Рішення № 36395463, 11.09.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/18119/13-ц

Провадження № 2/522/9638/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІменемУкраїни

« 11» вересня 2013 року

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Погрібного С.О.

за секретаря Малини-Муравенко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморє плюс» про розірвання договору та захист прав споживача,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача з вимогою про розірвання договору купівлі-продажу майнових прав від 21 лютого 2007 року за № 175, укладеного між сторонами, на підтвердження чого посилалась на наступне. 21 лютого 2007 року між ТОВ «Чорноморє плюс» та ОСОБА_1 укладений договір про пайову участь у будівництві обєкта нерухомого майна № 175. На виконання умов вказаного договору позивачем було сплачено ціну паю у повному розмірі, втім, відповідач не дотримався орієнтовних строків завершення будівництва, не прийняв обєкт в експлуатацію та, враховуючи, що після встановленого орієнтовного строку минуло 5 років, у позивача є підстави вважати, що відповідачем умови договору виконані не будуть. Таким чином, на переконання позивача, на сьогоднішній день відповідачем умови договору не виконані, а строк зобовязання прострочений, з огляду на що ОСОБА_1 змушена звернутись до суду із вказаним позовом.

Відповідач у судове засідання не зявлявся повторно та неодноразово, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, поважних причин неявки в судове засідання суду не представив. Суд у звязку з його неявкою та неповідомлення про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, ухвалив розглянути справу за відсутності представника відповідача, що не зявився, у порядку заочного розгляду справи.

Представник позивача надав суду заяву, якою позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити та розглянути його за відсутності сторони позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із частковим задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі представлених письмових доказів.

21 лютого 2007 року між ТОВ «Чорноморє плюс» (надалі Товариство) та ОСОБА_1 укладений договір про пайову участь у будівництві обєкта нерухомого майна № 175.

Згідно п. 1.1. зазначеного договору за своїм правовим змістом цей договір є договором купівлі-продажу майнових прав відповідно до ЦК України.

Відповідно до п. 3.1 договору, відповідач зобовязався передати у власність пайовика пай, а пайовик зобовязався прийняти пай та сплатити за нього Товариству ціну паю.

Як вбачається з розділу 2 договору, паєм є безумовне майнове право на новозбудоване майно (після здавання обєкту будівництва в експлуатацію), що після державної здачі в експлуатацію стає правом власності пайовика на новозбудоване майно як на нерухомість, у вигляді 1-кімнатної квартири за адресою: Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське, вул. Одеська, буд. № 63.

Відповідно до п. 5.2 вказаного договору, сторони встановили ціну паю у розмірі 166 311,60 гривень, з урахуванням ПДВ, яку позивач мав сплатити поетапно у повному обсязі до 15 січня 2008 року.

Як підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 22.02.2007 року, 13 березня 2007 року, 13 липня 2007 року, 12 жовтня 2007 року, 14 січня 2008 року, на виконання вказаних умов договору позивачем сплачено ціну паю у повному розмірі. Таким чином, судом констатується добросовісне виконання позивачем умов договору купівлі-продажу в частині повної сплати вартості за пай.

Згідно п. 4.3 договору орієнтовним строком закінчення будівництва і прийняття обєкту будівництва в експлуатацію визначено перший квартал 2008 року. Втім, на сьогоднішній день, позивач не дотримався орієнтовних строків завершення будівництва, не прийняв обєкт в експлуатацію.

При цьому, судом враховано, що згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Відповідно до загального правила, встановленого ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. За статтею 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Наведені правила надають суду підстави констатувати невідповідність змісту п. 4.3 зазначеного договору вимогам ст.252 ЦК України в частині визначення строку виконання обовязку відповідача з передачі паю позивачу у відповідній формі, з огляду на що робиться висновок, що у вказаному договорі купівлі-продажу майнових прав строк виконання обовязку продавця з передачі паю не може вважатися встановленим.

Згідно ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач звернулася до відповідача із вимогою про виконання ним обовязку за договором про передачу їй належного паю, яке Товариство отримало 13.06.2012 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія листа позивача ОСОБА_1

Таким чином, відповідач, який в цьому випадку виступає боржником за договором купівлі-продажу майнових прав, повинен був виконати свій обовязок з передачі позивачу належного паю упродовж семи днів. Строк, за спливом якого відповідач мав виконати свої зобовязання, настав 20.06.2012 року. Втім, на сьогоднішній день Товариством умови договору не виконані, а строк зобовязання прострочений.

Згідно п.1 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, враховуючи, що позивачем доведено факт істотного порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу майнових прав, відповідачем не передано позивачу майнові права на квартиру, суд вважає вимогу позивача про розірвання договору обґрунтованою та такою, яка підлягає задоволенню у повному обсязі.

В частині відшкодування матеріальних збитків судом враховано наступне.

Згідно з ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно ч.5 ст.653 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В цьому випадку таке, допущене відповідачем порушення є істотним, оскільки позивач при укладанні договору розраховувала на отримання майнових прав на квартиру, а в кінцевому варіанті придатне для проживання помешкання, втім, внаслідок невиконання відповідачем своїх обовязків, виявилася позбавленою цієї можливості. Вочевидь, враховуючи, що позивачем розглядуваних споживчих правовідносинах в повному обсязі виконано власні грошові зобовязання, а відповідачем у зобовязанні не надано будь-якого зустрічного задоволення, що було б пропорційним виконаному позивачем зобовязанню, судом констатується саме істотне порушення відповідачем умов договору.

У своїх висновках суд має керуватися Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013, справа № 1-12/2013, в якому суд дійшов такого.

Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 9 квітня 1985 року N 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Таким чином, внаслідок невиконання умов договору відповідачем та його істотного порушення позивачу завдано збитків у сумі сплаченої вартості паю 166 311,60 гривень (реальні збитки). З розірванням укладеного сторонами договору правові підстави на отримання вказаних грошових коштів у відповідача відпали, тому підлягають поверненню в повному обсязі (ст. 1212 ЦК України).

Втім, в частині відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди суд має відмовити, оскільки на підтвердження зазначених збитків позивачем не надано належних доказів, що могли би свідчити про наявність такої шкоди, у звязку із чим вважає цю вимогу необґрунтованою та такою, в задоволенні якої слід відмовити.

Таким чином, загальний розмір матеріальних збитків, що завдані позивачу відповідачем, складає 166 311,60 гривень.

Щодо відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, цивільним кодексом передбачено відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобовязання. В цьому випадку відповідачем порушено зобовязання щодо передачі позивачу паю за договором від 21.02.2007 року.

Згідно ч.2 ст.22 Закони України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У пункті 2 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Пленумом Верховного Суду України роз'яснено, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Як вбачається з п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема:у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Встановивши факт порушення зобовязання відповідачем, беручи до уваги, що своїми протиправними діями відповідач порушив нормальний уклад життя позивача ОСОБА_1 заподіяв моральні й душевні страждання, повязані з неможливістю користуватися тим майном, яке позивач мала отримати за договором купівлі-продажу, суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, настання якої викликано протиправним пошкодженням майна згідно ст. 23 ЦК України. Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, судом прийняті до уваги характер порушення, його тривалість, та з урахуванням розумності, справедливості та адекватності, суд визнає обґрунтованою вимогу про стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10000,0 гривень.

Щодо підсудності справи.

Як випливає з характеру договору та встановлено у п.1.1, договір за своїм правовим змістом є договором купівлі-продажу.

При цьому, згідно розяснень, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу. Враховуючи, що предметом цього спору є доля майнових прав на пай, судом не вбачається перешкод у застосуванні до спірних правовідносин положень ч. 5 ст. 110 ЦПК України, відповідно до яких позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Отже, для зазначених правовідносин процесуальним законом встановлена альтернативна підсудність, згідно із якою позивач звернулась до суду за своїм місцем перебування.

Додатково судом враховано, що повістку організації відповідача також доставлено на території Приморського району м. Одеси по вул. Армійській, 2.

За ч. 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Керуючись ч. 5 ст. 653, ст. ст. 15, 16, 23, 251, 252, 611, 651, 653, 662, 663, 1212 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 61, 213, 215, 224, 226 ЦПК України, СУД

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Договір купівлі-продажу майнових прав від 21 лютого 2007 року за № 175, укладений між ТОВ «Чорноморє плюс» та ОСОБА_1 розірвати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморє плюс», код 32478489, на користь ОСОБА_1 суму завданих збитків у розмірі 166 311,60 (сто шістдесят шість тисяч триста одинадцять) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморє плюс», код 32478489, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 10 000,0 (десять тисяч) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморє плюс», код 32478489, в дохід держави суму судового збору у розмірі 1 763,12 (одна тисяча сімсот шістдесят три) гривень.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом звернення з заявою про перегляд заочного рішення протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ С.О. ПОГРІБНИЙ

11.09.2013