Постанова № 36404380, 12.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2013 рокуСправа №827/2899/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді Шаповала І.І., за участю секретаря Пономарьової І.В., за участю представника відповідача Сирського С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Севастопольської міської Ради про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

22.11.2013р. ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Севастопольської міської Ради, в якому просила:

· Визнати протиправними дії Відповідача в частині відмови в задоволенні її клопотання про виділення та передачу у власність земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 га в адміністративних межах м. Севастополя, АР Крим, АР Крим.

· Скасувати рішення Севастопольської міської ради № 5928 від 17.09.2013 р. в частині відмови в задоволенні її клопотання.

· Зобов'язати Відповідача винести на засідання сесії Севастопольської міської ради та розглянути подане клопотання у відповідності до чинного законодавства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка звернулася до Севастопольської міської Ради з клопотанням про отримання безоплатно у власність земельної ділянки в межах міста Севастополь, а рішенням Севастопольської міської Ради №5928 від 17.09.2013 позивачці відмовлено у задоволенні вказаного клопотання з підстав, не передбачених статтею 118 Земельного кодексу України.

Позивач у судове засідання не з'явилась, до початку судового засідання надіслала заяву про розгляд справи за її відсутністю. Представник відповідача позов не визнав, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до Севастопольської міської Ради з клопотанням від 21.05.2013 р., в якому просила:

«визначити без мого погодження та виділити мені земельну ділянку орієнтованим розміром до 0,10 га в межах міста Севастополь АР Крим, з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва»

«розглянути це питання на сесії ради у встановлений законодавством місячний термін з прийняттям об'єктивного і обґрунтованого рішення» (а.с.12-13).

До даного клопотання надавалася копія паспорту, копія Договору про надання юридичних послуг № 107/05/13-зд від 21.05.2013 р., а також «Графічні матеріали на 1 арк».

Зазначене клопотання було розглянуто і 17.09.2013 Севастопольською міською Радою було прийняте рішення № 5928 про відмову у його задоволенні. Суд вважає таке рішення законним і обґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, на підставі даних норм Земельного кодексу України:

Рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради надається дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або відмова у його наданні). Але представник позивача не просив, у тому числі у клопотанні від 07.02.2013 р., надати позивачеві дозвіл на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки. Представник позивача просив у клопотанні саме «визначити без мого погодження та виділити мені земельну ділянку орієнтованим розміром 0,10 га», тобто Севастопольська міська Рада, діючі на підставі ч. 7 ЗК України, не могла прийняти безпосередньо рішення про виділення позивачу земельної ділянки. Також при тому якійсь «визначення без погодження» земельної ділянки - зовсім не передбачено ч. 6, 7 ст. 118, а також іншими нормами Земельного кодексу України. Севастопольська міська Рада, діючі на підставі ч. 6 - 9 ст. 118 ЗК України, ст. 20, 22, 50 Закону України «Про землеустрій», може прийняти (попередньо) лише рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, а потім, на підставі розробленого проекту землеустрою, прийняти рішення про його затвердження та передачу земельної ділянки у власність заявника.

Отже, виконати вимоги позивача, зазначені у клопотанні, а саме, «виділити мені земельну ділянку» та «розглянути це питання на сесії ради» - є неможливим, оскільки виконання цей вимоги суперечить наведеним нормам законодавства.

Позивач, як «графічні матеріали» до клопотання від 20.05.2013р., надав 1 аркуш паперу, на якому нанесено у дрібному масштабі план південно-західної частини території півострову Крим з нанесеними пунктиром межами міста Севастополя (а.с.14). Ніяких інших графічних документів, а також ніяких визначень на даному аркушу паперу не вказано. В тому числі не визначено будь-яких меж, креслень, заштрихованих, закрашених, або виділених у іншій спосіб територій будь-яких земельних ділянок.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, до клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. У даній нормі «бажане місце розташування земельної ділянки» визначає місце розташування саме тої земельної ділянки, яку намагається набути зацікавлена особа, відповідної орієнтованої площі. Позивач намагається отримати земельну ділянку орієнтованою площею 0,10 га. Отже, він повинен визначити на графічних матеріалах саме ту бажану земельну ділянку орієнтованою площею 0,10 га, яку, він намагається отримати, визначивши її бажане місце розташування на місцевості.

При тому «бажане місце розташування земельної ділянки», зазначене у ч. 6 ст. 118 ЗК України, не можна розуміти та визначати як «поверхня земної кули», чи «уся територія України», чи «уся територія певного адміністративно - територіального утворення» тощо. Така повністю невизначена вказівка заявником бажаного місця розташування земельної ділянки повністю виключає можливість дотримувати вимоги ч. 7 ст. 118 ЗК України, а саме: встановити достовірно відповідність чи невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При тому, статтею 118 або іншими нормами Земельного кодексу України не встановлено обов'язку відповідних органів, що здійснюють розпорядження земельним ділянками, самостійно визначати місце розташування земельних ділянок для зацікавлених осіб, самостійно вирішувати, яку саму земельну ділянку надати заявникові, чи пропонувати заявникам декілька земельних ділянок на вибір. Право вибору земельної ділянки для отримання її у власність є правом виключно самого громадянина.

Таким чином, позивачем не дотримано вимог частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, що було законною підставою для прийняття Севастопольською міською Радою рішення від 17.09.2013 № 5928 про відмову позивачеві.

(Аналогічна правова позиція та висновки викладені у справі № 827/1231/13-а в постанові ОАС від 23.05.2013р. та ухвалі СААС від 24.07.2013р.).

З тих же самих підстав не підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання відповідача винести на засідання сесії Севастопольської міської Ради та розглянути клопотання позивача, оскільки це клопотання вже було розглянуто на пленарному засіданні Ради та за його розглядом було прийнято рішення згідно статті 118 ЗК України, а саме рішення від 17.09.2013 № 5928. Повторний розгляд клопотання осіб, поданих в порядку ч. 6 ст. 118 ЗК України, законом не передбачено.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Згідно з частиною другою ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні відповідачем доведено суду правомірність оскаржуваного рішення, а доводи позивача не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

За таких обставин суд дійшов до висновку про те, що оскаржуване рішення є правомірним, а тому підстав для його скасування та для задоволення позовних вимог не має.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 12.12.2013р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанова складена 13.12.2013р.

Суддя І.І. Шаповал.