Постанова № 36403048, 16.12.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2013 року 13:14Справа № 808/7364/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Стрельнікової Н.В.

при секретарі Чистяковій К.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1, м. Запоріжжя,

до: Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, м. Запоріжжя,

третя особа-1: Приватне підприємство «Лауна»,

третя особа-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Задніпровський металокерамічний завод»,

про визнання дій незаконними,

за участю представників сторін та третіх осіб,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі відповідач, Орджонікідзевський ВДВС), в якому, із урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати дії відповідача, які виразились у прийнятті рішення про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та у прийнятті і затвердженні акту державного виконавця від 14.01.2003 про проведені прилюдні торги з реалізації цієї квартири незаконними; скасувати акт державного виконавця відповідача від 14.01.2003 про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 16.12.2013 було закрито провадження у справі №808/7364/13-а в частині позовних вимог про визнання незаконним дій Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, які виразились у прийнятті та затвердженні акту держаного виконавця від 14 січня 2003 року про проведені прилюдні торги з реалізації квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та про скасування акту державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції від 14 січня 2003 року про проведення прилюдних торгів, затверджений виконуючим обов'язки начальника Орджонікідзевського відділу Запорізького міського управління юстиції Логвіним В.І. з реалізації квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, ухвалою суду від 16.12.2013 рок було відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строків звернення до суду, оскільки позивачем по справі є саме ОСОБА_1, і доказів того, що саме ОСОБА_1, яка є позивачем по адміністративній справі, знала ще раніше про дії ВДВС, які є предметом оскарження по справі, відповідачем та третіми особами суду не надано, отже у суду відсутні докази пропуску позивачем строків звернення до суду, з огляду на що відсутні підстави вважати, що позивачем порушені відповідні строки та відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час прийняття рішення про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири та вчинення дій, пов'язаних із реалізацією цього рішення, відповідач діяв всупереч вимогам діючого на той час законодавства, оскільки не отримав згоди органу опіки та піклування на реалізацію квартири у якій мешкала неповнолітня ОСОБА_1 Також позивач посилається у позові на факт накладення ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.12.2002 року арешту на спірну квартиру.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, надали суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, та надав суду пояснення, аналогічні викладеним у письмових запереченнях на позов від 04.11.2013 (вх.№42813). Зокрема представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 не може бути позивачем по даній справі, оскільки не є стороною виконавчого провадження. Крім того, станом на сьогодні виконавче провадження відповідно до вимог порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби знищене у зв'язку зі спливом строків зберігання.

Представник третіх осіб у судовому засіданні також заперечив проти позовних вимог та суду пояснив, що позивачка не має відповідних процесуальних прав, оскільки не є стороною виконавчого провадження, позивачем пропущено строк подання адміністративного позову, ухвала суду про арешт квартири була винесена за 2 дні до проведення торгів, а відповідач не був стороною по відповідній цивільній справі і знати про наявність такої ухвали суду не міг. Щодо відсутності дозволу органу опіки та піклування представник третіх осіб зазначив, що на момент укладення договорів позики та застави неповнолітня ОСОБА_1 не була зареєстрована у спірній квартирі, а на стадій виконавчого провадження з реалізації заставного майна для органів виконавчої служби наявність такого дозволу не була необхідною. Відповідачу не було відомо про зареєстровану в арештованій квартирі неповнолітню особу, а її мати - ОСОБА_3, що має діяти в інтересах дитини, не повідомила органи виконавчої служби про суттєві обставини, щодо неможливості реалізації квартири.

Вислухав пояснення представників сторін та третіх осіб, розглянув матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до договору позики від 20.10.1999 ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 10 666 грн.

Згідно договору застави квартири від 20.10.1999 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_3 у забезпечення зобов'язання за договором позики передала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 належну їй на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого Запорізькою товарною біржею «Торг-Інвест» 16.08.1997 за № Н-2644.

26 січня 2001 року приватним нотаріусом ОСОБА_6 вчинено виконавчий напис №121, яким на підставі договору застави від 20.10.1999 за №1514 запропоновано утримано з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 несплачену в строк заборгованість у розмірі 10666 гривень.

На підставі зазначеного виконавчого напису Орджонікідзевським ВДВС було відкрито виконавче провадження з примусового стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суми заборгованості.

