Рішення № 36399949, 24.12.2013, Білогірський районний суд Хмельницької області

Білогірський районний суд Хмельницької області

30200 Хмельницька обл., смт Білогря, вул. Шевченка, 42, inbox@bg.km.court.gov.ua, Тел.(факс) 038 41 2 1444

Справа № 669/1369/13-ц

Провадження № 2/669/404/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року смт.Білогір'я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі головуючого судді Давидюка О.І.

при секретарі Демянюк Н.М.

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 сільської ради Білогірського району Хмельницької області ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 районної державної адміністрації Хмельницької області ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Білогіря цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Білогірського району Хмельницької області, ОСОБА_5 районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

19 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до відповідачів про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

В обгрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 07 травня 2012 року помер її рідний брат ОСОБА_7. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу спадкового майна входить, зокрема, земельна ділянка площею 2,0 га, яка розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Білогірського району Хмельницької області та перебувала в користуванні ОСОБА_8 до дня його смерті. Зазначає, що розпорядженнями ОСОБА_5 районної державної адміністрації Хмельницької області від 15 травня 2007 року № 203 та від 15 липня 2008 року № 244 ОСОБА_8 було надано дозвіл на оформлення матеріалів по передачі у власність земельної ділянки розміром 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, однак з причини того, що на вказану земельну ділянку був незаконно виготовлений державний акт про право власності на земельну ділянку на іншу особу, ОСОБА_7 не зміг за життя оформити своє право власності на земельну ділянку, а тому їй, як єдиній спадкоємиці, приватним нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказане нерухоме майно, в звязку із цим просила суд визнати за нею право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування за законом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_9 позовні вимоги підтримали, позивач пояснила, що в користуванні брата до дня його смерті перебувала земельна ділянка площею 2,0 га, право власності на яку він до дня своєї смерті не оформив лише з тієї причини, що на спірну земельну ділянку було виготовлено державний акт про право власності на іншу особу, а після судового рішення від 19 серпня 2010 року, яким вказаний державний акт було визнано недійсним, землевпорядною організацією створювалися перешкоди в технічному та юридичному оформленні права власності ОСОБА_8, хоча вказана земельна ділянка постійно перебувала в його користуванні, добросовісно використовувалася братом виключно за цільовим її призначенням, постійно здійснювався посів зернових культур та на частині земельної ділянки, де були посіяні багаторічні рослини, випасалась власна худоба брата, а також в сільській раді постійно вносилася плата за земельну ділянку.

Представник ОСОБА_5 районної державної адміністрації Хмельницької області ОСОБА_6 вважає вимоги позивача обґрунтованими, які підлягають задоволенню, оскільки дійсно, попередньо визначивши наявність законних підстав на користування земельною ділянкою ОСОБА_8, останньому розпорядженнями голови ОСОБА_5 районної державної адміністрації від 15 травня 2007 року № 203/2007-р та від 15 липня 2008 року № 244/2008-р надавався дозвіл на оформлення права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га на території ОСОБА_3 сільської ради Білогірського району Хмельницької області, вказані розпорядження не скасовувалися. Разом з тим, представник відповідача вважає, що оскільки після рішення суду від 19 серпня 2010 року ОСОБА_7 не оформив право власності на вказану земельну ділянку, яка перебувала лише в його користуванні, судове рішення на день його смерті залишилося не виконане, то позивач ОСОБА_1, як спадкоємець всіх прав та обовязків ОСОБА_8, може претендувати лише на право на земельну ділянку, а не на визнання за нею права власності.

