Постанова № 36403054, 16.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 року м. Київ 810/4677/13-а

11:32

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Волощук Л.В.,

представників сторін:

від позивача - Заріцький В.В.,

від відповідача - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Гранул»

до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції

Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Гранул» з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.05.2013 № 0000982201 та від 07.05.2013 № 0000992201.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акта перевірки, в якому податковим органом встановлено неправомірне формування позивачем податкового кредиту та витрат за рахунок сум податку, сплачених контрагентам позивача у складі ціни за придбані товари та послуги, оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, господарські операції не спричинили настання правових наслідків та за своїм змістом є безтоварними та фактично не відбулись.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними, оскільки відносини з ФОП ОСОБА_3 мали реальний характер - як товари, так і послуги надані у повному обсязі і оплачені позивачем. Як стверджує позивач, реальність господарських операцій з ФОП ОСОБА_3 підтверджується первинними бухгалтерськими та іншими документами, у тому числі товарно-транспортними накладними.

Під час судового розгляду представник податкового органу проти задоволення позову заперечував, надав суду письмові заперечення у письмовій формі. У своїх поясненнях зазначив, що відносно господарських операцій на придбання сільськогосподарської продукції у ФОП ОСОБА_4 у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення продукції. Також у позивача відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення ФОП ОСОБА_3 дизельного пального, яке було придбано за накладною від 25.07.2012 № 75, страховий поліс страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів.

Щодо транспортно-експедиційних послуг під час перевірки виявлено, що деякі товарно-транспортні накладні мають однакові номери та Акти надання послуг складені без зазначення конкретно виконаних послуг, їх обсягу, маршруту та виду тощо.

В ході судового розгляду суд ухвалою від 02.10.2013 зупинив провадження у справі для виклику в судове засідання в якості свідка контрагента ТОВ «Світ гранул» фізичну особу -підприємця ОСОБА_3.

У судове засідання 16.10.2013 з'явився представник позивача та свідок. Уповноважені представники відповідача у судове засідання 16.10.2013 не з'явились.

Відповідач повідомлений судом належним чином про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать дані наявної в матеріалах справи розписки.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін та свідка, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, між позивачем і ФОП ОСОБА_3 укладено договори купівлі-продажу від 21.10.2011 № 19 і від 01.11.2011 № 24, предметом яких була поставка товару, а саме: макухи соєвої, висівок пшениці та кормозмішувача горизонтального.

Крім того, між позивачем і ФОП ОСОБА_3 укладено договори на транспортно-експедиційне обслуговування від 25.11.2011 № 28 і від 01.03.2012 № 4ТР, предметом яких було надання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу замовника автомобільним транспортом.

За результатами проведених господарських операцій складено: податкові накладні, видаткові накладні, Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), Акти надання послуг, товарно-транспортні накладні.

Суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг і товару включені позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів. Крім того, суми сплачених коштів за придбані послуги і вартості товару віднесено позивачем до складу витрат відповідних періодів.

Посадовою особою Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ «Світ гранул» з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ФОП ОСОБА_3 за період з 01.10.2011 по 31.07.2012, за результатами якої складено Акт від 16.04.2013 № 144/22-011/37455534 (далі - Акт перевірки).

Як вбачається з Акта перевірки за наслідками її проведення податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, ст. 134.1, п. 138.2, 138.3, 138.4, 138.5 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XlV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст.207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, є по своїй суті безтоварними, встановлено неправомірність формування витрат, що призвело до їх завищення в сумі 1172520,60 грн., що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 250918,17 грн., в т.ч. за 4 квартал 2011року в сумі 53921,34 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 69358,83 грн., за 2 квавртал 2012 року в сумі 88542,08 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 39095,92 грн.

- п. 44.1 ст. 44, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201, ст. 185, ст. 186, ст. 187, ст. 188, ст. 200 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XlV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п 1 ст. 216, ст. 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні товарів (робіт, послуг), відсутність об'єкту оподаткування, встановлено неправомірність формування податкового кредиту в загальній сумі 249140,38 грн., в тому числі за жовтень місяць 2011року в сумі 11488,00 грн., за листопад місяць 2011року в сумі 14321,43 грн., за грудень місяць 2011року в сумі 27713,88 грн., за січень місяць 2012 року в сумі 3286,67 грн., за лютий місяць 2012 року в сумі 4491,67 грн., за березень місяць 2012 року в сумі 61485,50 грн., за квітень місяць 2012 року в сумі 59206,75 грн., за травень місяць 2012 року в сумі 22214,06 грн., за червень місяць 2012 року в сумі 8000,00 грн., за липень місяць 2012 року в сумі 36932,42 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість.

Вказаних висновків податковий орган дійшов у зв'язку з наступним.

В Акті перевірки (сторінка 4) відповідачем зазначено, що співробітниками УПМ ДПС у Київській області проводиться відпрацювання «конвертаційного центру», виявленого співробітниками УПМ ДПС у Київській області у складі злочинної групи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 Зазначені особи у період з 2011 по 2012 роки займалися незаконною конвертацією грошових коштів та формуванням схемного податкового кредиту третім особам.

За матеріалами ГВПМ Білоцерківської ОДПІ СУ ДПС у Київській області 20.12.2012 року до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_3 і розпочато кримінальне провадження № 32012100000000001, що кваліфікується за ч. 3 ст. 212 КК України.

Від УПМ ДПС у Київській області надійшла службова записка від 29.03.2013 року за № 624/07- 32, в якій зазначено, що вході досудового розслідування ГВПМ Білоцерківської ОДПІ на Рокитнянському полігоні встановлено чотири особи, які працюють різноробочими у ФОП ОСОБА_5. Одним з основних видів діяльності ФОП ОСОБА_5 є заготівля вторсировини (макулатури) для целюлозно-паперових комбінатів обсяги постачання складають близько 500 тонн на місяць. З пояснень чотирьох працівників ФОП ОСОБА_5, які працюють на Рокитнянському полігоні встановлено, що в середньому на місяць полігон приймав близько однієї тонни вторсировини, з яких 300-400 кг макулатури, 200-300 кг плівки та 200-300 кг скла. Даний факт свідчить про те, що фактичного об'єму по заготівлі вторсировини (макулатури), яка в подальшому була реалізована в адресу целюлозно-паперових комбінатів (ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», ПАТ «Кохавинська паперова фабрика», ТОВ «Паперова фабрика «Новий Київ», ТОВ «Папір Мал», ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», ВАТ «Луцький картонно-руберойдовий комбінат», ТОВ «Житомирський картонний комбінат») і інших підприємств у ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_7 не було. Викладене свідчить про здійснення безтоварних операцій даними фізичними особами - підприємцями.

У Херсонській області 13.02.2013 встановлено та допитано основного постачальника ФОП ОСОБА_5 директора/засновника ТОВ «Продсоюз-7» гр. ОСОБА_8 який повідомив, що зареєстрував зазначене СГД за грошову винагороду без мети ведення фінансово-господарської діяльності.

20.03.2013 року проведено почеркознавчу експертизу за результатами, якої встановлено, документи підписані від імені ТОВ «Продсоюз-7» ймовірно підроблені.

Працівниками ГВПМ Білоцерківської ОДПІ в рамках кримінального провадження допитано власників транспортних засобів ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які здійснювали перевезення ТМЦ на адреси «вигодонабувачів» від імені ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_3 За результатами допитів встановлено, що вищевказаним особам ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_3 не відомі, жодних угод про надання транспортних послуг не укладалось.

Крім того, на адресу Миронівської МДПІ надійшов лист від Рокитнянської МДПІ від 23.01.2013 року № 31/7/17-010 та надано Акт № 27/1701/НОМЕР_3 від 08 листопада 2012 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (НОМЕР_3) період діяльності з 01.01.2011 по 30.10.2012».

Згідно наказу ДПС України від 23.04.12 №329/ДСК «Про систему раннього виявлення, комплексного відпрацювання та руйнування тіньового сектору економіки» ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3), підпадає до відпрацювання податкового кредиту по наступним критеріям : «Податкові ями» та «Транзитер» .

Враховуючи те, що на момент проведення перевірки первинні та інші документи по ФОП ОСОБА_3 відсутні, тому перевірку проведено за результатами даних АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» по деклараціях з податку на додану вартість за період перевірки.

