Ухвала суду № 36400126, 17.12.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 2220/1909/12

Провадження №

22-ц/792/2065/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі :головуючої - судді Карпусь С.А.,

суддів : Матковської Л.О., Заїки В.М.

при секретарі Терлич А.В.

з участю : представників ОСОБА_1 ОСОБА_2та ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника позивача

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду від 27 червня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_5, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В квітні 2012 року ПАТ „Альфа-Банк" (далі Банк) звернулось до суду з зазначеним позовом та в обґрунтування своїх вимог вказувало, що між Банком та ОСОБА_1 03.12.2007 року було укладено Рамкову угоду №SMERS00330, відповідно до умов якої та договорів траншу Банк надає позичальнику кредитні продукти в межах строку 180 календарних місяців з лімітом, який не повинен перевищувати 1100 000 доларів США. На виконання умов Рамкової угоди на підставі договору про надання траншу №SME0005844/1 03.12.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у сумі один мільйон доларів США зі сплатою 13% річних за користування кредитними коштами на строк користування 84 місяці. В забезпечення виконання зобов'язань того ж дня між Банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, згідно з яким останній передав в іпотеку нежиле приміщення №1, загальною площею 984,1 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1. Внаслідок реконструкції предмета іпотеки, що полягає в добудові в два поверхи і підвалу, та оформлення на реконструйований об'єкт права власності, між Банком та ОСОБА_1 05.12.2008 року укладений додатковий договір іпотеки про передачу в іпотеку приміщення №1 загальною площею 1752,1 кв.м. та земельної ділянки площею 0,2276 га, на

______________

Головуючий у першій інстанції - Федорова Н.О. Провадження № 22-ц/792/2065/13

Доповідач - Карпусь С.А. Категорія № 19.27

якій розташоване зазначене нерухоме майно. В подальшому у вересні 2010 року ОСОБА_1, отримавши нові правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, змінив його адресу на АДРЕСА_1 та в порушення вимог п. 4.4.6. Договору іпотеки, без письмової згоди Банку відчужив частину нежилого приміщення загальною площею 768 кв.м. ОСОБА_4. Вони уклали мирову угоду, яка була затверджена ухвалою Шепетівського міськрайонного суду від 12.10.2010 року. Незважаючи на те, що ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 14.12.2011 року зазначена ухвала суду скасована, ОСОБА_4, виділивши предмет іпотеки - частину нежилого приміщення по вул. АДРЕСА_1, загальною площею 768 кв.м. - як окремий об'єкт власності, 13.10.2011 року отримав свідоцтво про право власності, в якому повторно частково змінено адресу на вул. АДРЕСА_1 та загальну площу з 768 кв.м. на 764 кв.м., та продав його ОСОБА_5 шляхом укладення договору купівлі-продажу. Станом на 12.04.2012 року внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов Рамкової угоди та договору про надання траншу виникла заборгованість в розмірі 1 444 121,92 доларів США, з яких 959 732,86 доларів США складає заборгованість по кредиту та 484 389,06 доларів США по відсотках за користування кредитом. З підстав, передбачених ст.ст. 12, 23, 33 Закону України „Про іпотеку", позивач просив в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на частину предмета іпотеки - нежиле приміщення загальною площею 764,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яке належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2011 року, оскільки іпотека є дійсною для набувача цього нерухомого майна і ця особа набуває статусу іпотекодавця.

Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яку має ОСОБА_1 станом на 18.06.2013 року в гривневому еквіваленті, по тілу кредиту 7 671 144 грн. 75 коп., по відсоткам 5 344 583 грн. 47 коп., а всього 13 015 728 грн. 22 коп..

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 27 червня 2013 року позов задоволено. Постановлено в рахунок погашення заборгованості в розмірі 13 015 728 грн. 22 коп. за договором про надання траншу №SME0005844/1 від 03.12.2007 року, укладеним між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1, звернути стягнення на частину предмета іпотеки-нежилі приміщення, загальною площею 764,6 кв.м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 м. Шепетівка Хмельницька область та належать на праві власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 03.11.2011 року за №4445, реєстраційний номер 34874310. Предмет іпотеки підлягає реалізації із застосуванням процедур продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». Початкова вартість продажу предмета реалізації - 2 358 870 грн.. З вартості предмета іпотеки ПАТ «Альфа-Банк» має бути сплачена заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання траншу №SME0005844/1 від 03.12.2007 року, в розмірі 13 015 728 грн. 22 коп., зокрема: по тілу кредиту - 7 671 144 грн. 75 коп., по відсоткам - 5 344 583 грн. 47 коп.. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду від 15 серпня 2013 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_5 про перегляд вказаного заочного рішення від 27 червня 2013 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Банку відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність його висновків обставинам справи.

В запереченні на апеляційну скаргу представник ПАТ „Альфа-Банк" просить її відхилити, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності зі ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку» в силу іпотеки іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Згідно ч.1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Статтею 17 цього Закону визначені підстави припинення іпотеки, зокрема припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою,

Тобто цією нормою права не передбачено такої підстави припинення іпотеки, як продаж предмету іпотеки.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 23 цього Закону у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Така сама позиція викладена і в п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року № 5.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції встановив та правильно виходив з того, що 03.12.2007 року між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 була укладена Рамкова угода №SMERS00330, відповідно до умов якої та договорів траншу Банк надав позичальнику кредитні продукти в межах строку 180 календарних місяців з лімітом, який не повинен перевищувати 1 100 000 тисяч доларів США. На виконання умов Рамкової угоди на підставі договору про надання траншу №SME0005844/1 від 03.12.2007 року ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 1000000 доларів США зі сплатою 13 відсотків річних за користування кредитними коштами на строк користування 84 місяці. В забезпечення виконання зобов'язань за вказаною угодою того ж дня між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, згідно з яким останнім в іпотеку передане нежиле приміщення №1 загальною площею 984, 1 кв.м. по АДРЕСА_1, згідно додаткового договору іпотеки від 05.12.2008 року внаслідок реконструкції предмета іпотеки були внесені зміни в абзац 3 п. 3.1. договору іпотеки та передано в іпотеку нежиле приміщення №1 за цією ж адресою загальною площею 1752, 1 кв.м.. Частину з цього приміщення загальною площею 764,6 кв.м. ОСОБА_5 придбала за договором купівлі-продажу від 3.11.2011 року. ОСОБА_1 в грудні 2008 року вніс Банку останній платіж. Станом на 18.06.2013 року заборгованість боржника ОСОБА_1 в гривневому еквіваленті становила 13 015 728 грн. 22 коп., в тому числі 7 671 144 грн. 75 коп. заборгованості за кредитом, 5344583 грн. 47 коп. заборгованості по процентам. Оскільки у відповідності з положеннями ст. 23 ЗУ „Про іпотеку" іпотека нерухомого майна є дійсною для набувача цього нерухомого майна ОСОБА_5 і вона набуває статусу іпотекодавця, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про достатність підстав для звернення стягнення на вказані нежилі приміщення, які є власністю відповідачки, оскільки це є саме те майно, що було передано Банку в іпотеку ОСОБА_1 на підставі додаткового договору від 5 грудня 2008 року.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи, в тому числі Рамковою угодою №SMERS00330 від 03 грудня 2007 року, договором про надання траншу №SME0005844/1 від 03.12.2007 року, додатковою угодою до договору про надання траншу від 3 грудня 2007 року, укладеною між сторонами 24 серпня 2008 року щодо зміни відсоткової ставки до 16%, меморіальним валютним ордером № 16233 від 4 грудня 2007 року про надання ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 1 000 000 доларів США, договором іпотеки від 03.12.2007 року та додатковим договором до договору іпотеки від 05.12.2008 року, графіками повернення кредиту та сплати відсотків, розрахунком заборгованості станом на 18.06.2013 року з банківськими виписками із особового рахунку боржника ОСОБА_1 (а.с.217-272 т.1), договором купівлі-продажу нежилої будівлі, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 3 листопада 2011 року та посвідченого приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу, реєстровий № 4445, висновком будівельно-технічної експертизи від 10 червня 2013 року щодо вартості нежилого приміщення загальною площею 764,6 кв. м., що є предметом іпотеки і знаходиться по АДРЕСА_1 в розмірі 2 358 870 грн..

Давши належну оцінку наданим сторонами доказам в їх сукупності, правильно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявленого позову.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Твердження в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не вирішив питання щодо судово-економічної експертизи, спростовуються матеріалами справи. Як вбачається з матеріалів справи, 20 березня 2013 року відповідачка подала суду клопотання про призначення такої експертизи. В судовому засіданні 20.03.2013 року таке клопотання було підтримано її представником. Вислухавши думку учасників процесу, суд відмовив у призначенні такої експертизи, що підтверджується журналом судового засідання від 20.03.2013 року.

Вирішуючи питання щодо перегляду заочного рішення, суд першої інстанції дав оцінку приєднаному до матеріалів справи висновку судово-економічного дослідження, що спростовує доводи апеляційної скарги щодо цього.

В апеляційні скарзі апелянт посилався також на те, що при визначенні суми заборгованості позивач не врахував погашення заборгованості у сумі 300 789,93 грн. в результаті проведення примусового виконання виконавчого напису нотаріуса.

З повідомлення ВДВС підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Хмельницькій області від 6 червня 2011 року № 3315 видно, що платіжним дорученням № 709 01.06.2011 року на користь ПАТ „Альфа-Банк" перераховано 289237,18 грн., які надійшли до ВДВС від реалізації частини майна, що належало на праві власності ОСОБА_1.

Згідно даних розрахунку кредиторської заборгованості, що рахується за ОСОБА_1, (а.с.15,231 т.1) вказана сума у доларовому еквіваленті (289237,18 грн. Х 7,97350=36274,81 доларів США) була включена в погашення прострочених відсотків.

Суд першої інстанції правильно визначив розмір заборгованих коштів. Заперечення та доводи скарги ОСОБА_1 щодо неправильного розрахунку заборгованості є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи. Висновок судово-економічного дослідження від 2.08.2013 року не є достовірним доказом в розумінні ст. 60 ЦПК України, оскільки грунтується на припущеннях. Як видно з додаткової угоди від 24.08.2008 року після погодження сторонами кредитного договору про зміну базової відсоткової ставки з 13 % до 16%, зміну графіка повернення кредиту та сплати відсотків, а також розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 з вересня 2008 року сплачував проценти та тіло кредиту саме з урахуванням цієї домовленості. У зазначеному висновку судово-економічного дослідження розрахунок кредиторської заборгованості проведений без врахування підвищення процентної ставки, а саме з 13%.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги, в тому числі посилання щодо визначення початкової ціни для продажу предмета іпотеки. Ринкова вартість нежилого приміщення загальною площею 764,6 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 в розмірі 2 358 870 грн. визначена висновком судової будівельно-технічної експертизи від 10 червня 2013 року. Проведення такої експертизи не суперечить вимогам закону і є належним доказом у даній справі. Згідно свідоцтва № 790 експерту ОСОБА_8 надано право проводити експертизу з визначення оцінки вартості нерухомого майна. Апелянт не надав суду іншої оцінки цього майна.

Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав до його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313,314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду від 27 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча /підпис/ Судді /підписи/

Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А. Карпусь