Рішення № 36399217, 17.12.2013, Комсомольський районний суд м.Херсона

Справа № 667/5897/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року

Комсомольський районний суд м. Херсона у складі:

головуючого судді Черниш О.Л.

при секретарі Верескун Є.В.

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири (третя особа, що не заявляє самостійних вимог державний нотаріус Другої Херсонської державної нотаріальної контори ОСОБА_6І.), -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із названим позовом, у якому просить визнати недійсним в частині зазначення покупця ОСОБА_3 Реґіни Львівни в договорі купівлі продажу квартири №105 в будинку за №38 по вул. Дорофеєва в м. Херсоні від 15.09.2012 року, посвідченого ОСОБА_7 державним нотаріусом Другої нотаріальної контори та встановити, що дійсним покупцем за вказаним договором є ОСОБА_1.

На обґрунтування позовних вимог зазначено такі обставини.

Влітку 2011 року позивач повернувся із - за кордонного відрядження, де заробив кошти і вирішив придбати квартиру, оскільки власного житла він не має. На протязі літа позивач шукав квартиру в районі мікрорайоні «Острів».

В серпні позивач знайшов квартиру і вирішив її придбати. Для придбання квартири позивач зняв зі свого поточного рахунку, який знаходиться у філії АБ «Південний» в м.Херсоні в період часу з 02.06.2011 року до 30.08.2011 року зняти кошти в сумі 27 812 доларів США та з рахунку відкритому в «Державному експортно імпортному банку України в м. Херсоні» - 13.09.2011 року зняв гроші в сумі 30 202, 66 доларів США.

Позивач зазначив, що на момент придбання квартири, а саме в кінці серпня він почав підтримувати добрі стосунки із колишньою дружиною, - відповідачкою по справі. В лютому 2011 року сторони розлучилися, разом не проживали, а фактичні шлюбні відносини у сторін закінчились задовго до розлучення.

Позивач зазначив, що він розповів колишній дружині, що має намір придбати квартиру. Дізнавшись про це, відповідачка вмовила позивача включити до «Покупця» в договорі купівлі продажу, мотивуючи тим, що можливо вони будуть знову проживати разом. Відповідачка мотивувала тим, що вона проведе відчуження свого майна та вони зроблять капітальний ремонт в придбаній квартирі. Під впливом своїх почуттів до відповідачки, позивач погодився, та з того часу сторони почали проживати однією сім»єю.

15.09.2012 року позивач разом з відповідачкою ОСОБА_3 та продавцями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали договір купівлі продажу квартири №105, розташованої в будинку №38 по вулиці Дорофієва в м. Херсоні. Вартість квартири по інвентарній оцінці становить 103 367 грн., але фактично,як зазначив позивач, він сплатив продавцю 42 тисячі доларів США.

Відповідачка була присутня при оформленні угоди і зазначена в якості «Покупця» квартири, при цьому доходів вона не мала і фактично не сплачувала гроші продавцям квартири. Після придбання квартири позивач розпочав капітальний ремонт та сплачувати комунальні послуги. З відповідачкою ОСОБА_3 позивач проживав на протязі 2-х місяців. Зі спливом цього терміну сторони розійшлися, і позивач зрозумів, що наміру створити хороші стосунки та вести спільне господарство в ОСОБА_3 не було. Позивач, зазначив, що відповідачка ОСОБА_3 обманювала його.

На думку позивача, оскільки фактично за оспорюваним договором розрахунок здійснював він, за кошти які особисто заробив, то є всі підстави для визнання оспорювання договору купівлі продажу недійсним в частині зазначеного покупця ОСОБА_3 як удаваної угоди в цій частині, тому як відповідачка фактично не вчиняла дій спрямованих на набуття цивільних прав та обовязків за оспорюваним договором купівлі продажу.

У судовому засіданні позивач підтримав позов, просили суд його задовільнити.

Відповідачка позов не визнала, просила у позові відмовити. Пояснила, що вона проживала разом з позивачем однією сім»єю у період часу з 2008 року до початку 2012 року. Спірну квартиру було придбано за кошти обох сторін для спільного проживання.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та третя особа, в судове засідання не зявилися, про місця та час розгляду справи повідомлялися належним чином, в порядку встановленому ст. 74 ЦПК України, причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 15 вересня 2011 року між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Реґіною Львівною, ОСОБА_1 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі продажу трикімнатної квартири №105, розташованої за адресою: м. Херсон, вул. Дорофєєва, 38.

Згідно розписки продавці квартири ОСОБА_5, ОСОБА_4 отримали кошти за продану квартиру від ОСОБА_3 і ОСОБА_1 у сумі 41599 доларів США, зазначивши, що у договору записано 103367 грн.

Позивачем не було спростовано, що кошти за придбану квартиру сплатили обидві сторони.

Як на правове обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на ст.. 202, ч. 5 ст. 203 ЦК України та ст. 74 СК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються, в тому числі, Цивільним кодексом України. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Виходячи зі змісту позовних вимог, позивач не довів жодної обставини з передбачених ст. 203 ЦК України, яка є підставою для визнання правочину недійсним.

Як на підставу визнання договору недійсним в частині покупця, позивач вказав лише одну підставу - навмисне введення відповідачкою ОСОБА_3 його в оману щодо щирості своїх почуттів та бажання проживати разом з ним однією сім»єю.

Проте та обставина, що договір було укладено позивачем під впливом його почуттів до відповідачки, не може бути визнано підставою для визнання недійсним договору купівлі - продажу в частині покупця.

Оцінивши в сукупності всі докази у справі, суд прийшов до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 11,60,179,209, 212 ЦПК України, на підставі ст.203 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири (третя особа, що не заявляє самостійних вимог - державний нотаріус Другої Херсонської державної нотаріальної контори ОСОБА_6І.).

Рішення протягом десяти днів з дня його проголошення може бути оскаржено до апеляційного суду Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги через Комсомольський районний суд м. Херсона. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Повний текст рішення буде виготовлено 23 грудня 2013 року.

Суддя О.Л. Черниш