Рішення № 36395255, 18.11.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/5179/13-ц

Провадження №2/521/4201/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2013 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Плавича І.В.,

при секретарі Бабаєвій З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду наразі знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову та підстав звернення до суду повноважний представник сторони позивача вказує, що 27 квітня 2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» з однієї сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони, було укладено договір про надання кредиту №246-08МК, відповідно до умов якого банк надає позичальникові споживчій кредит у швейцарських франках строком до 27 квітня 2013 року під 8,99% річних з можливим подальшим корегуванням ставки, з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком, а останній в свою чергу зобовязується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Виконання основного зобовязання було забезпечене порукою, іпотекою (майновою порукою), про що укладались окремі договори.

08 грудня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами, в силу якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило на користь ПАТ «Дельта Банк» право вимоги до боржників з повернення заборгованості за низкою кредитних договорів, в тому числі кредитного договору з ОСОБА_1

Однак не зважаючи на взяті на себе зобовязання, боржник в порушення умов укладеного договору суму кредиту не повертає та проценти не сплачує, у звязку з чим банк звернувся з даним позовом до суду, в якому просив стягнути з солідарно з відповідачів суму заборгованості у загальному розмірі 5011249,48 гривень.

Представник ПАТ «Дельта Банк» в особі ТОВ «КК «Вердикт» у відкрите судове засідання не зявилась, надала суду заяву про підтримання заявленого позову з клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст.158 ч.2 ЦПК України.

ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не зявився, повідомлявся судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки суду не відомі.

ОСОБА_2 у відкрите судове засідання не зявилась, повідомлялась судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки суду не відомі, представник особи надала суду заяву про заперечення проти заявленого позову з клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони в порядку ст.158 ч.2 ЦПК України.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які були представлені суду, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами по справі, належну правову оцінку, проаналізувавши відповідні арифметичні розрахунки, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 27 квітня 2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» з однієї сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони, було укладено договір про надання кредиту №246-08МК, відповідно до умов якого банк надає позичальникові споживчій кредит у розмірі 402664,00 швейцарських франків строком до 27 квітня 2013 року під 8,99% річних з можливим подальшим корегуванням ставки, з погашенням кредиту та процентів за користування кредитом щомісячно згідно із відповідним графіком, а останній в свою чергу зобовязується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Згідно додаткової угоди №1 до кредитного договору, укладеної 02 червня 2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» з однієї сторони, та ОСОБА_1 з іншої сторони, збільшується загальна сума кредиту до 658514,00 швейцарських франків.

На забезпечення виконання основного зобовязання, 27 квітня 2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» з однієї сторони, та ОСОБА_1, ОСОБА_2 з іншої сторони, було укладено договір поруки №246-08МК, згідно якого вказаний поручитель ОСОБА_2 бере на себе прямі зобовязання відповідати перед кредитором по зобовязанням боржника ОСОБА_1

Згідно додаткової угоди №1 до договору поруки, укладеної 02 червня 2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» з однієї сторони, та ОСОБА_1, ОСОБА_2 з іншої сторони, збільшується загальна сума кредиту до 658514,00 швейцарських франків.

При цьому, 27 квітня 2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» з однієї сторони, та ОСОБА_2 з іншої сторони, був укладений іпотечний договір (майнової поруки), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 під реєстровим №1660, відповідно до умов якого в якості забезпечення виконання основного зобовязання за кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_2 передає в іпотеку банкові нерухоме майно: нежитлову будівлю, загальною площею 345,5кв.м., що знаходиться за адресою: місто Одеса, вул. Рекордна, 17-А, вартістю 5817080,00 гривень, визначеною та погодженою сторонами договору.

На підставі рішення апеляційного суду Одеської області від 03 листопада 2010 року, право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 345,5кв.м., що знаходиться за адресою: місто Одеса, вул. Рекордна, 17-А було визнано за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя.

Проте як свідчив представник позивача, в порушення вимог кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 умови договору не виконує, кредит не повертає, проценти не сплачує.

Надаючи виниклим між сторонами по справі належну правову оцінку, судом досліджено зміст ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, за якою зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлює ст. 626 ч.1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Щодо ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

В силу ст. 1054 ч.ч.1,2 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1055 ч.ч.1,2 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до положень ст. 1054 ч.2 ЦК України, судом звернуто увагу на наступне. Згідно ст. 1046 ч.1 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З урахуванням даних норм закону, а також на підставі встановлених фактів по справі, суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, що підтверджується змістом кредитного договору, додаткових угод, договорів забезпечення. Однак відповідач ОСОБА_1 припинив виконання відповідного грошового зобовязання.

Згідно положень ст. 1049 ч.ч.1,3 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказує ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ч.1 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Виходячи з положень кредитного договору, боржник ОСОБА_1 отримав відповідну суму кредитних коштів в користування до 27 квітня 2013 року, однак зобовязання не виконав.

В силу ст. 536 ч.ч.1,2 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобовязання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як наводить ст. 612 ч.1 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. А відповідно до ст. 614 ч.1 ЦК України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі викладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позичальник ОСОБА_1 прострочив виконання зобовязання з повернення суми кредиту та процентів за правочином.

Згідно ст. 625 ч.ч.1,2 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ст. 546 ч.ч.1,2 ЦК України, виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобовязання.

Матеріали справи свідчать, що належне виконання позичальником ОСОБА_1 грошового зобовязання за кредитним договором було забезпечено порукою, іпотекою (майновою порукою) та пенею.

В силу ст. 533 ч.ч.1,2 ЦК України, грошове зобовязання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно п.12 Постанова Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК. Разом із тим як за предявлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

Як наводить ст. 534 ч.1 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобовязання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, повязані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Тобто зважаючи на таку регламентацію правовідносин, що виникли між сторонами по справі, і виходячи із умов кредитного договору, суд прийшов до наступного висновку.

Заявляючи та обґрунтовуючи позовні вимоги, сторона позивача виходить з розрахунку заборгованості по кредитному договору станом на 06 березня 2013 року, за яким загальна заборгованість ОСОБА_1 складає 5011249,48 гривень.

З приведеного вище аналізу досліджених судом відомостей сукупно випливає, що існує законне підґрунтя для задоволення вимог банку та за даним спором стягненню з відповідачів підлягає вказана грошова сума в солідарному порядку.

Одночасно із вимогою щодо стягнення з відповідачів суми заборгованості за грошовим зобовязанням, стороною позивача заявлено вимогу про звернення стягнення на заставлене майно на підставі укладеного між сторонами іпотечного договору.

У звязку з цим суд звернув увагу на наступне. В силу ст. 589 ч.ч.1,2 ЦК України, у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим, як регламентує ст. 590 ч.ч.1,2 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачає ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобовязання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що рішення суду не має бути ілюзорним, а повинно бути таким, що виконується, суд вбачає обґрунтованим одночасно вирішити питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки внаслідок порушення основного грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь позивача суму оплаченого судового збору у розмірі 3441,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму заборгованості за договором про надання кредиту №246-08МК від 27 квітня 2006 року з урахуванням процентів у загальному розмірі 5011249,48 гривень.

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» суму оплаченого судового збору у розмірі 3441,00 гривень.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27 квітня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 під реєстровим №1660, у звязку із порушенням основного зобовязання за договором про надання кредиту №246-08МК від 27 квітня 2006 року у вигляді нежитлової будівлі, загальною площею 345,5кв.м., що знаходиться за адресою: місто Одеса, вул. Рекордна, 17-А, вартістю 5817080,00 гривень, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: