Постанова № 36403235, 03.12.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 грудня 2013 року Справа № 814/4371/13-а

м. Миколаїв

11:40

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:

Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолит Маркетинг», вул. Адм. Макарова, 7, м. Миколаїв, 54030

про:

стягнення податкового боргу в сумі 34 461 грн.,

Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (надалі – ДПІ або позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолит Маркетинг» (надалі – Товариство або відповідач) податкового боргу з податку на прибуток в сумі 34461 грн.

Представник ДПІ заявив клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження (ар. с. 21).

Копія повістки, яку суд направив відповідачу, повернулась до суду без вручення адресату з відміткою поштової установи «За закінченням терміну зберігання» (ар. с. 27-29). Частиною 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином. У разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів (частина 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України). Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

в с т а н о в и в:

17.06.2008 Товариство було взято на облік як платник податків за № 12700, що підтверджується наданою позивачем копією довідки від 14.10.2013 № 1314041400706 (ар. с. 13).

09.08.2012 Товариство подало ДПІ податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за три квартали 2013 року (ар. с. 5-7), в якій самостійно визначило суму податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, - 34461 грн. Згідно з підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації за календарний квартал подаються протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України). Враховуючи це, Товариство мало сплатити не пізніше 30.07.2013 – 11487 грн. (за червень 2013 року), не пізніше 30.08.2013 – 11487 грн. (за липень 2013 року) і не пізніше 30.09.2013 – 11487 грн. (за серпень 2013 року).

Як зазначено у пункті 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, самостійно обчислена платником податків сума податкового зобов’язання, зазначена ним у податковій декларації, вважається узгодженою.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк грошового зобов’язання є податковим боргом.

16.08.2013 позивач направив відповідачу податкову вимогу від 02.08.2013 № 4-22 (ар. с. 9), яка була повернута до органів ДПІ без вручення (ар. с. 22).

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Відповідно до пункту 95.4 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач своїм правом не скористався, позов не заперечив, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолит Маркетинг», вул. Адмірала Макарова, 7, м. Миколаїв, 54030 (банківські реквізити не відомі, ідентифікаційний код 35938170) на користь Державного бюджету Заводського району м. Миколаєва (банківські реквізити: р/р 34128999700003, банк ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013, ОКПО 37992781) податковий борг в сумі 34 461 грн.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна