) №100190000/2012/339145 від 30.10.2012, 8) №100190000/2012/339151 від 30.10.2012,

9)№100190000/2012/339157 від 30.10.2012, 10)№100190000/2012/339794 від 05.11.2012,

11)№100190000/2012/339795 від 05.11.2012, 12)№100190000/2012/339832від 05.11.2012,

13) №100190000/2012/340604 від 12.11.2012, 14) №100190000/2012/340616 від 12.11.2012,

15) №100190000/2012/340754 від 12.11.2012, 16) №100190000/2012/341607 від 20.11.2012,

17) №100190000/2012/342563 від 27.11.2012, 18) №100270000/2012/345142 від 19.12.2012,

19) №100270000/2013/149428 від 22.01.2013, 20) №100270000/2013/150641 від 04.02.2013,

21) №100270000/2013/152057 від 18.02.2013, 22) №100270000/2013/152924 від 25.02.2013,

23) №100270000/2013/153776 від 04.03.2013, 24) №100270000/2013/153779 від 04.03.2013,

25) №100270000/2013/154711 від 12.03.2013, 26) №100270000/2013/155229 від 18.03.2013,

27) №100270000/2013/155487 від 19.03.2013, 28) №100270000/2013/156589 від 28.03.2013,

29) №100270000/2013/156936 від 01.04.2013, 30) №100270000/2013/156954 від 01.04.2013,

31) №100270000/2013/156963 від 01.04.2013, 32) №100270000/2013/157754 від 08.04.2013,

33) №100270000/2013/158009 від 09.04.2013, 34) №100270000/2013/158924 від 16.04.2013,

35) №100270000/2013/158928 від 16.04.2013, із розрахунком митної вартості товару відповідно до 1 методу визначення митної вартості, за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем для підтвердження заявленої митної вартості було подано декларації митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), доповнення (специфікації) до нього, рахунки-фактури (інвойси), накладні CMR, довідки про транспортні витрати, договори про перевезення.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості митним органом було витребувано від позивача додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Митний орган не погодившись із оцінкою позивача, здійснив її самостійно із застосуванням 6-го методу, в результаті чого було винесено рішення про визначення митної вартості товарів :

1) № 100190000/2012/312795/2 від 06.09.2012р., 2)№100190000/2012/312796/2 від 06.09.2012р.,

3)№100190000/2012/312813/2 від 12.09.2012р., 4) № 100190000/2012/312814/2 від 12.09.2012р.,

5)№100190000/2012/312972/2 від 23.10.2012р., 6) № 100190000/2012/312981/2 від 23.10.2012р.,

7)№ 100190000/2012/313008/2 від 30.10.2012р., 8)№100190000/2012/313009/2 від 30.10.2012р.,

9)№100190000/2012/313010/2 від 30.10.2012р., 10)№100190000/2012/313048/2 від 05.11.2012р.,

11)№100190000/2012/313049/2 від 05.11.2012; 12)№100190000/2012/313050/2 від 05.11.2012;

13) № 100190000/2012/313100/2 від 12.11.2012; 14)№100190000/2012/313101/2 від 12.11.2012;

15) № 100190000/2012/313112/2 від 13.11.2012; 16)№100190000/2012/313163/2 від 20.11.2012;

17) № 100190000/2012/313218/2 від 28.11.2012; 18)№100270000/2012/313321/2 від 19.12.2012;

19) № 100270000/2013/300038/2 від 22.01.2013; 20)№100270000/2013/300087/2 від 04.02.2013;

21) № 100270000/2013/300154/2 від 18.02.2013; 22)№100270000/2013/300198/2 від 25.02.2013;

23) № 100270000/2013/300236/2 від 04.03.2013; 24)№100270000/2013/300237/2 від 04.03.2013;

25) № 100270000/2013/300281/2 від 13.03.2013; 26)№100270000/2013/300306/2 від 18.03.2013;

27) № 100270000/2013/300319/2 від 19.03.2013; 28)№100270000/2013/300353/2 від 28.03.2013;

29) № 100270000/2013/300371/2 від 01.04.2013; 30) № 100270000/2013/300372/2 від 01.04.2013;

31) № 100270000/2013/300373/2 від 01.04.2013; 32) № 100270000/2013/300404/2 від 08.04.2013;

33) № 100270000/2013/300413/2 від 09.04.2013; 34) № 100270000/2013/300435/2 від 16.04.2013;

35) № 100270000/2013/300434/2 від 16.04.2013р., якими митну вартість товару було збільшено, у співвідношенні до вартості визначеної декларантом.

В подальшому товар імпортований позивачем було випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до п. 2 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, митний орган зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами Розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України від 01.06.2012 №883/21195, у графі 33 Рішення зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, що імпортуються (вартість операції), у тому числі посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Статтею 33 Митного кодексу України встановлено, що митні органи використовують інформаційні ресурси, що знаходяться у їх віддані, створені, оброблені та накопичені в інформаційних системах та складаються з відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що після здійснення співставлень рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості подібних за якісними характеристиками товарів у посадових осіб відділу митних платежів виникли обґрунтовані сумніви стосовно заявленої декларантом митної вартості товару, про що зазначено в гр.33 оскаржуваних Рішень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем при проведенні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до наказу Держмитслужби України від 13.07.2012 № 362 здійснено, окрім інших, у тому числі такі заходи:

- вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону України;

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено;

- перевірки наявності ознак підробки документів та наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів;

- перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця.

Відповідно до п. 5 ст. 54 Митного кодексу україни, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Також з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в декларанта та в митному органі з декларантом проведено консультації, та запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно з частинами 3 та 4 статті 53 Кодексу, зокрема шляхом надіслання електронного повідомлення, а саме:

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару,

- виписку з бухгалтерської документації,

- висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини,

- виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних або подібних (аналогічних) товарів на території України

- довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам,

- розрахунок ціни (калькуляцію).

Колегія суддів, дослідивши матеріали та фактичні обставини справи втановила, що декларантом - ТОВ «Вінкхаус Україна» не було надано на вимогу відповідача всі витребувані додаткові документи, а надані документи не містили всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності.

Зокрема, апеляційний суд погоджується з висновком Окружного адміністративного суду м. Києва про те, що рішення № 100190000/2012/312795/2 та № 100190000/2012/312796/2 від 06.09.2012 прийняті митним органом у зв'язку із тим, що наданий позивачем документ від 08.11.2012 у вигляді відповіді щодо рівня цін німецького та польського підрозділів Aug.Winkhaus GmbH&Co.KG не може розглядатись у якості підтвердження заявленої митної вартості, оскільки наданий виключно після звернення даної фірми із інформацією, зміст якої дублює рахунок-фактуру та відповідає асортименту тільки фактичної поставки, тобто має суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців.

Крім того, експертні висновки від 07.11.2012 №12/824 та №12/825 ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», надані Вами в якості додаткових, прийняті до уваги, але не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товарів тому, що вартісний аналіз проводився експертом виключно на документи, які надав замовник, та носять «консультативний» характер за відсутності в них обґрунтування ціни товарів з урахуванням вартості сировини.

Так, у вказаних висновках експертом не зазначені конкретні джерела інформації (не вказано, яких саме спеціалізованих видань розглянуті дані для підтвердження цін та яких саме виробників та постачальників відповідної продукції використана цінова інформація). Аналіз цін не здійснено, кон'юктура ринку не врахована, що не дає можливості використовувати надані документи в якості підтвердження заявленої митної вартості товару.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення спірних рішень № 100190000/2012/312813/2 та № 100190000/2012/312814/2 від 12.09.2012 слугувало те, що позивачем на вимогу митного органу в якості виписки з бухгалтерської документації були надані прибуткові накладні від 13.09.2012 №4500153867 та №4500153878, що були сформовані на підставі облікових даних ТОВ «Вінкхаус Україна».

Судом першої інстанції вірно встановлено, що зазначені накладні враховують лише витрати, які понесені підприємством у зв'язку з купівлею товару, його транспортуванням та здійснення перерахувань пов'язаних з митним оформленням товару у вільне використання, а позивачем не надано даних бухгалтерського обліку стосовно інформації по операціям з контрагентами.

Крім того, згідно з експертними висновками державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 27.11.2012 № 12/873, № 12/874 у ході експертного аналізу експертом розглядалися документи, що надавались до митного оформлення (контракт, специфікація до контракту, інвойси від 06.09.2012 № 1001534952, № 1001534956, додаток до контракту, додаткові угоди, товаро-транспортні документи), та інформація отримана від компанії «Aug.Winkhaus GmbH&Co.KG» (Польща).

Таким чином експерт, здійснюючи вартісний аналіз товару на підставі наданих до митного оформлення документів, посилається виключно на цінову політику фірми-виробника товару, орієнтовану безпосередньо ТОВ «Вінкхаус Україна», а не на кон'юнктуру ринку в цілому.

У експертному висновку від 27.11.2012 № 12/873 експерт двічі посилається на інвойс від 06.09.2012 № 1001534952 із зазначенням суми 17063,65 євро. Але, у інвойсі наданому до митного оформлення, зазначена інша сума - 71058,45 EUR.

Таблиця, що наявна у висновку з посиланням на інвойс від 06.09.2012 № 1001534952, за артикулами товарів та кількістю не співпадає із інвойсом (за таким саме номером та датою), за яким здійснювалось митне оформлення.

На підставі зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не можливість застосування експертних висновків ДП «Держзовнішінформ» від 27.11.2012 № 12/873 та № 12/874 як таких, що підтверджують заявлену позивачем митну вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, надані видаткові накладні від 24.09.2012 №52559410, від 27.09.2012 №52566419, від 27.09.2012 №52562139, від 28.09.2012 №52569961, від 27.09.2012 № 52566954 не супроводжуються податковими накладними, що не підтверджує фактичне постачання товарів відповідним підприємствам.

Судом першої інстанції вірно встанволено, що позивачем не надані виписки з бухгалтерських та банківських документів, які містять відповідні реквізити та банківські відмітки про надходження коштів в якості оплати за товари.

Також, судом першої інстанції вірно встанволено правомірність прийнятих митним органом рішень № 100270000/2013/300038/2 від 22.01.2013; № 100270000/2013/300087/2 від 04.02.2013; № 100270000/2013/300154/2 від 18.02.2013; № 100270000/2013/300198/2 від 25.02.2013; № 100270000/2013/300236/2 від 04.03.2013; № 100270000/2013/300237/2 від 04.03.2013; №100270000/2013/300281/2 від 13.03.2013; №100270000/2013/300306/2 від 18.03.2013; № 100270000/2013/300319/2 від 19.03.2013; № 100270000/2013/300353/2 від 28.03.2013; № 100270000/2013/300371/2 від 01.04.2013; № 100270000/2013/300372/2 від 01.04.2013; № 100270000/2013/300373/2 від 01.04.2013; № 100270000/2013/300404/2 від 08.04.2013; № 100270000/2013/300413/2 від 09.04.2013; № 100270000/2013/300434/2 від 16.04.2013;№ 100270000/2013/300435/2 від 16.04.2013.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що позивачем надавались експертні висновки державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 07.11.2012 №12/824, від 07.11.2012 № 12/825, від 27.11.2012 №12/873, від 27.11.2012 №12/874, від 07.12.2012і № 12/894, від 07.12.2012 № 12/895, від 07.12.2012 № 12/896, термін дії яких вже закінчився.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що замість розрахунку ціни (калькуляції) позивачем надані пояснення компанії виробника «Aug.Winkhaus GmbH&Co.KG» щодо порядку формування ціни продукції.

