Ухвала суду № 36402169, 25.12.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/7601/13-ц Провадження № 22-ц/795/2753/2013 Головуючий у I інстанції -Сапон А. В. Доповідач - Шитченко Н. В.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2013 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючої - судді Шитченко Н.В.

суддів: Бобрової І.О., Висоцької Н.В.,

при секретарі - Герасименко Ю.О.,

за участю апелянта ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 листопада 2013 року у справі за позовом Управління Державної служби охорони при УМВС України в Чернігівській області до ОСОБА_1 про компенсування витрат за навчання, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 листопада 2013 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 18885 грн. 50 коп. компенсації за навчання. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не дав правової оцінки тій обставині, що позивачем не надано жодного акта оплати навчання.

Апелянт зазначає, що, враховуючи умови договору, позивач мав би ставити питання про стягнення з нього оплати лише за два дні навчання. Суд, стягуючи з нього 18885,50 грн., не врахував, що загальна вартість освітньої послуги становить лише 12240,50 грн.

Також апеляційна скарга містить посилання на те, що ні внутрішніми нормативними актами, ні чинним законодавством не визначено поняття «звільнення за негативними мотивами», проте суд зазначив, що воно є оціночним критерієм, що, з точки зору закону, є неприпустим.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не відпрацював у взводі з охорони об'єктів окремої роти міліції УДСО при УМВС України в Чернігівській області встановлений п. 3.3 договору на навчання трирічний термін, а отже за умовами договору має відшкодувати позивачу витрати на навчання. Проаналізувавши висновок службового розслідування за фактом порушення відповідачем службової дисципліни, який став підставою для звільнення відповідача, районний суд дійшов до висновку, що останнього було звільнено саме за негативними наслідками. Наказ про звільнення ОСОБА_1 у встановленому порядку не оскаржувався.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Встановлено, що 29 серпня 2012 року між Управлінням ДСО при УМВС України в Чернігівській області, відповідачем ОСОБА_1 та Рівненським вищим професійним училищем ДДСО при МВС України було укладено договір на навчання, відповідно до умов якого навчальний заклад взяв на себе зобов'язання за рахунок коштів Підрозділу здійснити підготовку кандидата ОСОБА_1 за програмою первинної професійної підготовки кандидатів в ОВС на посади рядового і молодшого навчальницького складу підрозділів ДСО з наданням професії 5169 «Охоронник» для служби в УДСО при УМВС України в Чернігівській області. Загальна вартість освітньої послуги становить 12247 грн. 50 коп. (а.с. 4-5).

Відповідно п. 3.3 вказаного Договору Кандидат зобов'язаний прибути після навчального закладу на службу в УДСО при УМВС України в Чернігівській області 31 серпня 2012 року і відпрацювати в ньому не менше 3-х років.

Пунктом 3.4 Договору передбачено, що у разі неприбуття Кандидата за призначенням, або при його відмові стати до роботи відповідно до укладеного договору, у випадку відрахування з Навчального закладу або звільнення за негативними мотивами чи звільнення за власним бажанням до закінчення визначеного договором строку, переходу до інших підрозділів органів внутрішніх справ до закінчення строку визначеного договором, Кандидат зобов'язаний компенсувати всі витрати в повному обсязі, які здійснив підрозділ у зв'язку з виплатою грошового забезпечення за час навчання, проведення навчання та його утримання у Навчальному закладі у встановленому порядку.

Згідно п. 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з ст. 627 Цивільного кодексу України, сторини є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимг цього кодексу, інших актів законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Наказом УДСО при УМВС України № 163 о/с від 31 серпня 2012 року ОСОБА_1 прийнято на роботу міліціонером взводу з охорони об'єктів окремої роти міліції УДО (а.с. 6). Іншим наказом позивача № 182 о/с від 05 липня 2013 року відповідача було звільнено з органів МВС у запас Збройних Сил за п.63 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницькими складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни) (а.с. 7).

Твердження апелянта про те, що він уклав договір з УДСО при УВМС України в Чернігівській області лише на один день, а отже і кошти з нього мають стягуватись за цей період, не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки такий договір був укладений між сторонами наприкінці навчання відповідача майже після його завершення, коли всі витрати, які здійснив Підрозділ у зв'язку із виплатою грошового забезпечення за час навчання, проведення навчання та утримання відповідача в навчальному закладі, позивачем вже були понесені. Положення цього договору, а також час його укладення узгоджуються з нормами ст. 627 цивільного кодексу України щодо вільності сторін встановлювати будь-які умови, в тому числі, і щодо подій минулого часу.

З наданих позивачем актів прийому-здачі виконаних робіт (послуг) (а.с 9-14) вбачається, що ОСОБА_1 проходив навчання з 28 квітня по 30 серпня 2012 року. Суд вважає надані позивачем докази проведених витрат належними, оскільки вони стосуються предмету доказування і видані відповідними посадовими особами в межах наданих ним повноважень. Посилання апелянта на те, що в матеріалах справи відсутні акти оплати позивачем навчання колегія суддів вважає довільними міркуваннями, оскільки представлені позивачем докази на понесення витрат апелянтом жодним чином не спростовані, а в ході судового розгляду ОСОБА_1 сам підтвердив, що за час навчання коштів, крім страхування, не сплачував.

Та обставина, що надані позивачем акти прийому-здачі виконаних робіт (послуг) зроблені не на виконання договору від 29 серпня 2012 року, не свідчить про відсутність понесених позивачем витрат, оскільки договір між сторонами був укладений наприкінці навчання апелянта, і не спростовує того факту, що ОСОБА_1 таке навчання проходив.

Не беруться до уваги доводи апеляційної скарги про те, що визначена в договорі вартість визначеної в договорі освітньої послуги становить 12240,5 грн., а отже збільшення позивачем суми стягнення є безпідставним, оскільки за умовами договору у разі неприбуття Кандидата за призначенням, або при його відмові стати до роботи відповідно до укладеного договору, у випадку відрахування з Навчального закладу або звільнення за негативними мотивами чи звільнення за власним бажанням до закінчення визначеного договором строку ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати не вартість освітньої послуги, а всі витрати в повному обсязі, які здійснив підрозділ у зв'язку з виплатою грошового забезпечення за час навчання, проведення навчання та його утримання у Навчальному закладі у встановленому порядку.

Апеляційний суд погоджується також із висновком суду першої інстанції про те, що відповідача звільнено за негативними мотивами, оскільки в наказі про його звільнення чітко визначено, що ОСОБА_1 звільнений за грубе порушення службової дисципліни (а.с. 41-43). Надані позивачем матеріали службового розслідування за фактом керування відповідачем транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння лише підтверджують факт скоєння ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

Перевіряючи оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційним судом не встановлено таких порушень матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: