Рішення № 36396635, 25.12.2013, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/7756/13-ц

Провадження № 2/591/2613/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2013 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді Міліціанова Р.В.

при секретарі Бузовій Т.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідачки ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ТОВ «Компослуги», Служба у справах дітей Сумської міської ради про усунення перешкод в користуванні житлом та встановлення порядку користування квартирою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду і свої вимоги мотивує тим, що він у порядку встановленому чинним законодавством України набув права користування квартирою № 30 в будинку №25а по вул. Прокофєва в м. Суми, однак не може нею користуватися, оскільки відповідачі без його згоди обладнали житлові кімнати вищевказаної квартири врізним замками, що виключає можливість безперешкодно користуватись житлової площею та проживати у вказаній квартирі, тому просить усунути перешкоди в користуванні житлом, а також за неможливості добровільно досягти згоди щодо користування квартирою просить визначити порядок користування житловою площею, а саме виділити йому в користування ізольовану житлову кімнату площею 12 кв.м., а ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ізольовану житлову кімнату площею 16 кв. м., коридор, кухню, ванну кімнату та туалет залишити в спільному користуванні.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідачів в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Відповідачка ОСОБА_3, яка також діє в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7, треті особи про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, з дотриманням вимог ст.74 ЦПК України, в судове засідання з'явились, причини неявки не повідомили.

Тому, суд, вислухавши думку учасників процесу, вирішив провести судове засідання за відсутності належним чином повідомлених відповідачів та третіх осіб.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши матеріали цивільної справи №591/77/13-ц, заслухавши пояснення учасників процесу, встановив наступне.

Судом встановлено, що з 1976 року ОСОБА_5 перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2

Від шлюбу мають доньку, яка після укладення шлюбу має прізвище ОСОБА_3 та є матірю неповнолітніх ОСОБА_6, 1996р.н. та ОСОБА_7, 2007р.н.

03 травня 1990 року за заявою ОСОБА_2 на її родину, що складалась з неї, чоловіка ОСОБА_5 та їх доньки ОСОБА_8 (після шлюбу ОСОБА_3В.), було надано двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, в якій останні зареєструвались та проживали разом до 2006 року.

Квартира є неприватизованою до теперішнього часу.

10 березня 2005 року рішенням Зарічного районного суду м. Суми шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 розірвано, про що видано свідоцтво 10 серпня 2005 року. Розподілу майна подружжя в судовому не здійснювали.

08.04.2013р. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми у справі №591/77/13-ц, яке залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, вселено ОСОБА_5 до квартири АДРЕСА_1.

Дане рішення виконано 09.08.2013р. в присутності державного виконавця передано позивачу комплект ключів від спірної квартири.

Вищезазначені обставини не оспорювались сторонами.

З показів позивача судом встановлено, що він має змогу відкрити вхідні двері квартири, однак житлові кімнати обладнані врізним замками, що виключає можливість безперешкодно користуватись житловою площею та проживати у вказаній квартирі.

Факт наявності замків на вході до житлових кімнат квартири не спростовано та не заперечувалось відповідачами.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

З контексту ст.64 Житлового кодексу України випливає, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Якщо особи перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім'ї.

Оскільки, позивач на момент видачі ордеру та вселення в квартиру був членом сім'ї ОСОБА_2, факт проживання підтверджено Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 08.04.2013р. у справі №591/77/13-ц, то суд вважає, що ОСОБА_5 має такі ж права як і наймач квартири.

На підставі ч.4 ст.9 ЖК України, ніхто не може буті виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у правах передбачених законом.

Тому, суд приходить до висновку, що дії відповідачів стосовно встановлення замків на дверях житлових кімнат квартири та перешкоджання вільного доступу до них позивачу порушують його право на користування житловим приміщенням, а тому позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні житлом та демонтажі замків підлягають задоволенню.

Однак, позовні вимоги про заборону в подальшому будь - яким чином обмежувати доступ до приміщень квартири задоволенню не підлягають, оскільки судове рішення має носити чітко виражений характер та не може стосуватися необмеженого кола осіб або дій, також суду не надано жодних доказів на підтвердження можливості перешкоджати доступу позивача в квартиру в майбутньому.

Відносно вимог про визначення поряду користування квартирою суд виходить з наступного.

Судом встановлено та не оспорювалось сторонами, що квартира АДРЕСА_2 являється житловою квартирою, яка складається з коридору, двох житлових кімнат, кухні, ванної кімнати і туалету.

Згідно Довідки від 28.12.2012р., виданої ТОВ «Компослуги» (а.с.52) в квартирі зареєстровано пять осіб ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_3 (донька), ОСОБА_6, 1996р.н. (онука), ОСОБА_7, 2007р.н. (онука).

Позивач просить встановити порядок користування квартирою наступним чином: виділити ОСОБА_5 в користування ізольовану житлову кімнату площею 12 кв.м., а ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 - ізольовану житлову кімнату площею 16 кв. м., коридор, кухню, ванну кімнату та туалет залишити в спрільному користуванні.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 починаючи з 1998 року почала виїжджати за межі території України у Російську Федерацію, де фактично створила нову сім'ю; починаючи з 2008 р. ОСОБА_3 та її доньки, фактично постійно проживають за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

Тобто, дані особи не проживають в квартирі, тому на думку позивача запропонований ним порядок користування житлом не порушуватиме прав інших осіб.

Однак, суд критично оцінює дану позицію позивача, оскільки відповідачі в установленому законом порядку не визнавалися такими, що втратили право користування житловим приміщення, не виселялися з квартири, тому суд зобовязаний враховувати інтереси даних осіб при визначенні порядку користування спірною квартирою.

Також, позивач в позові зазначив та не заперечував в судовому засіданні, що відповідачі періодично відвідують квартиру.

В силу ч.1 ст.104 ЖК України, член сімї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сімї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам статті 63 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.63 ЖК України, не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48)

Житлове законодавство встановлює мінімальний та максимальний розмір житлової площі у межах якої здійснюється надання житлових приміщень особам, що перебувають на квартирному обліку. Максимальний розмір жилої площі встановлений у ст. 47 ЖК України та визначається у розмірі 13,65 кв. м. на особу, мінімальний розмір жилої площі визначається на рівні середньої забезпеченості громадян жилою площею в відповідному населеному пункті.

Судом встановлено, що на території м. Суми мінімальний розмір житлової площі, який допускається для виділу становить 8,00 кв.м. на одну особу, що підтверджено Довідкою Управління обліку, розподілу та приватизації житла Сумської міської ради від 06.12.2013р. (а.с.75).

Таким чином, виділення чотирьом особам (відповідачі та неповнолітні онуки) однієї житлової кімнати площею 16кв.м. призведе до штучного погіршення житлових умов і викличе необхідність постановки їх на облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов, тобто такий варіант поділу житлової площі квартири є неприпустимим, суперечитиме вимогам чинного законодавства України. Також, запропонований варіант порушуватиме інтереси неповнолітніх та положення норм міжнародного права, на які посилається у своїй заяві Служба у справах дітей Сумської міської ради.

В звязку з цим, позовні вимоги відносно визначення порядку користування квартирою не підлягають задоволенню.

В силу ст.88 ЦПК України, судові витрати слід розподілити пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Так, позивачем предявлено дві вимоги немайнового характеру, а судовий збір сплачено лише за одну вимогу. Оскільки, в задоволенні однієї вимоги було відмовлено, то судові витрати слід залишити за позивачем.

Одночасно, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідачів на користь держави в дольовому порядку слід стягнути судові витрати зі сплати судового збору в сумі 114,70грн., які не було сплачено на момент подачі позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 319, 369, 382 ЦК України, ст. ст. 57-60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити частково.

Усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_5 квартирою №30 у будинку 25а по вул. Прокофєва в м. Суми наступним чином: зобовязати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 провести демонтаж врізних замків, якими обладнані житлові кімнати квартири АДРЕСА_3 в м Суми.

Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 114,70грн., тобто по 57,35 грн. з кожної.

Рішення суду може бути оскаржено до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяР.В. Міліціанов