Постанова № 36404373, 24.12.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2013 року № 826/19319/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуюча суддя Власенкова О.О., судді Головань О.В. та Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної виконавчої служби України (далі - відповідач, ДВС України) про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому з урахуванням заяви від 17 грудня 2013 року просить:

- визнати протиправними дії державного виконавця Борейка М.В. щодо арешту всього нерухомого майна, арешту транспортного засобу марки ПА, 2000 р.в., днз НОМЕР_1, колір синій, розшуку майна боржника, звернення з поданням до суду про обмеження права ОСОБА_1 щодо виїзду за межі України, прийняття до виконання виконавчого провадження № 3556202 без письмового доручення начальника відділу;

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Борейка М.В. у формі неповернення виконавчого листа стягувачу, неповідомлення ОСОБА_1 про звернення до суду з поданням про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без його повідомлення про це, а також неповідомлення про прийняття державним виконавцем виконавчого провадження № 35562002 до виконання.

В обґрунтування позову позивач зазначив про відсутність у державного виконавця Борейка М.В. повноважень вчиняти виконавчі дії у виконавчому провадженні № 35562002 у зв'язку з тим, що це виконавче провадження в установленому законом порядку йому не передавалось, а також у зв'язку із закінченням встановленого законом шестимісячного строку для виконання рішень немайнового характеру.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо позову заперечила, просила відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши та оцінивши докази, що містяться у справі, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

За змістом статті 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, поміж іншого, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_2 від 05 грудня 2012 року ВП № 35562002 відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови відділу примусового виконання рішень ДВС України від 01 листопада 2012 року № 29778819 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в розмірі 2 489 539,33 грн. Боржника зобов'язано виконати рішення та в семиденний строк з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження повідомити державного виконавця про його виконання.

19 грудня 2012 року позивач отримав зазначену постанову державного виконавця, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне

виконання рішення боржником.

Відповідно до частини 6 цієї ж статті Закону боржник зобов'язаний надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

У семиденний строк з моменту отримання постанови позивач - боржник у виконавчому провадженні № 35562002 виконавчий збір не сплатив, що його представником в судовому засіданні не заперечувалось.

Статтею 5 Закону встановлено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Відповідно до частини 1 статі 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За відсутності доказів сплати боржником виконавчого збору 21 жовтня 2013 року державний виконавець Борейко М.В. звернувся із запитами:

- № 11-0-35-367/5.-598/7 до Державної авіаційної служби України, Державного агентства України із земельних ресурсів, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державної інспекції з безпеки на морському та річковому транспорті щодо надання інформації про наявність майна, зареєстрованого за боржником;

- № 11-035-367/5.-598/7 до Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем МВС України, Департаменту розвитку ІТ електронних, УДАІ ГУ МВС в м.Києві щодо надання інформації про наявність майна, зареєстрованого за позивачем.

У відповідь на вказані запити до відділу примусового виконання рішень ДВС України надійшла інформація про відсутність об'єктів нерухомого майна, зареєстрованого за ОСОБА_1, та про наявність зареєстрованого за ним транспортного засобу марки ПА, модель, рік випуску 2000, колір синій, № кузова НОМЕР_2, № шасі НОМЕР_3

Інформація від боржника щодо виконання виконавчого документа та надання інформації про наявне у нього майно до державного виконавця не надійшла.

19 листопада 2013 року державний виконавець Борейко М.В. направив на адресу позивача вимогу від 01 листопада 2012 року № 35562002/5.-598/7 щодо виконання постанови про стягнення з нього виконавчого збору та надання інформації про виконання ним рішення і про належне йому майно.

19 листопада 2013 року державним виконавцем Борейко М.В. винесено:

- постанову про накладення арешту на все нерухоме майно, що належить боржнику у межах суми стягнення 2 489 539,33 грн. та заборону здійснення відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику в межах суми боргу;

- постанову про накладення арешту на транспортний засіб марки ПА, 2000 р.в., днз НОМЕР_1, колір синій, що належить боржнику у межах суми стягнення 2 489 539,33 грн., та про заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику;

- постанову про розшук майна - транспортний засіб марки ПА, 2000 р.в., днз НОМЕР_1, колір синій та заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, що належить боржнику.

Зазначені постанови позивач отримав поштою 28 листопада 2013 року, тому він в межах визначеного законом десятиденного строку 05 грудня 2013 року звернувся до суду з даним позовом.

За висновком суду за відсутності інформації про нерухоме майно боржника, невиконання ним самостійно в установлений строк виконавчого документа вказані постанови винесені державним виконавцем Борейко М.В. обґрунтовано, в межах повноважень та на підставі закону тому у суду відсутні підстави для визнання їх протиправними.

Так, частиною 1 статті 40 Закону встановлено , що у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Відповідно до частини 6 статті 52 Закону стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

За містом статті 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та може накладатися державним виконавцем шляхом:

- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

- винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення

заборони на його відчуження;

- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною 2 цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем

штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Відповідно до пункту 18 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

На підставі приписів вказаної правової норми та ураховуючи невиконання боржником виконавчого документа, що встановлено судом вище, державний виконавець Борейко М.В. правомірно звернувся до Дарницького районного суду міста Києва із поданням від 21 жовтня 2013 року № 35562002/5-598/7 про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, тому у суду відсутні підстави для визнання таких його дій протиправними, незважаючи на те, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 листопада 2013 року у справі № 753/18488/13-ц державному виконавцю Борейку М.В. відмовлено у задоволенні його подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 з огляду на відсутність доказів про ухилення боржника від виконання виконавчого документу, намірів боржника покинути територію України та наявності у нього закордонного паспорту.

При цьому зі змісту вказаної ухвали вбачається, що представник боржника брав участь у судовому розгляді вказаного подання.

Що стосується неповідомлення державним виконавцем Борейко М.В. боржника про направлення до суду вищевказаного подання, то такі доводи відповідача не відповідають дійсності, оскільки листом від 21 листопада 2013 року № 35562002/5.-598/7, направленим на адресу боржника 26 листопада 2013 року, державний виконавець Борейко М.В. повідомив його про це.

Відповідно до підпункту 11.1.5 Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, про направлення до суду подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду державний виконавець повідомляє боржника.

За відсутності в Інструкції з організації примусового виконання рішень конкретно визначених строків, протягом яких державний виконавець повинен повідомити боржника про направлення до суду подання щодо його обмеження у праві виїзду за межі України, суд не вбачає порушень з його боку вимог підпункту 11.1.5 цієї Інструкції.

Не заслуговують на увагу суду доводи позивача про відсутність у державного виконавця Борейка М.В. підстав для вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 35562002 з огляду на відсутність в матеріалах виконавчого провадження доказів про передачу йому цього виконавчого провадження в порядку, установленому пунктами 6.1 та 6.2 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Пунктом 6.1 згаданої Інструкції встановлено, що, зокрема, виконавче провадження може бути передано від одного державного виконавця до іншого у випадках, визначених Законом та цієї Інструкцією.

Згідно з пунктом 6.2 Інструкції передача виконавчого провадження в межах одного органу ДВС або виконавчої групи здійснюється за письмовим дорученням начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівника робочої групи.

Виконавче провадження передається від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу ДВС, зокрема, у зв'язку зі звільненням державного виконавця чи відстороненням від виконання повноважень за посадою відповідно до Закону України «Про державну службу».

За містом пункту 6.3 Інструкції передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися від одного державного виконавця до іншого в межах органу ДВС та виконавчої групи - за рішенням відповідних керівників цих органів та керівника виконавчої групи у разі покладення на нього прав та повноважень, встановлених Законом, у виконавчому провадженні для начальників відділів територіальних органів ДВС.

Наказом ДВС України від 01 березня 2013 року № 177/к підтверджується звільнення з 04 березня 2013 року ОСОБА_2 з посади головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України.

Наказом Державної виконавчої служби України від 19 березня 2013 року № 216/к Борейка М.В. призначено на посаду державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України з 19 березня 2013 року.

На титульній сторінці матеріалів виконавчого провадження № 35562002 зазначено внутрішній номер цього виконавчого провадження - 598/7-2013.

Відповідно до акту приймання-передавання від 22 березня 2013 року, затвердженого начальником відділу примусового виконання рішень ДВС України Черноволовим В.А., державному виконавцю Борейку М.В. передано виконавче провадження за внутрішнім номером 598, що підтверджує обґрунтовану передачу в установленому порядку названому державному виконавцю цього виконавчого провадження.

Ні Закон, ні Інструкція не визначають обов'язку відповідача або державного виконавця щодо обов'язкового повідомлення сторін у виконавчому провадженні про міну державного виконавця.

Згідно з пунктом 6.7 Інструкції при передачі виконавчого провадження з одного органу ДВС до іншого, від одного державного виконавця до іншого відповідні відомості заносяться до Єдиного реєстру.

Постанова державного виконавця від 05 грудня 2012 року № 35562002 містить інформацію про ідентифікатор доступу до Єдиного реєстру виконавчих проваджень, з якого можливо отримати інформацію щодо державного виконавця, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження.

У зв'язку з викладеним у суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про визнання протиправними дій державного виконавця Борейка М.В. щодо прийняття ним до виконання виконавчого провадження № 35562002.

Водночас не ґрунтуються на Законі доводи позивача про відсутність підстав у державного виконавця Борейка М.В. вчиняти виконавчі дії після сплину шестимісячного строку, встановленого статтею 30 Закону, перебіг якого закінчився 04 червня 2013 року.

Статтею 30 Закону визначено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Вказаний строк, за висновком суду, не є пресічним для вчинення виконавчих дій та встановлений Законом з метою їх вчинення в розумні строки. Саме по собі закінчення цього строку не зумовлює настання у державного виконавця безумовного обов'язку закінчити виконавче провадження або повернути виконавчий документ стягувачну або органу, який його видав. Таким чином, після сплину згаданого шестимісячного строку у державного виконавця Борейка М.В. не було підстав для закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувану чи органу, який його видав, що свідчить про відсутність в такому випадку його протиправної бездіяльності.

За наведених обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.

Головуюча суддя О.О. Власенкова

судді О.В.Головань

А.С.Мазур