Представник відповідача голова ОСОБА_3 сільської ради Білогірського району Хмельницької області ОСОБА_4 позовні вимоги не визнав, оскільки вважає, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту, а тому розпорядженнями такою земельною ділянкою сільська рада не відає, крім того, пояснив, що право користування на спірну земельну ділянку було припинено по закінченню строку договору оренди в 2007 році, який укладався з матірю померлого ОСОБА_10, а використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням ОСОБА_7 розпочав лише в 2010 році після судового рішення, яким визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, що був виданий на іншу особу. Пояснив, що ОСОБА_7, незважаючи на розпорядження ОСОБА_5 районної державної адміністрації Хмельницької області, згідно яких отримав дозвіл на виготовлення технічної документації по передачі у власність земельної ділянки, із виготовленням Державного акта на право на земельну ділянку на своє імя з невідомих причин зволікав, право власності не оформив, земельну ділянку використовував не за цільовим призначенням.

Вислухавши пояснення учасників процесу, свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 (прізвище при народженні ОСОБА_7) Н.М. є сестрою ОСОБА_8, що підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії ЯД № 847824 від 20 квітня 1954 року, свідоцтвом про народження ОСОБА_8 серії І-БВ № 451509 від 13 червня 1977 року, а факт правомірності зміни дівочого прізвища позивача з «Заєць» на «Цимбалюк» підтверджується свідоцтвом про одруження від 10 березня 1973 року серії ІІ-АВ № 527495.

Із свідоцтва про смерть серії І-БВ № 190570 встановлено, що ОСОБА_7 помер 07 травня 2012 року в с.Курянки Білогірського району Хмельницької області, про що 08 травня 2012 року виконавчим комітетом ОСОБА_3 сільської ради Білогірського району Хмельницької області складено відповідний актовий запис № 3.

Із витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 01 листопада 2012 року № 32216516 та матеріалів спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_8, який помер 07 травня 2012 року, заведена спадкова справа № 181-2012 і спадкоємцем померлого є ОСОБА_1, а згідно повідомлення цього ж нотаріуса від 28 жовтня 2013 року № 402/02-14 слідує, що видати свідоцтво про право на спадщину неможливо із-за відсутності правовстановлюючого документа на земельну ділянку.

Згідно довідки ОСОБА_3 сільської ради Білогірського району Хмельницької області від 04 грудня 2013 року № 449 встановлено, що ОСОБА_7 на день смерті був зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 та проживав одиноко, а тому відсутні спадкоємці, які б постійно проживали разом із померлим на час відкриття спадщини і відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважалися б такими, які прийняли спадщину.

Судом встановлено, що на підставі рішення третьої сесії ОСОБА_3 сільської ради Білогірського району Хмельницької області від 04 грудня 2002 року № 4 «Про розгляд заяв про надання землі в оренду громадянам» із земель резервного фонду для матері позивача ОСОБА_10 була надана земельна ділянка площею 1,5 га, а згідно рішення девятої сесії цієї ж сільської ради пятого скликання від 22 березня 2007 року № 4 «Про припинення права користування земельними ділянками наданими в оренду» право користування ОСОБА_10 земельною ділянкою площею 2,0 га припинено.

Разом з тим, із змісту вищезазначеного рішення девятої сесії ОСОБА_3 сільської ради Білогірського району Хмельницької області пятого скликання від 22 березня 2007 року № 4 слідує, що громадянам рекомендовано оформити право власності чи оформити нові договори оренди.

Так, розпорядженнями ОСОБА_5 районної державної адміністрації Хмельницької області від 15 травня 2007 року № 203/2007-р та від 15 липня 2008 року № 244/2008-р ОСОБА_8 надано згоду на оформлення матеріалів по передачі у власність земельної ділянки площею 2,0 га і, як вбачається із невідємних додатків до цих розпоряджень, земельна ділянка знаходиться на території ОСОБА_3 сільської ради Білогірського району Хмельницької області.

Встановлено, що вищевказані розпорядження ОСОБА_5 районної державної адміністрації не скасовувалися, що підтвердив в судовому засіданні представник відповідача.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Як вбачається з рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 19 серпня 2010 року, яке набрало законної сили 15 листопада 2010 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_3 сільської ради Білогірського району, ОСОБА_5 районної державної адміністрації, ОСОБА_11, ПМП «Інвентарпроект», виданий на імя ОСОБА_11 державний акт про право власності серії ЯИ № 841106 на земельну ділянку площею 1,9013 га визнаний недійсним, що підтверджує ту обставину, що спірна земельна ділянка площею 2,0 га перебувала в користуванні ОСОБА_8 на законних правових підставах.

На даний час вищевказане рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 19 серпня 2010 року залишилося не виконаним, що узгоджується з показаннями в судовому засіданні позивача про те, що спадкодавець ОСОБА_7 до дня своєї смерті не зміг домогтися виконання законного рішення суду та оформити право власності на спірну земельну ділянку, що не заперечувалося представниками відповідачів в судовому засіданні.

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 кожен окремо в судовому засіданні показали, що ОСОБА_7 до дня своєї смерті безперешкодно користувався земельною ділянкою площею біля 2,0 га, яка знаходиться поблизу його житлового будинку в с.Курянки Білогірського району Хмельницької області, кожного року здійснював оранку земельної ділянки, посів зернових культур, на частині площі земельної ділянки випасав власну худобу. Крім того, зазначили, що земельні ділянки надавалися в користування всім жителям села, зокрема, поблизу домоволодіння кожного із бажаючих, які зверталися до сільської ради із відповідними заявами і їм достеменно відомо, що будь-яких претензій з боку сільської ради про повернення земельної ділянки чи використання її за нецільовим призначенням до ОСОБА_8 не було.

Суд приходить до висновку, що оскільки спадкування охоплює перехід всіх прав та обовязків (за винятком визначених законом, які не можуть входити до складу спадщини ст. 1219 ЦК України), то спадкуванню підлягають і права та обовязки щодо обєктів нерухомого майна, які знаходились у володінні спадкодавця хоча і не були оформленні у встановленому законом порядку, а також майнових прав, а отже такі права та обовязки можуть успадковуватись, оскільки вони не припиняються зі смертю спадкодавця, а будуть існувати доти, доки буде існувати обєкт нерухомості та до юридичного оформлення прав власності на нього спадкоємцем.

Таким чином, приймаючи до уваги, що на момент смерті, тобто на момент відкриття спадщини, спадкодавцеві ОСОБА_8 належало право на земельну ділянку, якою він правомірно користувався до дня своєї смерті 07 травня 2012 року, що з його боку не суперечило закону і не порушувало прав, свобод та інтересів інших осіб, а також те, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна померлого, суд приходить до висновку про те, що позов необхідно задовольнити в частині визнання права на земельну ділянку.

Разом з тим, суд вважає, що в частині визнання права власності за позивачем на дану земельну ділянку даний позов задоволений бути не може, оскільки спадкодавець ОСОБА_7 право власності на дану земельну ділянку не набув, земельна ділянка йому в натурі не виділялась і предметом спадкування не є певне індивідуально визначене майно, а є лише майнове право.

Що стосується позовних вимог предявлених до ОСОБА_5 районної державної адміністрації Хмельницької області, то суд приходить до висновку про їх безпідставність.

Суд вважає, що даний відповідач не є належним відповідачем виходячи з положень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ст. 83 Земельного кодексу України, оскільки в разі неприйняття спадщини ніким із спадкоємців саме місцева територіальна громада набуває права на звернення до суду із заявою про визнання спадщини відумерлою і у разі задоволення такої заяви дане спадкове майно переходить у власність відповідної територіальної громади, а тому в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 районної державної адміністрації Хмельницької області необхідно відмовити.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 1216-1223, 1225, 1268-1270 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 179, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 сільської ради Білогірського району Хмельницької області, ОСОБА_5 районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_3 в порядку спадкування після смерті брата ОСОБА_8 право на земельну ділянку площею 2,0 га, що знаходиться на території ОСОБА_3 сільської ради Білогірського району Хмельницької області.

В задоволенні позову до ОСОБА_5 районної державної адміністрації Хмельницької області відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області через Білогірський районний суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. І. Давидюк