Рішення № 36395047, 28.11.2013, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/6138/13-ц

Провадження №2/521/4397/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2013 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Плавича І.В.,

при секретарі Бабаєвій З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Управління з фізичної культури та спорту Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків, треті особи Одеська міська рада, ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні вказаного складу суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом Управління з фізичної культури та спорту Одеської міської ради (надалі у тексті УФКС) до ОСОБА_1 про стягнення збитків, треті особи Одеська міська рада, ОСОБА_2.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги та підстави звернення до суду сторона позивача посилалась на ті обставини, що ОСОБА_1 займав посаду начальника Управління з фізичної культури та спорту Одеської міської ради.

В 2006 році ОСОБА_3 управлінням в Одеський області проводилась перевірка діяльності установи, якою були виявлені певні порушення при використанні бюджетних коштів, яким УФКС було завдано збитків в загальному розмірі на 39000,00 гривень.

З урахуванням викладеного позивач вважає вказані збитки шкодою, заподіяною працівником підприємства внаслідок неналежного виконання посадових обовязків, що підлягає відшкодуванню. Відтак, УФКС звернулось в суд з даним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 суму майнової шкоди в повному обсязі в розмірі 39000,00 гривень.

Представник УФКС у відкрите судове засідання зявився, заявлені вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання зявився, заявлені вимоги не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Представник Одеської міської ради у відкрите судове засідання не зявився, міська рада повідомлялась судом про розгляд даної цивільної справи, причини неявки представника суду не відомі.

Третя особа ОСОБА_2 у відкрите судове засідання не зявилась, повідомлялась судом про розгляд цивільної справи, причини неявки суду не відомі.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги обставини спору та пояснення сторін, дослідивши представлені суду та забезпечені письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами по справі належну правову оцінку, суд прийшов до висновку про обґрунтованість задоволення заявлених позовних вимог виходячи з наступного.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що згідно розпорядженнь міського голови №679/к-01р від 01 червня 2005 року та №1695/к-01-р від 02 грудня 2005 року, ОСОБА_1 з 01 червня 2005 року по 02 грудня 2005 року займав посаду начальника УФКС.

Відповідно плану контрольно-ревізійної роботи ОСОБА_3 управління в Одеський області на IV квартал 2006 року, ОСОБА_3 управлінням в Одеський області була проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності в УФКС за період з 01 липня 2005 року по 16 жовтня 2006 року.

При проведенні перевірки були встановлені наступні факти: придбання та списання будівельних матеріалів на суму 29800,00 гривень у липні 2005 року без складання відповідних актів. Згідно з накладної від 20 серпня 2005 року №01/08 одержувачем зазначених цінностей був ОСОБА_1; необґрунтована виплата надбавки до посадових окладів у розмірі 88% та надбавки 50% без відповідних наказів у сумі 6900,00 гривень; необґрунтовані видатки на проведення спортивних заходів у сумі 2300,00 гривень. Тобто ревізію виявлено загальну суму збитків в розмірі 39000,00 гривень.

Актом перевірки ОСОБА_3 управління в Одеській області від 20 листопада 2006 року №032-23/414 було встановлено, що вказані порушення були допущені з вини начальника управління ОСОБА_1 та бухгалтера централізованої бухгалтерії ОСОБА_4

Згідно п.4.2.7 Положення про Управління з фізичної культури та спорту Одеської міської ради встановлено, що начальник управління відповідно до чинного законодавства є розпорядником коштів, що належать управлінню.

Відтак, розпорядження коштами покладено на начальника управління, фінансово-бухгалтерські документи підписуються начальником управління, у звязку з чим матеріально-відповідальною особою є ОСОБА_1, а не бухгалтер за посадою.

На момент виконання своїх службових обовязків ОСОБА_1Д перебував на посаді державного службовця та згідно ст. 2 ч.2 Закону України «Про державну службу» посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Згідно ст. 5 Закону України «Про державну службу», державний службовець повинен зокрема сумлінно виконувати свої службові обовязки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про державну службу», особи, винні у порушенні законодавства про державну службу, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із чинним законодавством.

УФКС є органом місцевого самоврядування та відповідно ст. 3 ч.3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ОСОБА_1 перебував на посаді начальника управління, що призначається сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», основними обовязками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування. Посадова особа органу місцевого самоврядування повинна вживати заходів недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.

Згідно ст. 24 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», матеріальна шкода, завдана територіальній громаді незаконними рішеннями сільських, селищних, міських голів, голів районних у місті, районних та обласних рад, їх заступників, керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів місцевого самоврядування, діями чи бездіяльністю посадових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок місцевого бюджету в порядку, встановленому законом. Сільські, селищні, міські, районні у місті, районні та обласні ради, сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної та обласної ради мають право зворотної вимоги (регресу) до посадової особи місцевого самоврядування, яка заподіяла шкоду територіальній громаді, у розмірах і порядку, визначених законами України та статутами територіальних громад, прийнятими відповідно до законів України.

Таким чином керівник управління є посадовою особою місцевого самоврядування та за свої рішення, які завдали шкоду територіальній громаді, відповідає самостійно.

З ОСОБА_3 управління в Одеський області вбачається, що порушення в господарської та фінансової діяльності управління були допущені з вини колишнього начальника управління та його недбалого відношення до своїх службових обовязків.

Як зазначає ст. 1166 ч.1 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ч.1, ч.2 п.3 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Як регламентує ст. 130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обовязків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності. На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

В силу ст. 132 КЗпП України, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обовязків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Згідно п. 4 постанови Пленум Верховного Суду України №14 від 29 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обовязків, грошові виплати.

Спираючись на встановлені обставини суд приходить до висновку, що шкода УФКС була завдана внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обовязків, та підлягає відшкодуванню відповідачем в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Управління з фізичної культури та спорту Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків, треті особи Одеська міська рада, ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління з фізичної культури та спорту Одеської міської ради суму збитків в загальному розмірі 39000,00 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: