Рішення № 36397517, 19.12.2013, Апеляційний суд Сумської області

Копія

Справа №573/1839/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кліщ О. В.Номер провадження 22-ц/788/2749/13 Суддя-доповідач - Маслов В. О. Категорія - 34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Маслова В. О.,

суддів - Криворотенка В. І., Сибільової Л. О.,

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворожбянський комбінат хлібопродуктів»

на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 14 листопада 2013 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворожбянський комбінат хлібопродуктів», треті особи: ОСОБА_4, Приватне акціонерне товариство страхова компанія «АХА Страхування» про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,

в с т а н о в и л а :

04 вересня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом. Обґрунтував його тим, що 20 червня 2013 року надав довіреність ОСОБА_4 на право експлуатації та використання транспортного засобу марки - МАЗ, модель 54323 032, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. ОСОБА_4 та ТОВ «Агріпорт-Норд» уклали договір надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом. 06 вересня 2012 року водій ОСОБА_4 з с. Ревякіно прибув в місто Ворожба на територію ТОВ «Ворожбянський КХП» для розвантаження сільськогосподарської продукції - сої. Після відбору проб вантажу лаборантом підприємства, водій заїхав на ваги, зваживши його, оператор підприємства направив транспортний засіб до розвантажувального механізму. Заїхавши на підйомник, після фіксування оператором автомобіля, водій вийшов з нього. Оператор, шляхом підйому розпочав вигрузку транспортного засобу, після підняття автомобіля на 45 градусів останній став падати разом з платформою, внаслідок чого відбулось пошкодження автомобіля. Тому ОСОБА_3 просив суд стягнути з ТОВ «Ворожбянський КХП» матеріальну шкоду в сумі 22769 грн. 93 коп., завдану його автомобілю підйомником, як джерелом підвищеної небезпеки, та моральну шкоду в розмірі 11270 грн. 07 коп., яку було заподіяно внаслідок пошкодження його майна.

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 14 листопада 2013 року

позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Ворожбянський КХП» на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 22769 грн. 93 коп., 5000 грн. відшкодування моральної шкоди, 960 грн. на відшкодування вартості експертної оцінки розміру завданої шкоди та 350 грн. витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на незаконність рішення суду, порушення норм матеріального права, просить скасувати його і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначає, що водій пошкодженого автомобіля не попередивши працівників підприємства про перевантаження автопоїзда, порушуючи Правила дорожнього руху та незважаючи на попереджувальні знаки здійснив заїзд на гідравлічний розвантажувач, внаслідок чого останній вийшов з ладу. Тому вина відповідача у спричинені матеріальної та моральної шкоди в даному випадку відсутня. Вважає, що належним відповідачем по справі повинен бути залучений водій ОСОБА_4, як особа з вини якої завдано шкоду майну позивача. Також вказує, що позивач не надав суду доказів, які б були підставою для відшкодування моральної шкоди. Крім того, місцевий суд, задовольняючи частково позовні вимоги, не провів розподілу судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача Кравченка В.П., який підтримав доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача ОСОБА_6, який вважав рішення місцевого суду правильним, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду частковій зміни, виходячи з п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, довіреністю від 20 червня 2013 року ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_4 представляти його інтереси в органах ДАІ або будь-яких установах, підприємствах та організаціях, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, з усіх без винятку питань, пов'язаних з експлуатацією та використанням транспортного засобу, належного йому на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4, зареєстрованого Охтирським відділенням РЕР УДАІ ГУМВС України в Сумській області 15 січня 2010 року, марки - МАЗ, модель 54323 032, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується копією довіреності на а.с. 6.

01 вересня 2012 року ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Агріпорт-Норд» уклали договір надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с 7 - 8).

Згідно заявки - додатку № 1 від 03 вересня 2012 року до вказаного договору, сторони договору досягли згоди, що вантажовідправником є ТОВ «Агріпорт-Норд», а вантажоотримувачем - ТОВ «Ворожбянський КХП», умови завантаження - насипом, найменування вантажу - сільськогосподарська продукція (соя, соняшник, кукурудза) (а.с. 9).

Відповідно товарно-транспортної накладної № 219 від 06 вересня 0212 року водій ОСОБА_4 з с. Ревякіно поля № 6 перевозив сільськогосподарську продукцію - сою в пункт розвантаження місто Ворожба, вантажоодержувач - ТОВ «Ворожбянський КХП». При цьому автомобіль з продукцією з поля № 6 виїхав не зважений. Також з накладної вбачається, що лабораторією підприємства, були взяті проби доставленої продукції та вантаж направлено в склад № 15. Відомості щодо ваги вантажу в накладній відсутні (а.с 10).

З висновку інспектора дізнання ВДАІ Білопільського РВ УМВС України в Сумській області вбачається, що 06 вересня 2012 року близько о 16 годині 15 хвилин водій ОСОБА_4 заїхав автомобілем МАЗ - 54323-032 д.н. НОМЕР_1, буксуючи напівпричіп ОДАЗ-9370, д.н. НОМЕР_2, на територію ТОВ «Ворожбянський КХП», відразу направився на ваги для зважування тари зернової культури сої. Після зважування в'їхав на бум для вигрузки сої, під час вигрузки вантажу бум раптово вийшов з ладу, вказаний грузовий автомобіль із напівпичіпом впав та перекинувся, внаслідок чого відбулось його пошкодження. В результаті даної пригоди ніхто тілесних ушкоджень не отримав (а.с. 12).

Протоколом огляду і перевірки технічного стану транспортного засобу зафіксовані пошкодження перекинутого автомобіля (а.с. 11).

Пошкодження автомобіля позивача внаслідок його падіння з підйомника при розвантажуванні не оспорюється жодною стороною по справі.

15 жовтня 2012 року суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 виготовлений звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику КТЗ МАЗ 54323-032, д.н. НОМЕР_1, згідно якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля його пошкодженням, складає 10830 грн. 46 коп., вартість відновлювального ремонту складає 22769 грн. 93 коп. (а.с. 13-14).

ОСОБА_4 мав страховий поліс АВ 3529550 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів СК «АХА Страхування» терміном дії з 20 червня 2012 року до 19 червня 2013 року, копія якого є на а.с. 62.

В судовому засіданні місцевого суду встановлено, що страхова компанія не відшкодувала позивачу завдану шкоду, оскільки, відповідно до договору страхування даний випадок не є страховим (а.с. 62).

Колегія суддів знаходить, що рішення місцевого суду про стягнення з відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки - підйомника, 22 769 грн. 93 коп. на відшкодування шкоди відповідає вимогам ст. ст. 1166, 1187, 1188, 1192 ЦК України. Розмір матеріальної шкоди у суді першої інстанції не оспорювався ніким з осіб, які брали участь у розгляді справи. Оскільки позов у цій частині задоволений повністю, то суд першої інстанції обґрунтовано стосовно до ст. 88 ЦПК України стягнув з відповідача на користь позивача 960 грн. витрат, які він сплатив за складання висновку щодо розміру заподіяної матеріальної шкоди.

Судом перевірялися заперечення відповідача проти позову щодо вини водія ОСОБА_4, який допустив перевантаження автомашини, що сприяло виходу з ладу підйомника, однак ці заперечення не знайшли підтвердження достатніми доказами.

Апеляційний суд також не може покласти в основу задоволення апеляційної скарги доводи апелянта про наявність вини водія ОСОБА_4 в пошкодженні автомашини через її перевантаження зерном, оскільки в матеріалах справи немає безспірних доказів про перевантаження, про його причинний зв'язок з пошкодженням автомашини. Особи, які брали участь у розгляді справи, не заявляли перед судом клопотань з приводу призначення відповідної судової експертизи. Більше того, відповідач не провів службового розслідування даної аварії і не надав суду відповідного акту. З наявних же матеріалів вбачається, що падіння автомашини і підйомника сталося із-за технічної несправності останнього.

Та обставина, що при завантаженні зерна в господарстві «Агропорт-Норд» 06 вересня 2012 року не визначалася вага вантажу і не вписувалися дані про це у товарно-транспортну накладну, не є підставою для зменшення розміру відшкодування, оскільки вона, ця обставина, не знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з заподіянням шкоди. Зважування вантажу відбулося у відповідача і саме його працівники визначили подальший рух транспорту і дозволили заїзд на підйомник. Цьому не заперечували ні вагар підприємства, ні майстер, ні працівник на підйомнику.

Заподіяння майнової і немайнової шкоди позивачу стало наслідком неналежної організації роботи по прийманню зерна на Ворожбянському підприємстві (причетні до цього працівники не знають і не виконують свої трудові обов'язки), неналежного технічного стану обладнання (не спрацював страховий упор розвантажувача при падінні), неналежного виконання своїх трудових обов'язків окремими працівниками підприємства, зокрема, вагарем (не поставив ваги брутто у товаро-транспортній накладній водія, а зробив це вже після пригоди), майстром, яка не визначила подальших дій водія на території підприємства після зважування автомашини, машиніста підйомника, який не зажадав від водія документа про вагу брутто, дозволив заїзд автомашини на розвантажувач, почав здійснювати підйом, відсутністю знаків або наочної інформації для водіїв щодо граничної ваги, на яку розраховані підйомники підприємства. Та цифра «35», яка тускло намальована на цегляній стіні елеватора невідомо чого стосується. Така інформація на видному місці з'явилася вже після даної пригоди. Питання граничної ваги транспорту, який стає на розвантажувач, повинні бути відомі водіям, а працівники підприємства повинні суворо дотримуватися цих правил, чого не сталося в даному випадку 06 вересня 2012 року.

Згідно поясненням ОСОБА_4 перед розвантаженням автомобіля він заїхав на вагову КХП, та після зважування йому дали команду їхати на розвантаження. Майстер підприємства направив грузовий автомобіль на бум для розвантаження, куди він заїхав, згодом платформа почала піднімати передню частину автомобіля, коли підйомник піднявся його циліндри обірвалися і машина упала разом із платформою(а.с. 66 - 67). Вказані обставини водій автомашини підтвердив в судовому засіданні суду першої інстанції.

Відповідно поясненням ваговика ОСОБА_8, вага грузового автомобіля складала 38270 кг, згідно транспортної накладної № 219 від 06 вересня 2012 року (а.с. 68).

Також в судовому засіданні місцевого суду було допитано ряд свідків, серед яких і апаратник обробки зерна ОСОБА_9, який виконував вигрузку зерна та транспортування його на сушку з машин, які прибували до підйомника. Коли він піднімав машину, яку підігнав ОСОБА_4, на підйомнику почув хрускіт циліндрів, але після зупинки підйомника він про це нікому не повідомив і продовжив підйом, згодом циліндри та стойки підйомника не витримали, внаслідок чого і сталася вказана пригода. Тонаж підйомника 35 т написано червоною фарбою на бетоні. Металеву табличку заводу-виробника з підйомника було знято. При цьому допуску на роботу з підйомником у нього немає, а є тільки допуск на сушку зерна, бо обіймав посаду апаратника обробки зерна, а не машиніста підйомника.

Свідок, ОСОБА_10, яка працює майстром в ТОВ «Ворожбянський КХП», зокрема пояснила суду, що підйомник вантажністю розрахований на 13 - 25 т. Ваговик надає водію накладну з вагою брутто, який зобов'язаний пред'явити її машиністу. Накладна № 219 виписувалась водію, але ваги там вказано не було. Ваговик всі дані з електронних вагів заносить в комп'ютер.

З технічних характеристик розвантажувача автомобілів У15-УРБ вбачається, що розвантажувач призначений для вигрузки через задній борт сипучих і навалочних вантажів із автомобілів і автотягачів з напівпричепами загальною масою не більше 25 т (а.с. 19).

Твердження апелянта про те, що водій транспортного засобу, незважаючи на попереджувальні знаки, порушивши Правила дорожнього руху, здійснив розвантаження автомобіля з власної ініціативи, а тому вина відповідача у спричиненні матеріальної та моральної шкоди відсутня, є безпідставними, оскільки всі технологічні процеси на підприємстві повинні виконуватися працівниками згідно вимогам державних стандартів, технічних характеристик обладнання та посадових інструкцій, включаючи і розвантаження вантажу. Про перевантаження транспортного засобу ніхто з працівників підприємства не попередив водія, відмітка щодо маси вантажу в товарно-транспортній накладній відсутня, натомість подальша вигрузка вантажу була дозволена, що призвело до пошкодження автомобіля.

Посилання в скарзі на те, що в порушення норм Правил дорожнього руху та Статуту автомобільного транспорту УРСР вантажовідправник не визначив ваги вантажу, що стало причиною перевищення допустимої ваги, є необгрунтованими, оскільки, прибувши на підприємство, водій вантажу здійснив його зважування, згідно поясненням вантажника підприємства вона склала 38270 кг, при гранично допустимій 35000 кг, але всупереч цьому подальше розвантаження транспортного засобу було дозволено працівниками підприємства, водій безперешкодно за командою майстра підприємства заїхав на підйомник, а апаратник підприємства ввімкнув підйомник і почав здійснювати підйом.

Не ґрунтуються на законі посилання апелянта на відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач не довів своїх моральних страждань. Пункт 3 ст. 23 ЦК України передбачає можливість відшкодування моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Судом першої інстанції встановлено, що в результаті винних дій відповідача позивачу завдана моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, перенесених у зв'язку з пошкодженням автомобіля.

В позовній заяві позивач обґрунтував позов в частині заподіяння моральної шкоди також посилання на те, що пошкодження автомашини завдало йому, як воїну-афганцю моральних страждань, оскільки він втратив можливість заробляти на автомашини, це призвело до нестатків у його сім'ї. Це суд першої і поклав в основу судового рішення.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

В матеріалах справи немає жодного доказу на підтвердження вказаних доводів, - ні про статус позивача як воїна-афганця (хоча цей статус не має правового значення при відшкодуванні моральної шкоди, оскільки всі люди страждають однаково від пошкодження їхнього майна), ні про його сімейний стан (окрім того, що за ним зареєстрований пошкоджений вантажний автомобіль). Немає даних про доходи позивача як підприємця, про наявність у нього або його дружини іншого автотранспорту, нерухомості, заощаджень на рахунках банківських установ, іншого майна.

Отже, колегія суддів знаходить обґрунтованим позов про відшкодування моральної шкоди заподіяної протиправним пошкодженням автомашини позивача, як його власності, що завдало йому душевних страждань, і необгрунттованим стосовно інших доводів. З урахуванням цього колегія суддів визначає компенсацію моральної шкоди у розмірі 2500 грн. У зв'язку з цим рішення місцевого суду в цій частині підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню. Доводи апелянта про те, що позивачу взагалі ніяких душевних страждань не заподіяно, колегія суддів знаходить необґрунтованими, оскільки протиправне пошкодження майна завжди завдає душевних страждань його власнику.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають поверненню судові витрати по судовому збору за суд першої інстанції 262 грн. 73 коп. (пропорційно задоволеному позову в частині немайнової шкоди), а за апеляційний перегляд з позивача на користь відповідача підлягає поверненню 25 грн. 44 коп. (пропорційно задоволеної скарги щодо немайнової шкоди). Шляхом взаємозаліку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у розмірі 237 грн. 29 коп. (262,73 грн. - 25 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 88, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворожбянський комбінат хлібопродуктів» задовольнити частково, а рішення Білопільського районного суду Сумської області від 14 листопада 2013 року змінити в частині відшкодування моральної шкоди та судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ворожбянський комбінат хлібопродуктів» на користь ОСОБА_3 2500 (дві тисячі п'ятсот грн.) на відшкодування моральної шкоди та 237 грн. 29 коп. повернення судових витрат по судовому збору.

В інших частинах рішення місцевого суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набрало законної сили, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -