Постанова № 36403527, 19.12.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 грудня 2013 р. № 820/11510/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

за участі секретаря судового засідання Хмелівської Н.М.,

за участю сторін:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Десятської О.О.,

представника третьої особи - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду справу за позовом ОСОБА_1 до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, третя особа - ОСОБА_4, про поновлення на роботі та стягнення суми,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати незаконним та скасувати розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області № 230 від 04.09.2013 року "Про звільнення ОСОБА_1" ; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника фінансового управління Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області; стягнути з Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 6896,40 грн.; стягнути з Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області на користь ОСОБА_1 суму моральної шкоди 10000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до розпорядження № 98-к від 29.06.2000 року його було призначено на посаду завідувача фінансовим відділом (в подальшому перейменовано на начальника фінансового управління) до Дергачівської районної адміністрації Харківської області. Відповідно до наказу № 13-в від 10.06.2013 року Фінансового управління Дергачівської районної державної адміністрації позивач відбув в щорічну відпустку з 11 червня 2013 року по 04 вересня 2013 року. 25.07.2013 року відповідно до наказу № 19-в від 25.07.2013 року відпустка була продовжена з 05.09.2013 року по 24.09.2013 року. У червні 2013 року позивачем була написана заява про звільнення на підставі п.1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, однак 06.08.2013 року позивач звернувся із заявою на ім'я голови Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, де зазначив, що подана заява про звільнення не дійсна. 30.08.2013 року позивач повторно звернувся до відповідача та знову зазначив, що заява про звільнення не дійсна. Однак, 04.09.2013 року розпорядженням № 230 Дергачівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 було звільнено. Позивач не погоджується з діями відповідача та вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушення вимог діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню У зв'язку із чим позивач просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи в судовому засіданні 19.12.2013 року проти задоволення позову заперечував, зазначив, що відповідно до ст. 36 КЗпП України є вичерпний перелік підстав, з яких трудовий договір може бути розірвано. Відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України однією з підстав є угода сторін. Позивачем 04.09.2013 року було подано заяву, у якій він просив звільнити його за угодою сторін з займаної посади з 05.09.2013 року. На підставі заяви позивача, листа-погодження директора Департаменту фінансів Харківської обласної державної адміністрації від 04.09.2013 року № 04-02/28/180 було видано розпорядження голови Дергачівської РДА від 04.09.2013 року № 230-к "Про звільнення ОСОБА_1". Таким чином, відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв у межах та у спосіб передбачений законом, у зв'язку із чим відповідач просив у задоволенні позову просив відмовити.

Вислухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Нормами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 29.06.2000 року розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області № 98-к був призначений на посаду завідуючого фінансового відділу Дергачівської районної державної адмістрації, як такого, що пройшов за конкурсом (а.с. 154).

26.10.2000 року розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області № 207-к був переведений на посаду начальника фінансового управління райдержадміністрації (а.с. 155).

Судом встановлено, що розпорядженням 04.09.2013 року № 230-к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника фінансового управління Дергачівської районної державної адміністрації (а.с. 212).

Підставою для прийняття розпорядження про звільнення стала заява ОСОБА_1 від 04.09.2013 року, у якій позивач просив звільнити його з посади за згодою сторін, а також лист-погодження директора Департаменту фінансів Харківської обласної державної адміністрації від 04.09.2013 року № 04-02-28/180 та подання заступника голови Дергачівської районної державної адміністрації К.Б. Каратаєвої (а.с. 208-211).

З дослідженої в судовому засіданні копії заяви про звільнення поданої, вбачається що позивач просив звільнити його з займаної посади за згодою сторін, яка зареєстрована Дергачівської районної державної адміністрації 04.09.2013р. (а.с. 208).

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Слід зауважити, що припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року, з наступними змінами, передбачено, що судам необхідно мати на увазі, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п. 1 ст. 36 КЗпП України, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст. 38 КЗпП України).

При розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевіряти їх відповідність законові. Суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

Тобто, основними умовами угоди про припинення трудового договору за п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України щодо яких сторони трудового договору повинні дійти згоди, є підстава припинення угоди сторін, та строк, з якого договір припиняється.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач просив звільнити його з займаної посади саме за згодою сторін. Крім того, на зазначеній заяві була проставлена резолюція заступника голови районної державної адміністрації, що виконувала обов'язки голови Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, тобто сторонами трудового договору було досягнуто домовленості щодо звільнення ОСОБА_1 за угодою сторін - п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Щодо посилань позивача на те, що заява була написана ним під тиском керівництва та у серпні 2013 року, а також на те, що ним були надані до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області заяви від 06.08.2013 року та від 30.08.2013 року, у яких позивач просив вважати недійсним заяву про звільнення від 04.09.2013 року суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 06.08.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області із заявою, у якій просив заяву від 04.09.2013 року про звільнення за власним бажанням вважати недійсною у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю (а.с. 17).

Проте, доказів подання ОСОБА_1 до відповідача заяви про звільнення за власним бажанням позивачем не надано.

Крім того, Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області листом від 04.09.2013 року №01-53/4541 було повідомлено, що до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області не надходила заява позивача за звільненням за власним бажанням (а.с 12), на підтвердження чого надано до матеріалів справи роздруківку з журналу реєстрації вхідних документів за червень 2013р. (а.с.74-132).

Також 30.08.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області із заявою, у якій просив заяву від 04.09.2013 року про звільнення за згодою сторін вважати недійсною та повернути її заявнику (а.с. 16).

Однак, суд вважає за необхідне зауважити на те, у разі написання заяви про звільнення у порядку ч. 1 ст. 36 КЗпП України, тобто за згодою сторін, чинним законодавством не передбачена можливість продовження роботи протягом двох тижнів та відкликання працівником заяви про звільнення, а тому заява ОСОБА_1 від 30.08.2013 року не приймається до уваги.

Судом встановлено, що листом від 04.09.2013 року № 01-53/4540 позивача було повідомлено, що Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області у відповідності до вимог чинного законодавства було розглянуто заяву ОСОБА_1 про звільнення від 04.09.2013 року за згодою сторін та запрошено позивача на ознайомлення із розпорядженням про звільнення (а.с 11).

Отже, посилання позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів того, що заява про звільнення за згодою сторін була написана ним під тиском, крім того матеріалами справи підтверджено, що заява була власноруч написана ОСОБА_1 04.09.2013 року .

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області № 230 від 04.09.2013 року "Про звільнення ОСОБА_1" прийнято в межах та у спосіб визначений чинним законодавством України.

Відповідач, як суб'єкти владних повноважень надав до суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, довів належними та допустимими доказами факт правомірності прийнятого розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області № 230 від 04.09.2013 року "Про звільнення ОСОБА_1", а тому позов в частині скасування зазначеного рішення не підлягає задоволенню.

Отже, оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про стягнення суми моральної шкоди є похідними від вимоги про скасування рішення про звільнення позивача, яка визнана судом необґрунтованою, а тому також не підлягають задоволенню.

Враховуючи, що при розгляді даної справи судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач - як суб'єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області про скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення сум не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області про поновлення на роботі та стягнення сум - залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 25.12.2013 року.

Суддя С.О. Чудних