Згідно акту опису й арешту майна №086595 від 30.09.2002р. при примусовому виконанні виконавчого напису нотаріуса №121 від 26.01.2001 в присутності в тому числі ОСОБА_3 було проведено опис майна, що належить боржнику

Надалі, згідно акта про проведені прилюдні торги від 14.01.2003, затвердженого в.о. начальника відділу ДВС Орджонікідзевського РУЮ, Запорізька філія спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст» 18.12.2002р. провела прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна: двохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. За результатами проведених торгів переможцем визначено ТОВ «Задніпровський металокерамічний завод», яким за придбане майно внесено 23600 грн.

17.01.2003 приватним нотаріусом ОСОБА_8 на підставі зазначеного акту про проведення прилюдних торгів Товариству з обмеженою відповідальністю «Задніпровський металокерамічний завод» було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

На час розгляду справи в суді, власником спірної квартири згідно матеріалів справи є ПП «Лануа» на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Запорізької області №6/19/10 від 29.01.2010.

Вважаючи, що діями державного виконавця з реалізації зазначеної квартири порушено її законні права та інтереси, позивачка звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом.

З'ясувавши обставини по справі та перевіривши їх доказами суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Перед усім слід зазначити, що у зв'язку зі спливом значного проміжку часу, матеріали виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса ОСОБА_6 №121 від 26 січня 2001 на час звернення позивачки до адміністративного суду були знищені відповідно до вимог діючого законодавства.

Так, згідно п. 3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України N 470/7 від 05.07.1999 (чинної на момент існування виконавчого провадження), строк зберігання переданих до архіву завершених виконавчих проваджень становить 3 роки. Відповідно до п. 3.20 зазначеної Інструкції, знищення виконавчих проваджень, які передано до архіву, здійснюється комісією один раз у півріччя, про що складається акт у двох примірниках за встановленою формою.

Відповідачем була надана суду копія акту про вилучення документів для знищення, що не підлягають зберіганню від 31.12.2009р., згідно якого накази та акти про знищення виконавчих проваджень та інших документів органу ДВС за 2006р. було знищено. Тобто, на цей час знищено навіть акт про знищення виконавчих проваджень, закінчених у 2003 році.

Оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях, суд мав можливість прийняти рішення лише на підставі оцінки тих доказів, які змогли бути надані сторонами та копій документів, які були наявні у цивільній справі №2/818/5/2012р., матеріали якої були надані Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя на виконання ухвали Запорізького окружного адміністративного суду.

На час існування спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, були визначені Законом України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 у редакції цього Закону від 28.11.2002 (далі Закон №606).

Згідно статті 4 Закону №606, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;4) інші заходи, передбачені рішенням.

Статтею 5 Закону №606, якою визначені обов'язки і права державного виконавця, зокрема встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії та має право накладати арешт на майно боржника, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Згідно ч.3 ст. 62 Закону №606, у разі звернення стягнення на будинок, квартиру, приміщення, земельну ділянку державний виконавець запитує відповідні місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитує нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом.

Відповідно до ч. 4 ст. 62 Закону № 606, одержавши документальне підтвердження належності боржникові на праві власності будинку чи іншого нерухомого майна, державний виконавець накладає на них арешт шляхом опису і оцінки за їх вартістю на момент арешту та надсилає нотаріальному органу за місцем знаходження майна вимогу про реєстрацію даного факту. Про накладення арешту на будинок чи інше нерухоме майно, заставлене третім особам, державний виконавець невідкладно повідомляє цих осіб.

Реалізація належних боржникові будинку, квартири та іншого нерухомого майна провадиться відповідно до закону шляхом продажу з прилюдних торгів.

Таким чином, ще до прийняття Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя ухвали суду від 16.12.2002 року про накладення арешту на спірну квартиру, 30.09.2002р. державним виконавцем було складено акт опису і арешту майна, яким відповідно до вимог ст.62 Закону №606 було накладено також арешт на спірну квартиру. Отже пріоритет має те обмеження, яке виникло раніше - тобто арешт спірної квартири державним виконавцем.