На сторінці 8 Акта перевірки податковий орган дійшов висновку, що усі операції купівлі-продажу за період з 01.01.2011 по 30.10.2012 ФОП ОСОБА_3 з суб'єктами господарювання не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності і є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Відповідно до сторінки 9 Акта перевірки, податковим органом зазначено, що згідно з наданими до перевірки-первинними бухгалтерськими документами встановлено, що ТОВ «Світ Гранул» придбав у ФОП ОСОБА_3 сільськогосподарську продукцію на підставі угоди від 21.10.2011 № 19 та додаткових угод до неї від 21.10.2011 № 1, від 24.11.2011 № 2, від 01.12.2011 № 3, від 07.12.2011 № 4, техніку, відповідно до договору від № 24, а також транспортно-експедиційні послуги відповідно до умов договору від 25.11.2011 № 28 і додатків до нього від 28.11.2011 № 1, від 30.11.2011 № 2, від 01.12.2011 № 3, від 03.12.2011 № 4, від 05.12.2011 № 5, від 06.12.2011 № 6, від 07.12.2011 № 7, від 09.12.2011 № 8, від 09.12.2011 № 9, від 15.12.2011 № 10, від 23.12.2011 № 11.

Згідно зі сторінкою 15 Акта перевірки, посадовою особою, яка здійснювала перевірку зазначено, що договір на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.03.2012 № 4ТР та Акти надання експедиційних послуг за 2012 рік складені формально, без зазначення конкретно виконаних послуг, їх виду, обсягу , маршруту та інших послуг.

ТОВ «Світ Гранул» під час перевірки надано товарно-транспортні накладні за 2012, в яких зазначене автопідприємство, яке здійснює перевезення, різні суб'єкти господарювання, однак нумерація самих ТТН майже вся послідовна, а деякі ТТН мають однакові номери, що вказує на те, що вони не зареєстровані в журналі видачі товарно-транспортних накладних, ведення яких на підприємстві є обов'язковим.

На сторінці 20 Акта перевірки податковим органом зазначено, що з метою спростування фінансово-господарських взаємовідносин, ОСОБА_3 надано письмове пояснення про те, що останній від імені ФОП ОСОБА_3 жодного контракту, накладної, податкової накладної, рахунків фактури, довіреностей та інших первинних документів не складав.

Підсумовуючи викладене, відповідач в Акті перевірки констатує ФОП ОСОБА_3 не міг здійснити поставку товару ТОВ «Світ Гранул» і враховуючи викладене, усі операції купівлі-продажу укладені між ФОП ОСОБА_3 і ТОВ «Світ Гранул» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними і безтоварними.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 № 0000992201, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 349417,00 грн., з них 250918,00 грн. за основним платежем і 98499,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями і податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 № 0000982201, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 373712,00 грн., з них 249141,00 грн. за основним платежем і 124571,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно із статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Сторонами договору (правочину) можуть бути відповідні учасники цивільних відносин - фізичні особи та юридичні особи (стаття 2 Цивільного кодексу України).

У разі, якщо учасником правочину є юридична особа, в силу статті 92 Цивільного кодексу України, вона набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, або шляхом представництва.

Згідно з частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 Цивільного Кодексу України).

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В силу положень статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою для недійсності правочину.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до статтей 11 і 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість виходячи з висновку про відсутність фактів надання послуг і передачі товарів ФОП ОСОБА_3, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Під час судового розгляду представник позивача пояснив, що підприємством придбавався товар і послуги у ФОП ОСОБА_3 з метою виконання господарських зобов'язань поставки сільськогосподарських продуктів іншим підприємствам.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ТОВ «Світ Гранул» і ФОП ОСОБА_3 позивачем надано суду належним чином засвідчені копії:

- податкових накладних;

- видаткових накладних;

- актів надання послуг;

- товарно-транспортних накладних;

- актів здачі-приймання робіт;

- квитанцій до прибуткового касового ордеру № 1 і № 2;

- банківських виписок ПАТ «Кредитпромбанк» і ПАТ КБ «Приватбанк».

Тобто, позивачем надано суду як первинні бухгалтерські документи, так і інші документи, що складені за результатом проведення господарської діяльності, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання послуг і товарів у контрагента.

