Ухвала суду № 36393251, 17.12.2013, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №488/2174/13-к 17.12.2013 17.12.2013 17.12.2013

Провадження №11-КП/ 784/ 374/13 Головуючий у першій інстанції Кутурланова О.В.

Категорія: ч.1 ст.286 КК України Доповідач апеляційного суду Значок І.С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі:

Головуючого Кателіна В.П.

суддів Семенчука О.В., Значок І.С.

за участі секретаря Жданової О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12012160010000123 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2013 року, щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Котлярово Жовтневого району Миколаївської області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

Визнаного винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 286 КК України

за участі прокурора Цибух Т.І.

захисника ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_4

потерпілого ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В :

Захисником ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, в якій вона просить вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_4 змінити в частині призначення покарання та стягнення матеріальних і моральних збитків, обрати більш м'яке покарання та відмовити в задоволенні позовних вимог потерпілого.

Вироком суду ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 7000 грн. в доход держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 173 грн. та моральну шкоду в розмірі 24000 грн.

Також стягнуто з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з залученням експертів під час досудового розслідування на загальну суму 1763,2 грн. та кошти витрачені Жовтневою центральною лікарнею на лікування потерпілого в розмірі 3207,87 грн.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, захисник ОСОБА_3 посилається на те, що вказівка суду про невизнання вини ОСОБА_4 не відповідає матеріалам справи, оскільки, з моменту скоєння кримінального правопорушення він одразу надавав матеріальну допомогу потерпілому, відвідував його у лікарні, просив вибачення, щиро каявся у скоєному.

Вважає, що ці обставини необхідно врахувати як такі, що пом'якшують покарання.

Крім того, із змісту апеляції вбачається, що захисник не погоджується із рішенням суду щодо стягнень на користь потерпілого матеріальної та моральної шкоди.

Також на думку апелянта, задовольняючи частково позовні вимоги потерпілого, суд не врахував стан здоров'я та матеріальний стан обвинуваченого, який є пенсіонером.

Судом 1-ої інстанції встановлено, що 20.12.2012 близько 16 години 20 хвилин в м. Миколаєві обвинувачений ОСОБА_4, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ-2108 реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи рух в умовах темного часу доби по сухій асфальтованій проїзній частині пр. Жовтневого, м. Миколаєва, при проїзді нерегульованого пішохідного переходу, грубо порушив вимоги п.п. 2.3 «б», 12.1, 12.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, а саме проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, при наближені до нерегульованого пішохідного переходу, не вжив заходів до зменшення швидкості, не переконався, що на пішохідному переході відсутні пішоходи, виїхав на нерегульований пішохідний перехід, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалості розладу здоров'я.

Дії ОСОБА_4 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Заслухавши суддю доповідача, захисника ОСОБА_3 на підтримку апеляції, обвинуваченого ОСОБА_4, який підтримав апеляційну скаргу в частині зменшення сум стягнення на відшкодування моральної та матеріальної шкоди потерпілому, думку прокурора, потерпілого та його представника про залишення вироку без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд не знаходить підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 в інкримінованому злочині відповідає фактичним обставинам справи та вирок суду в цій частині не оскаржується.

Покарання ОСОБА_4 призначено у відповідності до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винуватого, обставин, що впливають на міру покарання.

Так, при призначенні покарання суд вірно врахував ступень тяжкості вчиненого злочину, те, що злочин вчинений з необережності, дані про особу обвинуваченого -позитивну характеристику, стан здоров'я та відсутність судимостей.

Ті обставини, що обвинувачений похилого віку, частково відшкодував потерпілому матеріальну та моральну шкоду, завдану злочином, обґрунтовано визнані судом такими, що пом'якшують покарання.

З урахуванням вказаних обставин справи суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про призначення основного покарання у виді штрафу з призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Прохання апелянта про пом'якшення покарання з огляду на те, що судом призначено найбільш м'який його вид з тих, які передбачені законом за вчинений злочин є необґрунтованими. Тому підстави для зміни вироку в цій частині відсутні.

Доводи апелянта про те, що при призначенні покарання суд взяв до уваги позицію захисту обвинуваченого, позбавлені всякого підґрунтя, оскільки такі дані рішення суду не містить.

Щодо вирішення питання цивільного позову потерпілого, то при визначенні суми на відшкодування затрат на лікування потерпілого (розмір матеріальної шкоди), стороною захисту, після повного дослідження наданих представником потерпілого доказів на підтвердження суми позову, визнано затрати у розмірі 4173грн., що фактично лягло в основу прийнятого судом рішення та потерпілим не оспорювалось. Доводи апеляційної скарги в цій частині відповідають тим, якими сторона захисту мотивувала свою позицію у суді першої інстанції і цим доводам дана належна оцінка. Тому підстави для зміни прийнятого судом рішення відсутні.

При визначенні сум, належних на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вірно врахував, як матеріальне становище обвинуваченого, на що є посилання в апеляційній скарзі, так і те, що внаслідок отриманої підчас дорожньо-транспортної пригоди травми потерпілий переніс ряд складних операцій, тривалий час - 9 місяців, перебував на стаціонарному лікуванні, у зв'язку із чим йому встановлено 2 групу інвалідності.

Більш того, з наданого апеляційному суду виписного епікризу, 31.10.2013р. переніс чергову операцію та перебував на стаціонарному лікуванні до 08.11.2013р. Вказані обставини свідчать про те, що потерпілий вимушений був суттєво змінити свій звичний спосіб життя, до сьогоднішнього дня позбавлений можливості працевлаштування, що свідчить про високий ступінь його фізичних та моральних страждань.

Таким чином, апеляційний суд приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення цивільного позову потерпілого в цій частині та стягнення з обвинуваченого 30 000грн. на відшкодування моральної шкоди є законним та вмотивованим тому підстав для зміни вироку в цій частині не вбачається.

Щодо остаточного визначення сум до стягнення, то суд в повній мірі та належно врахував кошти, сплачені обвинуваченим до судового розгляду, а саме 4 000грн. - на відшкодування матеріальної шкоди, та 6000грн. - на відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням наведеного апеляційний суд приходить до висновку, що підстави для зміни вироку, про що просить апелянт відсутні.

Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2013 року, щодо ОСОБА_4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий

Судді: