Постанова № 36405421, 24.12.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10555/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Епель О.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Бащенко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київгаз» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Київгаз» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21.06.2013 року №0000654120, №0000664120.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з контрагентами: ТОВ «Івітек ТТК» за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, ТОВ «КФ «Горизонталь» за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року; за наслідками перевірки складено акт від 28.05.2013 року №609/41-20/03346331.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем:

- п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 11891,00 грн., у тому числі за ІІ квартал 2012 року на 942,00 грн., ІІІ квартал 2012 року - 5413,00 грн., ІV квартал 2012 року - 5536,00 грн.;

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 109028,00 грн., у тому числі за квітень 2012 року на 13333,00 грн., за травень 2012 року - 25250,00 грн., липень 2012 року - 65000,00 грн., серпень 2012 року - 5445,00 грн.

В обґрунтування заниження податкових зобов'язань відповідач посилається на не підтвердження реальності здійснення господарських відносин із ТОВ «Івітек ТТК» та ТОВ «КФ «Горизонталь».

Так, щодо господарських операцій позивача із ТОВ «Івітек ТТК» орган державної податкової служби посилається на те, що у зазначеного контрагента відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутні транспортні засоби та приміщення для зберігання товарів.

Щодо господарських операцій позивача з ТОВ «КФ «Горизонталь» відповідач посилається на акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.06.2012 року» від 13.11.2012 року №7593/22-7/37889322, відповідно до якого товариство не знаходиться за адресою; також посилаючись на акт зазначає, що згідно протоколу допиту свідка - ОСОБА_2, засновника ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», останній ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності товариства не має, ніяких фінансово - господарських документів не підписував, зареєстрував товариство за грошову винагороду.

21 червня 2013 року відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:

- №0000664120, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 136285,00 грн., у тому числі за основним платежем 109028,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27257,00 грн.;

- №0000654120, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 17836,50 грн., у тому числі за основним платежем 11891,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5945,50 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім неправомірно сформовані дані податкового обліку по господарським операціям з ТОВ «Івітек ТТК» та ТОВ «КФ «Горизонталь».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, під час розгляду зазначеної категорії справ необхідно звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку та приймати на підтвердження даних податкового обліку лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Івітек ТТК», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Івітек ТТК» (продавець) укладений договір поставки продукції від 28 березня 2012 року №Т-194/04-18, відповідно до якого останній зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, номенклатура і кількість якого визначено в рахунках - фактурах та специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. До відвантаженої продукції додаються наступні документи: накладна, рахунок - фактура, податкова накладна, документ, що підтверджує якість продукції (паспорт, сертифікат відповідності). Розрахунки проводяться шляхом 100% попередньої оплати в термін десяти банківських днів після виставлення рахунку - фактури.

До зазначеного договору між сторонами було складено специфікацію, в якій визначено найменування та ціну товару:

- Детектор газу «Snooper mini» у кількості 5 шт.;

- Вибухозахістний багатофункціональний газовимірювальний прилад ЕХ-ТЕС HS 660 у кількості 4 шт.;

- Сенсор газочутливий ПГС-1ЕХ до газоаналізатору ТПГ-94, ІГ-6, ФП-12 у кількості 234 шт.

Аналогічного змісту був укладений між позивачем та ТОВ «Івітек ТТК» договір від 05 квітня 2012 року №17 та специфікація №1, в якій визначено найменування та ціна товару - Пробовідбірник БМП2-2Л у кількості 8 шт.

На підтвердження виконання договору позивачем надано рахунки - фактури, видаткові накладні, податкові накладні на загальну суму ПДВ 95694,99 грн., платіжні доручення.

Також, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з вказаним контрагентом позивачем надані акти приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів; довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей; витяг з журналу реєстрації довіреностей, паспорти на детектор газу «Snooper mini», вибухозахістний багатофункціональний газовимірювальний прилад ЕХ-ТЕС HS 660, пробовідбірник БМП2-2Л; свідоцтва про державну метрологічну атестацію детектору газу «Snooper mini», газовимірювального приладу ЕХ-ТЕС HS 660.

Розглядаючи реальність господарських операцій позивача з ТОВ «КФ «Горизонталь», на підставі яких позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Колегією суддів встановлено, що між позивачем (замовник) та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 17 квітня 2012 року №Т-199/04-20, відповідно до якого останній надає послуги спрямовані на отримання дозвільної, погоджувальної документації, необхідної для проведення робіт по переплануванню будівлі, розташованої по вул. Кіквідзе, 4б, у м. Києві та інші послуги, що передбачені пунктом 2 договору. Виконавець зобов'язується виконати послуги вказані в п. 2.1 не пізніше 17 серпня 2012 року. Пунктом 4.2 договору передбачено, що після підписання даного договору замовник сплачує 50% вартості послуг в триденний термін; наступну 25% вартості послуг замовник сплачує в триденний термін після подання для затвердження в Печерську райдержадміністрацію документацію по переплануванню нежитлових приміщень; остаточну суму 25% вартості послуг замовник сплачує в триденний термін після надання послуг по даному договору , тобто після видачі замовнику дозвільної (погоджувальної документації), що дає йому право на проведення робіт.

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (виконавець) було укладено договір про надання послуг від 17 квітня 2012 року №Т-198/04-20, відповідно до якого останній надає послуги спрямовані на отримання дозвільної, погоджувальної документації, необхідної для проведення робіт по реконструкції фасадів будівлі, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-б. Порядок оплати визначений як і у попередньому договорі.

На підтвердження виконання договору надані податкові накладні та платіжні доручення.

Також, колегією суддів встановлено, що позивачем на виконання умов договорів було перераховано на користь ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» 50% вартості робіт, проте, контрагент не виконав зобов'язання у зв'язку із чим товариство звернулося до Господарського суду м. Києва про стягнення сплаченого авансу, про що свідчать наявні в матеріалах справи позови.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарські операції позивача з зазначеними вище контрагентами здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними, та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено колегією суддів, на дату підписання договорів та розрахункових документів контрагенти позивача не були припинені та були платниками податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21 червня 2013 року №0000654120, №0000664120 підлягають задоволенню.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київгаз» задовольнити.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2013 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків від 21 червня 2013 року №0000654120, №0000664120.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 25.12.2013 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: О.В. Епель

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Епель О.В.

Федотов І.В.