Всі ці документи, як вбачається зі змісту Акта перевірки (сторінка 9-14) також досліджувались податковим органом, що відображено у табличному вигляді в Акті.

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані під час судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, хоча і вивчав їх, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Пов'язуючи господарську діяльність позивача з придбаними у ФОП ОСОБА_3 послугами і товарами слід зазначити, що відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців основними видами діяльності ТОВ «Світ Гранул» є виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, виробництво продуктів борошномельно-крупяної промисловості, вантажний автомобільний транспорт, виробництво готових кормів для домашніх тварин.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень у діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ФОП ОСОБА_4 були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договорів, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, судом не встановлено дефектів у юридичному статусі контрагента позивача, отже, на момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних, контрагент позивача був платниками податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

В силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, за змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагентам у складі вартості придбаних товарів, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

Водночас, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту та витрат за первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Відповідач не надав суду будь-яких доказів на підтвердження факту укладення між позивачем і ФОП ОСОБА_3 нікчемних правочинів.

В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ПП «Світ гранул» або ФОП ОСОБА_3

Відносно посилання відповідача на наявність у деяких товарно-транспортних накладних недоліків, а також відсутності товарно-транспортних накладних на перевезення ФОП ОСОБА_3 дизельного пального, слід зазначити наступне.

На сторінці 15 Акта перевірки, податковий орган зазначив «Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року N 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» Міністерством транспорту України, затверджено та введено в дію з 1 січня 1996 року типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля, які є обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Наказом Міністерства статистики України, Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року N 228/253 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 серпня 1996 р. за N 483/1508), затверджено Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи.

Згідно п.1.3. Інструкції 07.08.1996 року N 228/253: «Для первинного обліку обсягів перевезених вантажів і транспортної роботи автомобільного транспорту підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для виконання розрахунків між перевізниками і замовниками автомобільного транспорту Інструкцією застосовуються такі типові форми єдиної первинної транспортної документації:

- подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні - типова форма N 1 (міжнародна);

- подорожній лист вантажного автомобіля - типова форма N 2 (що діє у межах України);

- товарно-транспортна накладна - типова форма N 1-ТН;

- талон замовника - типова форма N 1-ТЗ (при роботі автомобіля за погодинною формою оплати транспортних послуг).

Згідно з пукнтом 2.3.інструкції від 07.08.1996 № 228/253 товарно-транспортна накладна типової форми № 1-ТН - це єдиний первинний документ, який є підставою для списування товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача при перевезенні вантажів у межах України, а також для їх складського і бухгалтерського обліку; вона оформлюється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача окремо.

При цьому, на сторінці 15 Акта перевірки відповідач зазначив, що ТОВ «Світ Гранул» під час перевірки надано товарно-транспортні накладні за 2012, в яких зазначене автопідприємство, яке здійснює перевезення, різні суб'єкти господарювання, однак нумерація самих ТТН майже вся послідовна, а деякі ТТН мають однакові номери, що вказує на те, що вони не зареєстровані в журналі видачі товарно-транспортних накладних, ведення яких на підприємстві є обов'язковим.

Суд звертає увагу, що наказ Міністерства транспорту України і Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботі вантажного автомобіля», на який посилається податковий орган, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України.

Згідно зі статтею 1 Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств і інших органів виконавчої влади» нормативно-правові акти, які видаються зокрема, міністерствами і зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Згідно зі статтею 2 Указу від 03.10.1992 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств і інших органів виконавчої влади» органом державної реєстрації для нормативно-правових документів міністерств визначений Мін'юст України. Лише після реєстрації Міністерством юстиції України згадані акти набирають чинності (через 10 днів після реєстрації, якщо в самому нормативно-правовому акті не встановлений більш пізній термін).

Відносно Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства статистики України і Міністерства транспорту України від 07.08.1996 № 228/253, слід зазначити, що згідно з Висновком Міністерства юстиції України від 15 травня 2006 року N 10/68 рішення про державну реєстрацію наказу Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 7 серпня 1996 року № 228/253 скасовано та 31 травня 2006 року зазначений наказ виключено з Державного реєстру нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади

Крім того, суд звертає увагу, що як податковий кредит так і витрати формуються саме на підставі первинних бухгалтерських документів, у свою чергу, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання товару (послуги). Зокрема, вказана правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 № К-27230/10.