Крім того, як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2/818/5/2012р., 09.04.2003р. державним виконавцем ДВС Орджонікідзевського району м. Запоріжжя було прийнято постанову №4/4 про відмову у відкритті виконавчого провадження за ухвалою Орджонікідзевського районного суду від 16.12.2002 про накладення арешту на спірну квартиру, заява про виконання якої була подана до органу ДВС лише 09.04.2003р., тобто вже після проведення прилюдних торгів з реалізації такої квартири та після видачі свідоцтва про право власності на квартиру ТОВ «ЗМЗ».

Відповідно до підпункту 5.12.1 п. 5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №74/5 від 15.12.1999, у редакції чинній на час існування спірних відносин (далі Інструкція №74/5) реалізація арештованого майна, за винятком майна, виключеного за законом з обігу, здійснюється державним виконавцем шляхом його продажу через торговельні організації, відповідні структури Міністерства фінансів, на прилюдних торгах, аукціонах, якщо інше не передбачено законом, у двомісячний строк з дня накладення арешту.

Пунктом 5.22 Інструкції №74/5-94/5 визначено, що прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізоване державне підприємство «Укрспецюст» Міністерства юстиції України, яке створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.99 №1270 «Про створення спеціалізованого державного підприємства «Укрспецюст», та інші спеціалізовані організації, що мають право здійснювати операції з нерухомістю, з якими укладено відповідний договір державною виконавчою службою.

Спеціалізована організація проводить публічні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається мінімальна початкова ціна майна, що виставляється на торги.

До заявки додаються: копія виконавчого документа; копія акта арешту майна; копії правовстановлювальних документів, що підтверджують право власності на майно; документи, що характеризують об'єкт нерухомості (копію технічного паспорта на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо); у разі продажу об'єкта незавершеного будівництва державний виконавець додає до заявки також копію рішення про відведення земельної ділянки та копію дозволу місцевого органу виконавчої влади і (чи) органу місцевого самоврядування на будівництво.

Прилюдні торги мають бути проведені спеціалізованою організацією у двомісячний строк з дня одержання заявки державного виконавця на їх проведення.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, виходячи з наведених вище приписів законодавства, чинних на час виникнення спірних правовідносин, у разі звернення стягнення на квартиру державний виконавець зобов'язаний був запитати у відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про належність зазначеного майна боржникові на праві власності та його вартість, а також запитати нотаріальний орган, чи не знаходиться це майно під арештом. Будь-яких інших заходів, які повинен був вчинити державний виконавець, у разі звернення стягнення на квартиру у якій мешкає неповнолітня дитина, в тому числі щодо отримання дозволу органу опіки та піклування на реалізацію такої квартири через процедуру прилюдних торгів, ані Законом №606, ані Інструкцією №74/5, передбачено не було. Так само зазначеними нормативно-правовими актами, на час виникнення спірних правовідносин не було передбачено прийняття державним виконавцем окремого рішення про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири. Організація та проведення прилюдних торгів з реалізації квартири не входили до компетенції відповідача.

З приводу посилання позивача на приписи ст. 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 145 Кодексу про шлюб та сім'ю України, п. 32 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», суд зазначає, що зазначені норми жодним чином не регулюють діяльність державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження, а встановлюють правила поведінки інших, конкретно визначених у таких нормах суб'єктів. З огляду на наведене суд також не погоджується з висновком позивача проте, що з аналізу вищенаведених правових норм випливає, що згода органу опіки та піклування потрібна на стадії вчинення будь-яких правочинів щодо житлових приміщень, паво власності, користування яким мають неповнолітні діти. Більш того, зазначене правило, сформульоване таким самим чином, як його зазначив позивач у позові, було встановлено ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», який набрав чинності лише 05.07.2005 року, тобто після спливу двох років з дня реалізації спірної квартири.

Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, позивачем не надано суду жодного доказу того, що ним було повідомлено відповідача про факт реєстрації та проживання неповнолітньої дитини у спірній квартирі, навіть акт про опис та арешт майна підписаний законним представником позивача ОСОБА_3 без будь-яких заперечень.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача щодо визнання дій Орджонікідзевського ВДВС, які виразились у прийнятті рішення про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1, не підлягають задоволенню, оскільки таке рішення відповідачем не приймалось, а доказів протилежного позивачем суду не надано.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 72, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова буде складена в повному обсязі у строк, визначений ч. 3 ст. 160 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова