Рішення № 36393016, 27.11.2013, Центральний районний суд м. Миколаєва

Cправа № 490/6407/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

27 листопада 2013 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А.

при секретарі Гусак М.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ПАТ комерційний банк Правекс-Банк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

05 червня 2013 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення в солідарному порядку суми заборгованості за кредитним договором № 1659-002\08Р від 28 січня 2008 року у загальному розмірі 391 744,75 грн. та суми судових витрат.

Сторонам неодноразово надавася строк для можливості врегулювати спір в позасудовому порядку, але сторони згоди не дійшли.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, вимоги позову підтримав.

Відповідачі в судове засідання не зявилися, направили свого представника, який надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність , надав суду письмові заперечння та заяву про застосування строку позовноїдавності.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

28 січня 2008 року між АКБ Правекс-Банк (правонаступником якого є ПАТ КБ «Правекс-Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1659-002\08Р, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 20 000 доларів США на споживчі цілі придбання автомобілю та сплату страхових платежів за договорами страхування автомобіля , строком до 28 січня 2012 року з розрахунку 13,99 % річних..

Згідно до п.п. 4.4, 4.5 Кредитного договору ОСОБА_1 зобовязався щомісячними платежами рівними частинами у розмірі 417 доларів США в строк до 10 числа наступного місяця сплачувати суму кредиту та відсотки за користування кредитом, на підставі п. 10.1 договору у разі порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів сплатити суму боргу та у разі несвоєчасної сплати відсотків у визначені строки сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

28 січня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 1659-002\08Р, відповідно до умов якого остання зобовязується відповідати за повне і своєчасне виконання боржником його зобовязань за зазначеним кредитним договором в повному обсязі в солідарному порядку.

Також в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором ОСОБА_1 передав в заставу банку транспортний засіб за договором застави № 1659-002\08Р від 28 січня 2008 року.

З червня 2009 року відповідачі свої зобов'язання за кредитним договором не виконують, на підставі чого за заявою банку було звернуто стягнення на предмет застави на підставі виконачого напису нотаріуса від 15 червня 2009 року. 12 січня 2011 року державним виконавцем Центрального ВДВС ММУЮ направлено розпорядження про перерахування позивачу коштів від реалізації предмета застави у рпозмірі 31 488 грн. 30 коп.

Відповідно до ч.4 ст. 591 ЦК України, якщо сума одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника.

Станом на грудень 2012 року загальна сума заборгованості за зазначеним кредитним договром складає 49029 ,38 доларів США (евівалент 391 744, 75 грн.) , з яких: сума заборгованості за кредитом 18531,38 доларів США (еквівалент 148 065,73 грн.), відсотків за користування кредитом у розмірі 4870 доларів США (евівалент 38911,30 грн.); у звязку з простроченими зобовязаннями за договором позивачем також нарахована пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 20740 доларів США (евівалент 165712,60 грн.), за несвоєчасне погашення відсотків пеня 4888 доларів США (евівалент 390055,12 грн.).

На підставі викладеного, у відповідності зі ст. ст. 509, 526, 527, 572, 576, 589, 624, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що відповідачі не виконали зобов'язань, узятих на себе за кредитним договором та договором поруки, у зв'язку із чим позовні вимоги є частково обґрунтованими .

Так. наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Умовами кредитного договору встановлений обовязок позичальника повертати встановлену суму 417 доларів США в рахунок погашення кредиту щомісячними платежами в строк до 10 числа наступного місяця. Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобовязань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобовязання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перестав виконувати щомісячні зобовязання з погашення кредиту з червня 2009 року , після чого банк скористався своїм право на звернення стягнення на предмет застави. В січні 2011 року банк отримав кошти від реалізації предмета застави і з цього часу почався перебіг строку позовної двності щодо стягнення залишку заборгованості.

З вимогами про стягнення заборгованості за кредитом та відсотках банк звернувся в червні 2013 року, тобто в межах загального трирічного строку позовної давності.

Разом з тим, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобовязання, які деталізують обовязок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовязку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

За таких обставин, заява представника відповідача про застосування позовної давності за нормою ч. 2 ст. 258 ЦК при визначенні спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - є обгрунтованою.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України та умов договору (п. 10.1) розмір пені за прострочення виконання грошового зобовязання визначений у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період від суми прострочених виконанням зобовязань за кожний день прострочення. За загальним правилом, що випливає із Цивільного кодексу України, період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання, не обмежується.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Отже аналіз норм ст. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Разом з тим, з умов договору вбачається,що строк його виконання закінчився 28.01.2012 року, а отже позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення пені після спливу річного строку позовної давності , що є підставою для відмови у позові в цій частині.

Аналогічний висновок зазначено у Постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116 цс 13, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України, обовязкова до застосування судами при розгляді спорів за подібними правовідносинами.

За такого, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та відсотках у загальному розмірі 186 977.03 грн.

Відповідно до ст.ст. 81, 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 934,88 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 14, 209, 212-215 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

Позов ПАТ комерційний банк Правекс-Банк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ПАТ комерційний банк Правекс-Банк заборгованість за кредитним договром № 1659-002\08Р від 28 січня 2008 року у розмірі 186 977 (сто вісімдесят шість тисяч девятсот сімдесят сім) грн. 03 коп.,які складаються 148 065,73 грн. заборгованості за тілом кредиту та відсотків за користування кредитом у розмірі 38911,30 грн.

Стягнути з до ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ комерційний банк Правекс-Банк судові витрати у розмірі 934 грн. 88 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його отримання.

Суддя Гуденко О.А.