У листі компанії зазначається, що «ціни на фурнітуру, комплектуючі та інші товари для поставки в Україну в компанію ТОВ «Вінкхаус Україна» розраховуються на основі витрат на виробництво цих товарів плюс адміністративні витрати, витрати на збут продукції та з урахуванням середнього показника прибутковості». Однак, у листі не зазначена основна стаття витрат, на підставі якої формується вартість товару - сировина (метал),що є основною складовою вартості товару.

Також, слід зазначити, що ціни на продукцію протягом тривалого часу залишаються незмінними, незважаючи на те, що основна сировинна складова товару - метал, при цьому за даними Світових ринків ціни на метал постійно змінюються.

Комплект каталогів, наданий ТОВ «Вінкхаус Україна» не містить цінової інформації стосовно оцінюваних товарів. Тому, надані каталоги не можуть використовуватись в якості інформаційного матеріалу при здійсненні порівнянь наявної (у декларанта та митного органу) цінової інформації стосовно ідентичних та/або подібних товарів.

У своїх листах позивач зазначає про надання довідкової інформації щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам. При цьому, Позивач надає Звіт про стан рахунків торгового експорту щодо сум інвойсів, за якими товари відпускаються ТОВ «Вінкхаус Україна».

Однак, інформація щодо рівня цін, за якими товар продається на ринок України не є інформацією щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Надані митні декларації типу «EX A» MRN 13PL393010Е0014831, MRN 13PL393010Е0021249 не є копією митної декларації країни відправлення (як зазначено у частині 3 ст. 53 Кодексу), а роздрукована з електронної копії.

Дана декларація не містить відміток митних органів країни відправлення.

Крім того, позивачем не надано даних аналітичного бухгалтерського обліку стосовно детальної інформації по операціям з контрагентами «Aug.Winkhaus GmbH&Co.KG» (Німеччина) та «Aug.Winkhaus GmbH&Co.KG» (Польща).

Отже, підсумовуючи вищевказане, апеляційний суд вважає вірним висновок окружного адміністративного суду м. Києва про те, що надані позивачем до митного оформлення документи, не можуть бути підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Відповідно до ч. 18 ст. 58 МКУ при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:

- вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;

- митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 Кодексу;

- митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів,

Таким чином, позивачем не доведено, що заявлена митна вартість є близькою до вартості операцій відповідно до вимог частини 18 спи 58 Кодексу та не довів, що взаємозв'язок між; продавцем і покупцем не вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Декларант зобов'язаний надавати митному органу лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності заявленої митної вартості товару.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем правомірно було здійснено коригування митної вартості на підставі поданих декларантом документів та наявних відомостей із застосуванням положень ст. 64 МКУ (резервний метод) відповідно до якої, митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях та видано спірні рішення, а також відповідачем було правомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачені такі методи визначення митної вартості товарів: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період з однаковими ознаками, а саме: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період враховуючи такі ознаки: якість, наявність торгової марки, їх репутація на ринку.

Відповідно до ст. 60 Митного кодексу України, під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не використовувались у зв'язку з відсутністю інформації щодо митної вартості ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Для використання методу визначення митної вартості на основі віднімання вартості у митного органу була відсутня інформація щодо ціни одиниці товару, за якою оцінювані ідентичні чи подібні товари продаються найбільшою партією на території України одночасно або у час, максимально наближений до часу ввезення, або на найбільш ранню дату після ввезення товарів, які оцінюються, але до сплину 90-денного строку.

Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не був використаний у зв'язку з тим , що Позивачем не були надані документи на основі яких можливо застосувати даний метод: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку та загальних витрат, витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, витрат на страхування цих товарів та інших витрат, пов'язаних із ввезенням цих товарів в Україну.

Згідно із статтею 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінкхаус Україна» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 26.12.2013 року.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром,

М.С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.