З метою встановлення об'єктивної істини у справі під час судового розгляду судом у якості свідка було допитано ОСОБА_3, який пояснив, що надавав позивачу транспортні послуги, а також реалізував товар та дизельне пальне, для виконання зобов'язань винаймав автомобілі у суб'єктів підприємницької діяльності. Відносно підписання документів пояснив, що всі документи підписував особисто. На підтвердження даних обставин надав суду копії договорів оренди автомобільного транспорту від 14.02.2012 № 011012-39, від 27.01.2012 № 011012-40, від 08.02.2012 № 011012-25, від 22.02.2012 № 011012-38, від 01.03.2012 № 011012-29, від 23.01.2012 № 011012-42, від 02.02.2012 № 011012-41, від 16.02.2012 № 011012-39, від 18.01.2012 № 011112-1.

Відносно посилання відповідача на порушення кримінального провадження щодо заниження податкових зобвоязань ФОП ОСОБА_3 і протоколів допиту свідків, а також інших документів, які складені в ході проведення досудового слідства, слід зазначити, що вказані документи отримані саме в процесі досудового розслідування, яке є однією із стадій розслідування злочинів, проте, сам факт порушення кримінального провадження не є підставою для тверджень про наявність у діях певних осіб складу правопорушення.

У свою чергу, пояснення свідків є одним із засобів доказування, проте не є виключним доказом у кримінальному проваджені.

Досудове розслідування відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Таким чином, в силу приписів кримінального - процесуального законодавства України матеріали, отримані при проведенні досудового розслідування за фактом створення і діяльності фіктивних підприємств є лише одним із засобів доказування в кримінальній справі, а наявність порушеної кримінальної справи, до моменту прийняття судом вироку не засвідчує наявність або відсутність в діях особи складу злочину. Слід зазначити, що результати оперативно-розшукових заходів в рамках кримінальної справи є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Зокрема, аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.08.2012 № К-39842/10.

При цьому, відповідачем не надано вироку суду, який набрав законної сили і зі змісту якого вбачається, що саме господарські операції ФОП ОСОБА_3 із позивачем є безтоварними або фіктивними.

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем і ФОП ОСОБА_3 на підставі висновків, які викладені в Акті Рокитнянської МДПІ від 08.11.2012 № 27/1701/НОМЕР_3 від 08 листопада 2012 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (НОМЕР_3) період діяльності з 01.01.2011 по 30.10.2012». Проте, по-перше, вказаний Акт є носієм певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора і висновки викладені у ньому не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нереальності господарської операції.

По-друге, як встановлено судом, постановою Київського окружного адміністративного суду від 25.12.2012 у справі № 2а-6258/12/1070, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013, визнано протиправними дії Рокитнянської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області ДПС щодо визнання в Акті від 08.11.2012 № 27/1701/НОМЕР_3 нікчемних правочинів, укладених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, зобов'язано Рокитнянську міжрайонну державну податкову інспекцію в Київській області ДПС вилучити з Автоматизовної системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» інформацію про результати перевірок фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, які оформлені у тому числі, Актом від 08.11.2012 № 27/1701/2749415.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, як вбачається із Акта перевірки посадовими особами податкового органу були досліджені первинні бухгалтерські документи позивача, складені за наслідком проведення господарських операцій із ФОП ОСОБА_3 Разом з цим, як встановлено судом, висновки відповідача про відсутність здійснення господарських операцій зроблені лише на підставі Акта іншої перевірки без врахування та надання оцінки іншим документам, обов'язкових для проведення такої перевірки та які були у розпорядженні осіб, які проводили перевірку.

Суд, розглядаючи вказану справу враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

Враховуючи викладене та системно проаналізувавши всі доводи відповідача, суд дійшов висновку, що викладені податковим органом в Акті перевірки доводи про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем і ФОП ОСОБА_3 є безпідставним.

Водночас, наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та інші документи містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимогам даної норми не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення від 07.05.2013 № 0000992201 і від 07.05.2013 № 0000982201 є протиправними і підлягають скасуванню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Миронівської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 07.05.2013 № 0000982201 і від 07.05.2013 № 0000992201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Гранул» судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 жовтня 2013 р.